Ухвала суду № 41986375, 22.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2474/14 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Вівдиченко Т.Р.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Державної податкової інспекції у м. Черкаси Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпроектсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Черкаси Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Будпроектсервіс» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Черкасах від 04 червня 2014 року №0001442301, №0001452301 та від 22.08.2014 року № 42/23-01-17-0508/36157419.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року позов задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 04.06.2014 року № 0001442301;

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 04.06.2014 року № 0001452301 в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 394391,5 грн.;

в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, а також на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.4 ст.77, та п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., про що складено акт від 22.05.2014р. № 162/23-01-22-0107/36157419

Відповідачем у акті перевірки зроблено висновок щодо порушення позивачем:

1. п. 5.1 пп. 5.2.1 п.5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями) та пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, пп. 135.4.1 п. 135.4, п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 385473 грн., в тому числі: за І квартал 2011 року на суму 2064 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 71610 грн. за 3 квартал 2011 року на суму 94159 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 150592 грн., за 2012 рік на суму 44757 грн., за 2013 рік на суму 22291 грн.

З урахуванням вимог п.102.1 ст. 102 ПК України перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. встановлено заниження податку на прибуток, що за результатами перевірки підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 383409 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 71610 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 94159 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 150592 грн., за 2012 рік на суму 44757 грн., за 2013 рік на суму 22291 грн.

2. п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.2 ст.201 ПК України, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 351939 грн., в тому числі по періодах: за квітень 2011 року на суму 62219,43 грн., за травень 2011 року на суму 14066,40 грн., за червень 2011 року на суму 34167, 40 грн., за липень 2011 року на суму 106924, 30 грн., за серпень 2011 року на суму 41137, 60 грн., за вересень 2011 року на суму 55709 грн., за жовтень 2011 року на суму 5667 грн., за листопад 2011 року на суму 21333 грн., за липень 2012 року на суму 4515 грн., за вересень 2012 року на суму 6200 грн.

З урахуванням вимог п.102.1 ст. 102 ПК України перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. встановлено заниження податку на додану вартість, що за результатами перевірки підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 289720грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 14066,40 грн., за червень 2011 року на суму 34167, 40 грн., за липень 2011 року на суму 106924, 30 грн., за серпень 2011 року на суму 41137, 60 грн., за вересень 2011 року на суму 55709 грн., за жовтень 2011 року на суму 5667 грн., за листопад 2011 року на суму 21333 грн., за липень 2012 року на суму 4515 грн., за вересень 2012 року на суму 6200 грн.

3. п. 57.1 ст. 57, пп. 164.2.16 та пп. 164.2.17 «г» п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, пп.168.1.1 ПК України, у результаті чого визначено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 10180,01 грн., п. 51.1 ст. 51 та п. 176.2 «б» ст. 176 ПК України в результаті відображення не в повному обсязі інформації в Податковому розрахунку за формою №1-ДФ, в результаті застосовано штраф.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 04.04.2014 р. прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення

№0001442301, у якому визначено суму завищення бюджетного відшкодування по податку на прибуток в розмірі - 416934 грн., із яких 383409 грн. - основний платіж, а 33525 грн. - штрафні (фінансові) санкції,

№ 0001452301, у якому визначено суму завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 410464 грн., із яких 289719 грн. - основний платіж, а 120745 грн. - штрафні (фінансові) санкції,

№ 42/23-01-17-0508/36157419, у якому визначено суму завищення бюджетного відшкодування по податку на доходи фізичних осіб - 21687, 28 грн., із яких 10180, 01 грн. - основний платіж, а 11507, 27 грн. - штрафні (фінансові) санкції, в тому числі і за пенею.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу від 13.06.2014р. № 28 до Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Головне управління Міндоходів у Черкаській області 14.07.2014 року прийняло рішення № 14837/23-00-10-0210 «Про результати розгляду скарги», згідно якого податкові повідомлення-рішення від 04.06.2014р. № 0001442301 та № 0001452301 залишені без змін, а податкове повідомлення рішення № 42/23-01-17-0508/36157419 скасоване в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 5356 грн. 14 коп. (2517,06грн. основного платежу, 1907,44 грн. штрафних санкцій, 931, 64 пені), в іншій частині, на суму 16331, 14 грн. (7662, 95 грн. основного платежу, 8668, 19 грн. штрафних санкцій та пені) податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга в цій частині товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс» - без задоволення.

Відповідачем 24.07.2014р. прийнято податкове повідомлення-рішення №51/23-01-17-0508/36157419 про визначення грошового зобов'язання в частині штрафних санкцій у розмірі 560,62 грн. та пені у розмірі 2511, 78 грн.

Позивач, не погоджуючись із рішенням Головного управління Міндоходів у Черкаській області, а також податковим повідомленням-рішенням від 24.07.2014р. №51/23-01-17-0508/36157419, подав повторну скаргу від 28.07.2014р. № 15657/6 до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 05.08.2014р. № 1010/6/99-9910-01-15 податкові повідомлення-рішення від 04.06.2014р. № 0001442301 та № 0001452301 залишені без змін, а податкове повідомлення-рішення від 24.07.2014р. №51/23-01-17-0508/36157419 скасоване.

У зв'язку із скасуванням податкового повідомлення-рішення від 24.07.2014р. №51/23-01-17-0508/36157419 ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2014р. № 55/23-01-17-0508/36157419 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 7662, 95 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в т.ч. за пенею в сумі 5595, 79 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково виходив з того, що відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в)від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон України №996), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності вчинених операцій й виконання господарських зобов'язань щодо виконання робіт позивачем надані договори субпідряду від 07.09.2011р. № 110901, № 110902, № 110907; від 20.10.2011р. №111020 (додаткова угода №1 до договору субпідряду № 111020 від 20.10.2011р.); від 21.10.2011р. №111021 укладені між ТОВ «Будпроектсервіс» (підрядник) та ТОВ «АТЗ - Сервіс» (субпідрядник), відповідно до яких субпідрядник зобов'язується за завданням підрядника на свій ризик та власні сили виконувати різні ремонтні, будівельні та монтажні роботи.

На підтвердження реальності вчинених операцій й виконання господарських зобов'язань щодо виконання робіт позивачем надані договори субпідряду від 01.04.2011р. № 110401 (додаткова угода №1 до договору субпідряду №110401 від 01.04.2011р.), від 04.04.2011р. № 110404 (додаткова угода №1 до договору субпідряду №110404 від 04.04.2011р.), від 05.04.2011р. № 110405, від 06.04.2011р. № 110406, від 19.04.2011р. №110419 (додаткова угода №1 до договору субпідряду №110419 від 19.04.2011р.), від 19.05.2011р. № 110519, від 23.05.2011р. № 110523, від 24.05.2011р. № 110524 та № 110525, від 20.06.2011р. № 110620, від 01.07.2011 р. № 110701 (додаткова угоди №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 до договору субпідряду № 110701 від 01.07.2011р.), укладені між ТОВ «Будпроектсервіс» (підрядник) та ТОВ «Агрохімпостач - 2003» (субпідрядник), відповідно до яких субпідрядник зобов'язується за завданням підрядника на свій ризик та власні сили виконувати різні ремонтні, будівельні та монтажні роботи.

Виконання зазначених договорів підтверджуються протоколами узгодження договірних цін, актами приймання-здачі виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними, а також договорами будівельного підряду та виконаних робіт.

Розрахунки з контрагентами проведено у повному обсязі, про що свідчать виписки з банку.

На підтвердження реальності виконаних робіт позивачем надано договори будівельного підряду ТОВ «Будпроектсервіс» з ПАТ «УкрСиббанк», ДП «Сакура Глас» ТОВ «Сакура И», ТОВ «ТІСО АМГ Констракшн», ТОВ «Ремком», виконання яких підтверджується протоколами узгодження договірних цін, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання-здачі виконаних робіт, податковими накладними та виписками з банку про перерахування коштів позивачу замовниками робіт.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників по операціям з контрагентами, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Господарські договори недійсним (фіктивним) в судовому порядку не визнавалися, зміст господарських зобов'язань не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують факти господарських операцій та дозволяють ідентифікувати господарські операції, не містять розбіжностей і відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість, тому були зобов'язані нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК є законною підставою для формування податкового кредиту.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин встановлено не було.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для збільшення валових витрат та нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентом за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними ТОВ «Будтехцентр», ФОП ОСОБА_3 у розмірі 4514 грн. 67 коп. та подвійне включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по ПП «Олівде» у розмірі 6200 грн.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновк,у що позивачем підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за перевіряємий період, тому податкове повідомлення-рішення від 04.06.2014р. № 0001442301 підлягає скасуванню, а № 0001452301 підлягає частковому скасуванню в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 394391, 5 грн., з якої 279004 грн. за основним платежем та 115387,5 грн. за штрафними санкціями

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Будпроектсервіс» та працівниками ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладені договори компенсації за використання легкового автомобіля від 05.05.2010р. та 10.12.2010р. відповідно до яких позивач використовує легкові автомобілі працівників для службових цілей.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 760 цього Кодексу предметом договору оренди може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна) річ. Автомобіль, як наземний самохідний транспорт засіб є предметом договору оренди транспортного засобу. Обов'язковими вимогами до договорів оренди цього виду є письмова форма.

Статтею 799 Цивільного кодексу передбачено, якщо договір найму транспортного засобу складається за участю фізичної особи, то він обов'язково підлягає нотаріальному посвідченню. Якщо такий договір не було нотаріально посвідчено, він вважається недійсним, внаслідок чого орендар (підприємство) втрачає право на включення до складу витрат, пов'язаних з утриманням та експлуатацією транспортного засобу, орендованого у фізичної особи.

Зазначені договори оренди нотаріально не посвідчені.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 22.08.2014 року № 42/23-01-17-0508/36157419.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 23.12.2014 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром,

Т.Р. Вівдиченко Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Вівдиченко Т.Р.