Рішення № 41987384, 17.12.2014, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33859/14-ц

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Середи К.О.,

при секретарі - Герасименко М.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представника позивача ТОВ «Меджик Лайн» - Гаврилової О.Ю.,

представника відповідача - Клименка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Меджик Лайн» до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» про тлумачення кредитного договору, визнання дати припинення дії кредитного договору та тлумачення договору іпотеки

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2014 року ОСОБА_1, ТОВ «Меджик Лайн» звернулись до суду з позовом до ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», в якому просили розтлумачити п. 1.2 договору кредитної лінії № 431-001/08Ф від 14.05.2008, укладеного між ОСОБА_1 та АКБ «ПРАВЕКСБАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» та п.п. 1.2.1 п. 1.2 договору іпотеки № 431-001/08Ф від 22.05.2008, укладеного між АКБ «ПРАВЕКСБАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ТОВ «Меджик Лайн», та як такі, що встановлюють строк дії цих договорів; визнати припиненим договір кредитної лінії № 431-001/08Ф від 14.05.2008, укладеного між ОСОБА_1 та АКБ «ПРАВЕКСБАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК»; судові витрати покласти на відповідача.

Позовна заява мотивована тим, що умови договору - п. 10.5 кредитного договору, які закріплюють, що даний договір діє з дня його підписання і до повного виконання обов'язків за ним, не може розглядатись як встановлений строк дії договору з врахуванням положень п. 24 ПП ВССУ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та ч. 1 ст. 631 ЦК України. Враховуючи вищезазначене, позивачі зазначають, що оскільки кредитний договір не може бути безстроковим, є всі підстави вважати, що п. 1.2 договору кредитної лінії № 431-001/08Ф від 14.05.2008 встановлює строк його дії. В свою чергу, позивачі вважають, що з врахуванням положень п. 4.3 кредитного договору та встановлених у рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 14.06.2013 у справі № 761/5948/13-ц обставин, відповідно до яких позичальник перестав виконувати свої зобов'язання з погашення кредиту 10.06.2010, є всі підстави вважати, що зобов'язання за кредитним договором припинилось відповідно 11.07.2010 (щодо сплати кредиту) та 11.08.2010 (щодо сплати процентів). Крім того, позивачі вважають, що п. 4.3 кредитного договору встановлює обов'язкову умову, із настанням якої договір припиняється. З приводу тлумачення умов договору іпотеки, позивачі зазначають, що строк дії договору іпотеки № 431-001/08Ф від 22.05.2008 визначений у п.п. 1.2.1 п. 1.2 договору та з врахуванням п.п. 1.2.5 п. 1.2 договору іпотеки є аналогічним строку дії договору кредитної лінії № 431-001/08Ф від 14.05.2008, визначеному п. 1.2 кредитного договору.

У судовому засіданні представники позивачів вимоги позовної заяви підтримали, просили задовольнити з викладених у ній підстав.

Представник відповідача заперечив проти позову, оскільки вважає, що умови укладених між сторонами договорів є зрозумілими та не потребують тлумачення, в той час, як подання даного позову спрямоване на уникнення відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань з боку позивачів.

Заслухавши пояснення представників позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.05.2008 між АКБ «ПРАВЕКСБАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 431-001/08Ф, за умов якого кредит надається позичальнику строком з 14.05.2008 до 14.05.2018 (п. 1.2 договору).

В забезпечення виконання вказаного кредитного договору, 22.05.2008 між АКБ «ПРАВЕКСБАНК», за договором іпотекодержатель, та ТОВ «Меджик Лайн», за договором іпотекодавець, був укладений договір іпотеки № 431-001/08Ф, відповідно до умов якого зміст та розмір основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, строк і порядок його виконання позичальником полягає у наступному, а саме: позичальник зобов'язаний повернути кредит у розмірі 909 000 грн. у строк до 14.05.2018 шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок, відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, встановленого в п. 1.1 кредитного договору (п.п. 1.2.1 п. 1.2 договору іпотеки).

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що кредит підлягає поверненню в строк до 14.05.2018 у відповідності до графіку зменшення ліміту кредитування, зазначеного у п. 1.1 даного договору.

В свою чергу, пунктом 4.3 договору сторони погодили, що у випадку виникнення у позичальника прострочення по сплаті процентів за користування кредитом та/або по сплаті чергової частини кредиту згідно Графіку зменшення ліміту кредитування, строк користування кредитом, що вказаний в. п. 1.2 кредитного договору припиняється достроково на 10-й день місяця, наступного за місяцем, в якому виник факт прострочки. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника.

При цьому, сторонами погоджено, що даний договір діє з дня його підписання і до повного виконання зобов'язань по ньому.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За заявленими вимогами позивачі просять розтлумачити умови кредитного та договору в частині встановлення строку дії договорів, а саме визначити, що строк дії кредитного та іпотечного договорів відповідає строку (терміну) виконання основного зобов'язання позичальником, який визначений у п. 1.2 кредитного договору, та з врахуванням положень п. 4.3 кредитного договору та встановлених у рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 14.06.2013 у справі № 761/5948/13-ц обставин справи, відповідно до яких позичальник перестав виконувати свої зобов'язання з погашення кредиту 10.06.2010, встановити, що зобов'язання за кредитним договором припинилось відповідно 11.07.2010 (щодо сплати кредиту) та 11.08.2010 (щодо сплати процентів).

При цьому, позивачі посилаються на те, що п. 10.5 кредитного договору не відповідає п. 24 ПП ВССУ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та ст. ст. 251, 253, ч. 1 ст. 631 ЦК України, так як не містить посилання на період часу і дату, а визначення, що договір діє до повного виконання зобов'язань по ньому, не може вважатися строком дії кредитного договору.

За нормою ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 1.2 кредитного договору обумовлено, що строк кредитування за цим договором становить період з 14.05.2008 до 14.05.2018. Строки та терміни надання та погашення кредиту, визначається умовами цього договору. Так само, як і визначаються особливі умови, які можуть бути застосовані у випадку неналежного виконання позичальником умов щодо сплати процентів та внесення чергових платежів відповідно до погодженого сторонами графіку (пункт 4.3 кредитного договору).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з аналізу положень норм статті 213 ЦК України, тлумачення змісту правочину можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони. Тлумачення змісту правочину є правом суду, а не обов'язком за умови наявності спору.

Метою тлумачення правочину є з'ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі.

Обґрунтовуючи вказану позовну вимогу про тлумачення пунктів договорів, позивачі посилаються на те, що пункт 1.2 кредитного договору та п.п. 1.2.1 п. 1.2 договору іпотеки не узгоджуються зі змістом, викладеним у п. 10.5 кредитного договору, та вважають, що строк дії кредитного договору відповідає строку кредитування, який визначається датою повного повернення кредитних коштів.

При цьому, з огляду на порушення з боку позичальника договірних зобов'язань, що встановлено у судовому рішенні, позивачі вважають, що мають бути застосовані положення п. 4.3 кредитного договору, а отже, на думку позивачів, є всі підстави вважати, що зобов'язання за кредитним договором припинилось відповідно 11.07.2010 (щодо сплати кредиту) та 11.08.2010 (щодо сплати процентів).

Разом з тим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову, виходячи з того, що при розгляді справи встановлено, що кредитний договір є чинним, його дійсність сторонами не оспорюється і не оспорювалась, в свою чергу, з врахуванням існування між сторонами інших спорів, як-то: про стягнення заборгованості за кредитним договором (заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14.06.2013, а.с. 9-10), про визнання припиненими правовідносин за іпотечним договором, свідчить не про різне тлумачення умов кредитного та іпотечного договорів його сторонами, а про наявність підстав для встановлення того, чи відбулось припинення правовідношення (п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

В свою чергу, звертаючись з даним позовом, позивачами не вірно обрано спосіб захисту своїх прав, оскільки, виходячи як з мотивувальної, так і з прохальної частини позовної заяви, подання даного позову до суду спрямоване в кінцевій меті на встановлення факту припинення договору кредитної лінії № 431-001/08Ф від 14.05.2008, що в розумінні ст. 213 Цивільного кодексу України є недопустимим та не співвідноситься з тими правовими підставами, на яких ґрунтується даний позов.

За викладених обставин суд вважає, що правові підстави для задоволення вимог про тлумачення змісту правочинів відсутні, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 213, 637 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 57- 61, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Меджик Лайн» до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» про тлумачення кредитного договору, визнання дати припинення дії кредитного договору та тлумачення договору іпотеки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення через Печерський районний суд м. Києва.

В разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя К.О. Середа