Ухвала суду № 41990857, 17.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/9991/79764/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012

у справі № 2а-1504/12/1070

за позовом Приватного підприємства «Ефф-Систем»

до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012, задоволено позовні вимоги Приватного підприємства «Ефф-Систем» (надалі - позивач, ПП «Ефф-Систем») до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Фастівська ОДПІ Київської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2012 № 0000672301 та № 0000682301.

Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат із порушенням норм податкового законодавства.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність винесення оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Ефф-Систем» є юридичною особою, що зареєстрована Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області 20.03.2002, як платник податків перебуває на обліку у Фастівській ОДПІ Київської області ДПС з 10.04.2002 за № 516.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: видання журналів та періодичних публікацій; інша поліграфічна діяльність; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; діяльність автомобільного вантажного транспорту; складське господарство.

З 07.02.2012 по 13.02.2012 посадовою особою Фастівської ОДПІ Київської області ДПС проведено виїзну позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП «Ефф-Систем» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «ПМС Груп» за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 20.02.2012 № 83/15/2301-31969268.

Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог: пп.7.3.1 п. 7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 1 212 499 грн.; п. 5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 1 515 624 грн.

Порушення відбулись внаслідок проведення господарських операцій позивача із ТОВ «ПМС Груп», які на думку податкового органу, мають ознаки безтоварних.

На підставі встановлених в акті перевірки обставин про нікчемність правочинів, укладених між ПП «Ефф-Систем» та ТОВ «ПМС Груп», Фастівською ОДПІ Київської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000672301 від 13.03.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 515 625 грн., з яких: 1 212 499 грн. - за основним платежем, 303 126 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000682301 від 13.03.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 894 530 грн., з яких: 1 515 624 грн. - за основним платежем; 378 906 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

З огляду на викладені норми, колегія суддів дійшла висновку про те, що для формування податкового кредиту платник податків-покупець має отримати належно оформлену податкову накладну, сплатити грошові кошти контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактично виконати господарську операцію, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 1.32 ст. 1 цього Закону передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до визначення част. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, виходячи з наведених положень, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські відносини позивача з ТОВ «ПМС Груп» виникли із договорів про надання послуг по вводу в експлуатацію, технічному обслуговуванню та ремонту поліграфічного обладнання, поліграфічних послуг по виготовленню поліграфічної продукції та товару (паперу) в період з жовтня 2009 року по листопад 2010 року на загальну суму 7 274 994 грн.

На підтвердження реальності проведення господарських операцій позивачем надавались до матеріалів справи належним чином засвідчені копії податкових та видаткових накладних, отриманих від ТОВ «ПМС Груп», засвідчені копії рахунків-фактур, платіжні доручення, що підтверджують факт перерахування коштів за отриманий товар.

При цьому, суди попередніх інстанцій доречно звернули увагу на те, що податковий орган ні в акті перевірки, ні в запереченнях не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, про відсутність у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій щодо придбання послуг та товарно-матеріальних цінностей з урахуванням виду його економічної діяльності.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та перебував на обліку як платник податку на додану вартість.

Отже, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ПП «Ефф-Систем» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати відповідного періоду за результатом проведення господарських операцій із вказаним контрагентом з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Висновки податкового органу про фіктивність діяльності контрагента та посилання на провадження слідчих дій у справі, порушеній щодо посадових осіб ТОВ «ПМС Груп», не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки це не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання позивачем податкової вигоди.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладених позивачем договорів, оскільки висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком. Укладені між ПП «Ефф-Систем» та ТОВ «ПМС Груп» договори не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, відтак, наведене свідчить про передчасність висновків органу владних повноважень про наявність в діях позивача при укладанні договорів ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача, а також про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 у справі № 2а-1504/12/1070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна