Ухвала суду № 41990841, 18.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року м. Київ К/800/25051/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в смт Кіровське Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в смт Кіровське Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим звернулось до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в смт Кіровське Автономної Республіки Крим про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі заборгованості в розмірі 75 881 грн 88 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по виплаті пенсії (основного розміру), щомісячної цільової грошової допомоги та їх доставці в загальній сумі 1 320 грн 13 коп; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові повністю.

Заперечень на скаргу не надійшло

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги в межах ч. 2 ст. 220 КАС України, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що загальна сума не відшкодованих Відділенням Фонду витрат становить 75 881 грн 88 коп., що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат.

З наявних в матеріалах справи списків осіб та довідок вбачається, що відповідачем повністю не прийнята до відшкодування державна адресна допомога і витрати по її доставці в загальній сумі 74 561 грн 75 коп.

Крім того, не були відшкодовані витрати по виплаті пенсії (основного розміру), щомісячної цільової грошової допомоги та їх доставці в загальному розмірі 1 320 грн 13 коп.

Задовольнивши позов частково, суди зазначили, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами ПФУ відшкодувати останньому витрати, є Фонд. Щодо державної адресної допомоги зазначив, що Фонд не може нести витрати на виплату такої допомоги, оскільки вона не включена до переліку виплат, що підлягають відшкодуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно із частиною четвертою статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами ПФУ відшкодувати останньому витрати, є Фонд.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки під час вирішення спору суди правильно застосували норми матеріального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в смт Кіровське Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: