Постанова № 41988151, 17.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа№ 910/18052/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - Кобилецький В.В., дов. б/н від 06.05.2014 р.;

від відповідача - не з'явилися;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 08.10.2014 року

у справі № 910/18052/14 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Конструкторсько-будівельний центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз»

про стягнення 149 725,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 року по справі № 910/18052/14 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-будівельний центр» 149 725,50 грн. основного боргу, 5 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 2 994,51 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 року по справі № 910/18052/14 змінити та відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення основного боргу в розмірі 144 721,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.11.2014 року.

18.11.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-будівельний центр» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року відкладено розгляд справи на 17.12.2014 року.

08.12.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-будівельний центр» надійшли додаткові письмові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-будівельний центр» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» у судове засідання не з'явився. На попереднє судове засідання надавав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 року про прийняття апеляційної скарги до провадження та ухвала про відкладення надсилалась сторонам за адресами вказаними в позовній заяві та апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

15.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-будівельний центр» (далі - позивач, підрядник, ТОВ «Конструкторсько-будівельний центр») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» (далі - відповідач, замовник, ТОВ «Буд Хауз») укладено Договір підряду № БХ-1507/13 (далі - Договір).

За умовами Договору замовник доручає і оплачує, а підрядник приймає на себе зобов'язання за завданням замовника, будівельних норм та правил, чинного законодавства України, на свій ризик, власними або залученими силами виконати комплекс робіт з влаштування монолітного залізобетонного каркасу вище відмітки 0,00 будівлі АТК (далі - «роботи») на об'єкті: «Адміністративно-технічний корпус з підземним паркінгом» за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 15 км., територія Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (далі - «Об'єкт»), в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.2. Договору визначено його ціну, яка є твердою та складає 1 394 074,50 грн.

Відповідно до п. 7.1 Договору платежі за цим Договором здійснюються замовником шляхом переказу коштів у гривнях в безготівковій формі на поточний рахунок підрядника, вказаний в цьому Договорі.

Згідно з п.п. 7.2, 7.3 Договору перший аванс у розмірі 50 000,00 грн. та другий аванс у розмірі 50 000 грн. сплачуються замовником протягом трьох та десяти банківських днів після підписання цього Договору відповідно, на підставі виставлених Підрядником рахунків.

Як передбачено п. 7.4 Договору, оплата виконаних робіт здійснюється замовником поетапно (етап - один поверх) на підставі актів виконаних робіт та рахунку виставленого підрядником.

Положеннями п. 7.5 Договору передбачено, що строк оплати становить наступні 22 робочих дні з дати підписання сторонами акту виконаних робіт.

Позивач, звертаючись з позовом до суду першої інстанції, мотивував свої вимоги тим, що ним у період з серпня 2013 року по квітень 2014 року, згідно актів виконаних робіт, виконано роботи за Договором на суму 1 519 254,25 грн. (а.с. 20-41).

Проте, відповідач, згідно банківських виписок, оплатив виконані позивачем роботи частково в розмірі 1 369 528,75 грн. (а.с. 42-61).

Враховуючи вказане, у замовника перед підрядником виникла заборгованість у розмірі 149 725,50 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те, що виконання робіт на суму 1 519 254,25 грн. та їх оплата в розмірі 1 369 528,75 грн. підтверджується матеріалами справи, а доказу сплати відповідачем 149 725,50 грн. заборгованості відсутні, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення 149 725,50 грн. заборгованості.

Відповідач, звертаючись з апеляційною скаргою, вказує на те, що ним сплачено не 1 369 528,75 грн., як зазначає позивач, а 1 514 249,75 грн., у зв'язку з чим його заборгованість становить 5 004,50 грн. На підтвердження вказаного апелянт надав платіжні доручення на вказану ним суму (а.с. 102-124).

Апелянт просив врахувати вказані докази, з огляду на приписи ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки його представник не брав участі у суді першої інстанції.

Дослідивши банківські виписки, надані позивачем, та платіжні доручення, надані апелянтом, колегія суддів встановила, що позивачем не включено до свого розрахунку три платежі на суму 144 721,00 грн., а саме:

- платіжне доручення № 1009 від 04.11.2013 року на суму 16 160,00 грн. (а.с. 111);

- платіжне доручення № 3722212 від 29.01.2014 року на суму 54 800,00 грн. (а.с. 119);

- платіжне доручення № 3722398 від 18.03.2014 року на суму 73 761,00 грн. (а.с. 121).

Позивач у своїх письмових поясненнях зазначив, що вказані платежі на суму 144 721,00 грн. були проведені за виконані додаткові роботи за Додатковою угодою № 1 від 25.09.2013 року до Договору (а.с. 127) та Додатковою угодою № 2 від 26.11.2013 року до Договору (а.с. 129).

Вказаними Додатковими угодами передбачено виконання додаткового об'єму робіт, у зв'язку з чим загальна сума робіт по Договору складає 1 685 412,40 грн.

Позивачем було виставлено наступні рахунки-фактури за виконані роботи за Додатковими угодами:

- № 124 від 23.10.2013 року на суму 16 160,00 грн. (а.с. 146);

- № 178 від 10.12.2013 року на суму 54 800,00 грн. (а.с. 147);

- № 42 від 04.03.2014 року на суму 73 761,00 грн. (а.с. 148).

На підтвердження виконання робіт за Додатковими угодами, позивач надав підписані сторонами форми № КБ-3 та акти виконаних робіт:

- за жовтень 2013 року на суму 16 160,00 грн. (а.с. 132-133);

- за листопад 2013 року на суму 54 800,00 грн. (а.с. 134-135);

- за січень 2014 року на суму 73 761,00 грн. (а.с. 136-137).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що призначення платежу у платіжному дорученні № 1009 від 04.11.2013 року на суму 16 160,00 грн. вказано оплату за роботи згідно рахунку № 124 від 23.10.2013 року, у якому в свою чергу зазначено, що він виставлений на підставі Додаткової угоди № 1 до Договору.

Призначення платежу у платіжному дорученні № 3722212 від 29.01.2014 року на суму 54 800,00 грн. та у платіжному дорученні № 3722398 від 18.03.2014 року на суму 73 761,00 грн. вказано оплату за роботи згідно рахунку № 178 від 10.12.2013 року та № 42 від 04.03.2014 року відповідно, які виставлені на підставі Додаткової угоди № 2 до Договору.

Колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням збільшення ціни Договору за Додатковими угодами та фактично виконаних робіт, підрядником виконано роботи на загальну суму 1 663 975,25 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, які підписані сторонами. В свою чергу, відповідачем за Договором сплачено, з урахуванням Додаткових угод, 1 514 249,75 грн. Таким чином, заборгованість відповідача складає 149 725,50 грн.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 149 725,50 грн. заборгованості за Договором.

Стосовно заявлених позивачем витрат на послуги адвоката у розмірі 5 000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст.ст. 44 і 48 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сума сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Відповідно до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У вказаному пункті постанови також зазначається, що за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013».

31.07.2014 року між ТОВ «Конструкторсько-будівельний центр» та адвокатом Кобилецьким В'ячеславом Вікторовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5185 від 29.08.2012 року) укладено Договір про надання правової допомоги адвоката.

За умовами Договору про надання правової допомоги адвокат прийняв на себе обов'язки представляти права та інтереси позивача в господарському суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування з приводу вирішення справи про стягнення боргу з ТОВ «Буд Хауз».

З квитанції до прибуткового касового ордера № 03/09 від 02.09.2014 року вбачається, що позивачем сплачено адвокату Кобилецькому В.В. за надання правової допомоги 5 000,00 грн.

Враховуючи те, що адвокат Кобилецький В.В. особисто подавав та підписував документи, брав участь у розгляді справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 року по справі № 910/18052/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 року по справі № 910/18052/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/18052/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця