Ухвала суду № 41990393, 11.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року м. Київ К/9991/72964/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Вербицької О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012

у справі № 2а-3935/11/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурс-ІФ»

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промресурс-ІФ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Промресурс-ІФ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2011 №0002522302, від 08.11.2011 №0002722302.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.11.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт від 22.09.2011 №7821/23-2-37408882.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.7 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.6 ст. 44, п. 135.1, п. 135.2, п. 135.4 ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.10.2011:

№0002522303, яким збільшено податкове зобов'язання позивачу зі сплати податку на прибуток в розмірі 3478811,00 грн., в тому числі 3478809,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0002532303 збільшено податкові зобов'язання позивачу зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1467084,00 грн., в тому числі 1467083,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами апеляційного оскарження, ДПА в Івано-Франківській області податкове повідомлення-рішення від 04.10.2011 №0002532302 скасовано в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 6804,00 грн. Відповідачем 08.11.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення за №0002722302, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1460280,00 грн., в тому числі 1460279,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

Висновки відповідача за результатами проведеної перевірки мотивовано тим, що за період, який перевірявся встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання ТОВ «Промресурс-ІФ» показників за ІІ квартал 2011 року. На думку податкового органу, у позивача відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. ст. 134, 135, 137 Податкового кодексу України в частині проведення фінансово-господарських операцій із ТОВ «Захід ресурс» в квітні 2011 року (реалізовано запчастину в кількості 1 шт. по ціні постачання одиниці продукції 84661,90 грн. на загальну суму 101594,00 грн., в тому числі ПДВ - 16932,38 грн., що відображено в декларації за ІІ квартал 2011 року) та ТОВ «Калина ІФ ЛТД» в червні 2011 року (реалізовано тканину флізелінову в кількості 400 м.кв всього на суму 10000,00 грн. в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., що відображено в декларації за ІІ квартал 2011 року), в зв'язку з чим завищено доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) на загальну суму 92995,00 грн. Вказані ТМЦ позивачем було придбано в березні 2011 року у ТОВ «Алтваінвест» в кількості 19 шт. (по ціні постачання за одиницю продукції 67282,00 грн. на суму 1534050,80 грн., в тому числі ПДВ - 255675,13 грн.) та в лютому 2011 року у ТОВ «ОНІС-629» в кількості 152656 м.кв (по ціні постачання 2,07 грн. за 1 м.кв. на суму 378586,88 грн., в тому числі ПДВ - 63097,81 грн.). Проведеними перевірками контрагентів позивача - ТОВ «Алтваінвест» та ТОВ «ОНІС - 629» встановлено, що господарські операції між ТОВ «Промресурс-ІФ» та вказаними контрагентами не створювали юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані із їх недійсністю, а отже договори поставки є нікчемними. На думку податкового органу, при даних обставинах наявна відсутність поставки будь-яких товарів, що в свою чергу свідчить про фіктивний характер правочинів між позивачем та ТОВ «Захід ресурс» та ТОВ «Калина ІФ ЛТД». Враховуючи такі обставини, ТОВ «Промресурс-ІФ» не мало правових підстав включати до складу валових витрат вартість придбаних та реалізованих товарів. Як наслідок, при визначенні валових доходів, валових витрат перевіркою повноти нарахування (декларування) ТОВ «Промресурс-ІФ» податку на прибуток за період з 29.11.2010 по 30.06.2011 встановлено його заниження на загальну суму 3478809,00 грн., в тому числі за І квартал 2011 року встановлено його заниження на суму 2220796,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 1258013,00 грн. В свою чергу, вищевказані порушення вплинули на формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість. Зокрема, за період з 01.03.2011 по 30.06.2011 встановлено заниження суми ПДВ що підлягає сплаті всього на 1467083,00 грн., в тому числі за березень 2011 року в сумі 1467083,00 грн. та занижено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за період, що перевірявся на загальну суму 13613,00 грн., в тому числі по декларації за квітень 2011 року в сумі 13377,00 грн. та червень 2011 року в сумі 236,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне виконання договорів підтверджується належним чином оформленими рахунками, платіжними документами щодо перерахування коштів, видатковими накладними, податковими накладними, договорами купівлі-продажу, договорами зберігання, договором оренди, актами прийому-передачі приміщення, договором про надання маркетингових послуг, актами здачі-прийняття робіт (послуг).

Що стосується доводів податкового органу про нікчемність договорів, то відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентами - ТОВ «ОНІС - 629», ТОВ «Алтваінвест», ТОВ «Інтерспецтехніка» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників.

Придбаний позивачем товар у контрагентів - ТОВ «Алтваінвест» та ТОВ «ОНІС-629» в подальшому був реалізований з метою отримання прибутку іншим юридичним особам, серед яких ТОВ «Захід ресурс» і ТОВ «Калина ІФ ЛТД», що є беззаперечним фактом на підтвердження реальності господарських операцій позивача.

На час здійснення господарських операцій з позивачем, його контрагенти були включені до ЄДРПОУ, а також мали в наявності свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

А тому, твердження відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних угоди інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)О.В. Вербицька