Ухвала суду № 41990767, 01.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/56698/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.,Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Тагільцевої Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012

у справі №2а-1745/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.04.2012 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.04.2012 скасовано, з прийняттям нової постанови, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000082304 від 25.01.2012.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання позивачем своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з платниками податків ТОВ «Снайпер Медіа» та ТОВ «Марадор» за період травень 2011 року, червень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 10.01.2012 №13/23-4/31466963.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2551533,0 грн.

З акта перевірки вбачається, що порушення цих норм законів полягали в неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ «Снайпер Медіа» та ТОВ «Марадор» товарів та послуг, оскільки правочини між позивачем та зазначеними контрагентами в силу положень ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок через те, що не були спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Реальність господарських операцій з придбання позивачем товарів (послуг) поставлена податковим органом під сумнів з тих підстав, що в результаті аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТОВ «Снайпер Медіа» та ТОВ «Марадор», податковий орган дійшов висновку про відсутність у цих контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності через відсутність трудових та матеріальних ресурсів, основних фондів, виробничої бази, складських приміщень, транспортних засобів.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2012 №0000082304, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2599534,0 грн. (за основним платежем 2551533,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 48001,0 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність податкових накладних є обов?язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Позивачем документально не підтверджені господарські операції з придбання товарів у ТОВ «Марадор», зокрема відсутні договори укладені між позивачем та його контрагентом, а також не надано доказів наявності у позивача автотранспорту необхідного для перевезення товару (піску та щебеню) у зазначеній в накладних кількості, доказів понесення витрат пов?язаних з навантаженням, транспортуванням та розвантаженням товару, не підтверджено фактичну передачу товару, а саме, відсутні довіреності на отримання товару, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні. Щодо операцій з оренди будівельної техніки у ТОВ «Снайпер Медіа», то згідно витягу з ЄДРПОУ ТОВ «Снайпер Медіа» здійснює такі види діяльності як інша поліграфічна діяльність, діяльність у сфері фотографії, діяльність у сфері радіомовлення та телебачення, діяльність інформаційних агенств, надання інших послуг у поліграфічній діяльності, рекламна діяльність; при цьому первинні документи на підтвердження використання будівельної техніки, орендованої у ТОВ «Снайпер Медіа», відсутні.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «Снайпер Медіа» та ТОВ «Марадор» товарів та послуг підтверджується видатковими та податковими накладними, виданими платниками ПДВ, що давало право позивачу на формування на їх підставі податкового кредиту, а також відсутності підстав, з якими закон пов?язує настання наслідків нікчемності угоди, передбачених ст.215 ЦК України.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. Для підтвердження правомірності формування платником податків податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно встановити реальність здійсненої господарської операції з придбання товару, тобто така операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання робіт мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

Судом першої інстанції в зазначеному аспекті оцінено документи, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит.

Зокрема, досліджено умови укладених позивачем договорів з ТОВ «Снайпер Медіа» та ТОВ «Марадор» щодо оренди будівельного обладнання та поставки піску та щебеню у зазначеній кількості, акти прийому-передачі робіт (послуг), видаткові та податкові накладні. Однак фактичне виконання договорів не підтверджено достатніми доказами - первинними документами.

Відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Марадор» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності через відсутність трудових та матеріальних ресурсів, основних фондів, виробничої бази, складських приміщень, транспортних засобів, а також його незнаходження за місцем реєстрації, суд першої інстанцій правильно оцінив як свідчення відсутності реального характеру поставок, оцінивши ці обставини відповідно до правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС України, та дійшов правильного висновку про неправомірність віднесення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість сум ПДВ до податкового кредиту.

Не надано позивачем і доказів реального виконання договору оренди будівельної техніки, з огляду на відсутність дорожніх листів будівельної машини, картки обліку роботи будівельної машини (механізму) (застосовується для обліку відпрацьованого часу будівельною машиною (механізмом) та для обліку виконаного обсягу робіт), журналу обліку роботи будівельної машини (механізму), який призначений для щоденного обліку і контролю роботи великих і малих будівельних машин і механізмів, довідки про виконані роботи (послуги), яка призначена для підтвердження обсягів виконаних робіт (послуг) будівельними машинами і механізмами, інших первинних документів на підтвердження використання орендованої будівельної техніки в господарській діяльності позивача.

Таке правозастосування судами першої та апеляційної інстанцій відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин, як неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Таким чином, за встановлених судом першої інстанції обставин щодо відсутності факту підтвердження господарських операцій позивача достатніми первинними бухгалтерськими документами, формування податкового кредиту не може бути визнано обґрунтованим.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.04.2012 залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун