Постанова № 41988601, 17.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 р.

м.Одеса

Справа № 815/3202/14

Категорія: 5.2.2

Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Запорожана Д.В., Шляхтицького О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова фірма Інтеркьюд» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова фірма Інтеркьюд» до Південної митниці Міндоходів, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про скасування картки відмови, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

30.05.2014р. товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова фірма Інтеркьюд» (надалі ТОВ "ТПФ Інтеркьюд") звернулося до суду з адміністративним позовом до Південної митниці Міндоходів, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання неправомірними дій щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; скасування рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2014/610077/2 від 10.04.2014 року; скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00187 від 10.04.2014 року; стягнення з Державного бюджету України на користь товариства завдану в результаті неправомірних дій та прийняття неправомірних рішень Південною митницею матеріальну шкоду в розмірі 30418,46грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Згідно із п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судовим розглядом встановлено, що 15.11.2012р. між ZHEJLANG TIANYUAN FURNITURE CO., LTD (Zhejian, China) і «Торговельно-промисловою фірмою Інтеркьюд» у вигляді ТОВ (Одеса, Україна), укладено зовнішньоекономічний контракт, відповідно до умов якого, ТОВ «ТПФ Інтеркьюд» купує меблі, предмети інтер'єру і супутні товари, загальна кількість якого асортимент і ціна вказуються у відповідних інвойсах, що є невід'ємною частиною контракту.

На виконання вказаного контракту позивачем придбано товар загальною вартістю 38649доларів США згідно інвойсу №TY5366 від 16.01.2014р.

Для здійснення митного оформлення товару 04.04.2014р. позивачем до Південної митниці, м/п «Одеса-порт» подано митну декларацію, електронну копію якої зареєстровано за №500060001/2014/011968, для оформлення вантажу (меблі торгівельної марки Vilga, частини меблів та фурнітура до меблів), загальна митна вартість товару вказана декларантом у сумі 475022,14грн.

Вказана декларація була подана разом з документами: зовнішньоекономічним договором 15.11.2012р. №91/12; інвойсом від 16.01.2014р. №ТУ5366; копією митної декларації країни відправлення від 16.01.2014р. №310120140519854457 та іншими товаросупровідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення Південною митницею Міндоходів контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують митну вартість товарів, містяться розбіжності, а саме: в зовнішньоекономічному контракті від 15.11.2012р. №91/12, доповненнях до контракту від 14.01.2013р. №2, інвойсі від 16.01.2014р. № ТY5366, прайс - листі від 16.01.2014 № б/н, в пакувальному листі від 16.01.2014 № б/н та у сертифікаті про походження від 16.01.2014р. №14С3326А0200/00025 різні підписи та печатки іноземного контрактоутримувача.

У зв’язку зі спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв’язку з тим, що у поданих декларантом документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки повідомленням старшого державного інспектора від 04.04.2014 року позивача було зобов’язано протягом 10-ти днів надати додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, виробника товару; 3) висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. /а.с.95/

08.04.2014р. позивачем було додатково надано висновок експерта №51-13/04-2013 від 08.04.2014 року, лист виробника щодо пояснень стосовно різних печаток та підписів.

Південною митницею за результатами опрацювання поданої декларації та доданих документів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2014/610077/2 від 10.04.2014р., відповідно до яких митну вартість товару визначено із застосуванням шостого, резервного методу визначення митної вартості. /а.с.12-15/

Також відповідачем у зв'язку із цим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00187 від 10.04.2014 року.

10.04.2014 року товари були випущені за МД №500060001/2014/12941 у вільний обіг під гарантійні зобов’язання шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст.55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.4, 5 ст.58 Кодексу митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з п.5,6 ч.10 ст.58 Кодексу, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно ч.1,2 ст.64 Кодексу у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі, зокрема, мінімальної митної вартості (п.6 ч.3 ст.64 Кодексу).

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що позивачем з метою підтвердження заявленої ним митної вартості товару, подавалися митному органу відповідні обов'язкові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості імпортованих товарів, проте вони не були визнані відповідачем достатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

Колегія суддів, вивчивши відповідні документи вважає їх такими, що в повній мірі ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують його ціну, що підлягає сплаті на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість зазначеного товару за ціною договору.

Відповідач не спростував договірну ціну товару, а також об'єктивну можливість і спроможність відповідача на підставі наданих позивачем документів визначити цю ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору за правилами, визначеними ст.58 Кодексу.

Слід зауважити, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про декларування аналогічного товару, за більшою або меншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, країна виробництва, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Отже, відповідачем неправомірно скореговано митну вартість товару за резервним методом.

Разом з тим питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суд встановивши протиправність рішення митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суми мита та ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки позовні вимоги в частині стягнення з державного бюджету на користь підприємства суми надмірно сплаченого мита та ПДВ не підлягають задоволенню.

Оскільки, при вирішенні справи суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, постанова суду першої інстанції в порядку ст.202 КАС України підлягає скасуванню.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТПФ Інтеркьюд" задовольнити частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою визнати протиправними дії Південної митниці Міндоходів в частині винесення рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2014/610077/2 від 10.04.2014 року. Визнати протиправним та скасувати рішення Південної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №500060001/2014/610077/2 від 10.04.2014 року. Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00187 від 10.04.2014р.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: О.І. Шляхтицький