Постанова № 41986191, 13.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2014 рокусправа № 1170/2а-4848/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.,

представників сторін:

позивача : - Коваленко І.В. (наказ від 20.12.32011 року)

відповідача: - Ципа С.І. (дов.від 12.11.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона №37"

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 р. у справі № 1170/2а-4848/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона №37"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

"18" листопада 2011 р. Публічне акціонерне товариство "Пересувна механізована колона №37" звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0001512330 від 20.10.2011 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 43 163 грн. основного платежу та 10 791 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0001502330 від 20.10.2011 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 34 531 грн. основного платежу та 8 633 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат, оскільки реальність здійснення господарської діяльності підтверджена первинною документацією.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 р. у справі № 1170/2а-4848/11 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона №37" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001512330 від 20 жовтня 2011 р. в частині збільшення грошового зобов'язання в сумі 1 770 грн. основного платежу та 442,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001502330 від 20 жовтня 2011 р. в частині збільшення грошового зобов'язання 1 417 грн. основного платежу та 354,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано наявністю первинної документації щодо підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту. Відмова у задоволенні решти позовних вимог обґрунтована відсутністю доказів, що свідчать про реальність здійснення господарської діяльності.

Не погодившись з постановою суду, Публічним акціонерним товариством "Пересувна механізована колона №37" подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 р. у справі № 1170/2а-4848/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не дослідив обставини по справі в достатньому обсягу, оскільки судом не витребувано у позивача необхідних доказів. Скаржник вказує на те, що судом передчасно здійснено висновок про відсутність доказів щодо реальності здійснення господарської діяльності, внаслідок чого винесено протиправне рішення.

Сторонами під час апеляційного перегляду справи, надано необхідні пояснення щодо обставин справи та підтримано позиції викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, у період з 04 жовтня 2011 року по 06 жовтня 2011 року посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПАТ «Пересувна механізована колона №37»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Регіон Кіровоград», ПП «Єлісаветград-Кіровоград», ПП «Альянс-Кіровоград», ПП «Ямбо», ПП «Алегра», ТОВ «Діаскури», ПП «Арна-Кіровоград», ПП «Некс-Кіровоград», ПП «Алегра Кіровоград», ПП « 2008-Кіровоград»та ПП «Стандарт-2009», ПП «Електропроммаш» за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт №115/23-30/01036595 від 07.10.2011 р., яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення податкового законодавства, а саме:

- порушення Товариством п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 43 163 грн.,

- порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість в сумі 34 521 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на інформації щодо фіктивності контрагентів позивача, внаслідок чого, правочини укладені з даними контрагентами визнано нікчемними, а сформовані за даними відносинами валові витрати та податковий кредит - завищеними. Крім того, податковим органом виявлено відсутність у контрагентів позивача, ПП «Єлісаветград-Кіровоград» та ПП «Некс-Кіровоград» основних засобів, складських приміщень та інших матеріально-технічних умов для здійснення господарської діяльності, що на думку відповідача, свідчить про неможливість реального виконання укладених угод.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення №0001512330 від 20.10.2011 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 43 163 грн. основного платежу та 10 791 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0001502330 від 20.10.2011 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 34 531 грн. основного платежу та 8 633 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з висновками перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що порушують права та законні інтереси суб'єкта господарювання, позивач звернувся до суду.

Частково відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказував на не підтвердження наявними в справі первинними документами реальності та правомірності здійснюваної господарської діяльності.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції щодо часткової відмови у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки позивача, податковим органом під час проведення перевірки встановлено заниження грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Некс-Кіровоград», ПП «Електромаш» та ПП «Єлісаветград-Кіровоград».

Відповідно до пояснень представника позивача, 15.04.2009 року, між ПАТ «Пересувна механізована колона №37» (Замовник) та ПП «Некс-Кіровоград» (Перевізник) укладено договір про надання послуг №5, відповідно до умов якого перевізник зобов'язується надати, а Замовник прийняти та оплатити транспортно-експедиційні послуги (доставка вантажу автомобілями в міських, міжміських та міжнародних сполученнях). Згідно актів здачі-прийняття робіт, позивачем придбано послуг на загальну суму 25 000 грн., які включені до складу валових витрат за ІІ квартал 2009 року, відповідно до отриманих від виконавця податкових накладних до складу податкового кредиту за травень 2009 року віднесено 5 000 грн. по взаємовідносинам з ПП «Некс-Кіровоград»

Реальність виконання укладеного правочину підтверджено копією договору від 15.04.2009 року №5 та додаткової угоди до нього від 20.04.2009 року, пооб'єктними відомостями роботи автотранспорту, довідками про вартість виконаних робіт, товарно-транспортними накладними та актами приймання виконаних робіт; реальність оплати підтверджено платіжними дорученнями та оборотно-сальдовими відомостями; правомірність віднесення даних витрат до валових та формування зі сплаченими сумами ПДВ податкового кредиту, підтверджено податковими накладними, виписаними ПП «Некс-Кіровоград» та реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

Крім того, за господарськими відносинами з ПП «Некс-Кіровоград» позивачем у ІІ кварталі 2009 року до складу валових витрат віднесено 12 820 грн. витрат понесених у зв'язку з отриманням від контрагенту послуг з ремонту та наладки бульдозера. Реальність отримання даних послуг підтверджено листом-заявкою №137/1/06 «Про ремонт бульдозера», листом ПП «Некс-Кіровоград» про складання дефектного акту щодо бульдозера ДТ-75 №38 від 03.06.2009 року, довідкою про вартість виконаних робіт, актом приймання виконаних робіт (наданих послуг). Рахунком на оплату виконаних робіт, платіжним дорученням. Відповідно до виданих ПП «Некс-Кіровоград» податкових накладних, до складу податкового кредиту за липень 2009 року позивачем віднесено 2 564 грн. ПДВ.

28.07.2009 року між ПАТ «Пересувна механізована колона №37» (Замовник) та ПП «Єлісаветград-Кіровоград» (Виконавець), укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого, виконавець виконує, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити визначені умовами угоди послуги (оренда та послуги екскаватора). За даними відносинами позивачем до складу валових витрат за ІІІ квартал 2009 року віднесено витрат на суму 127 750 грн.; до складу податкового кредиту віднесено за серпень 2009 року на суму 7 500 грн. та за вересень 2009 року - 18 050 грн. ПДВ, сплачених за отримані послуги.

Відносини, що отримання від ПП «Єлісаветград-Кіровоград» послуг екскаватора підтверджено копією договору та додаткової угоди до нього, актами прийому виконаних підрядних робіт, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), службовими записками виконроба ОСОБА_4, щодо виконання підрядних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, в яких визначено чіткий перелік виконаних робіт, їх обсяг та вартість; факт оплати придбаних робіт, підтверджено рахунками на оплату виконаних робіт, платіжними дорученнями та банківськими виписками, щодо безготівкових розрахунків.

Реальність отримання послуг перевезення автомашинами КАМАЗ підтверджено копією договору про надання послуг №б/н від 22.07.2009 року, додатковими угодами, пооб'єктними відомостями роботи автотранспорту, товарно-транспортними накладними, актами приймання виконаних робіт, актами здачі-приймання робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, рахунком на оплату виконаних робіт та платіжними дорученнями.

Виданими ПП «Єлісаветград-Кіровоград» податковими накладними обґрунтовано правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених по даним господарським відносинам.

Крім того, в листопаді 2009 року позивачем у ПП «Електропроммаш» придбано електротоварів на суму 7 082 грн., у т.ч. 1 416,50 грн. ПДВ, витрати віднесено до складу валових за IV квартал 2009 року, сплачену суму ПДВ до податкового кредиту за листопад 2009 року.

Фактичне отримання придбаних ТМЦ підтверджено видатковими накладними, оплата за придбаний товар проведена у повному обсягу згідно до квитанції до прибуткового касового ордера, формування податкового кредиту по взаєминам з ПП «Електропроммаш» підтверджено виписаними контрагентом податковими накладними, використання придбаних товарів в господарській діяльності сторонами не заперечувалось.

Перевіривши правомірність фінансово-господарської діяльності позивача, податковий орган з огляду на те, що ПП «Некс-Кіровоград», ПП «Єлісаветград-Кіровоград» та ПП «Електропроммаш» мають ознаки фіктивності дійшов висновку, що у перевіряє мий період ПАТ «Пересувна механізована колона №37» занижено податок на прибуток на загальну суму 43 163 грн., у тому числі:

- за ІІ квартал 2009 року в сумі 6 250 грн.;

- за ІІІ квартал 2009 року в сумі 35 143 грн.;

- за IV квартал 2009 року в сумі 1 770 грн.;

занижено податок на додану вартість в сумі 34 521 грн., в тому числі:

- травень 2009 року -5 000 грн.;

- липень 2009 року - 2 564 грн.;

- серпень 2009 року -7 500 грн.;

- вересень 2009 року -18 050 грн.;

- листопад 2009 року -1 417 грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 -п.5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Нормами п.5.11 вказаної статті передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV та п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 13 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, надані до перевірки, що свідчать про реальність господарських операцій з ПП «Некс-Кіровоград», ПП «Єлісаветград-Кіровоград» та ПП «Електропроммаш».

Отже, колегія суддів доходить висновку, що виконання зобов'язання за договорами про надання послуг у повному обсязі підтверджено документально.

Використання Товариством придбаних товарів і послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність такого відображення і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що всі придбані у підприємств товари і послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності та правомірно віднесено до валових витрат суми коштів сплачених за них.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, органам ДПС чинним законодавством не надано повноваження щодо встановлення в актах перевірки нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Так, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Податковий орган в обґрунтування своєї позиції посилається на наявність кримінальної справи, порушеної відносно засновників ПП «Некс-Кіровоград» та ПП «Єлісаветград-Кіровоград» за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України по факту фіктивного підприємництва.

Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

При цьому обов'язковими такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідачем таких доказів не надано.

Доводи скаржника про встановлену відсутність контрагента позивача за юридичною адресою, відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, складських приміщень тощо свідчать про порушення з боку контрагентів позивача, за які чинним законодавством встановлені певні види відповідальності, і не доводять порушення позивачем податкового законодавства, тому колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, який є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статусу платників ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані. Також відсутні докази недійсності податкових накладних, виписаних контрагентами, які за приписами вищенаведених норм є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Усі надані первинні документи досліджені судом апеляційної інстанції, на підставі чого колегія суддів дійшла висновку про реальність операції позивача щодо поставки товарів та придбання послуг, оскільки зазначені операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою придбання послуг та товарів було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПАТ «Пересувна механізована колона №37». При цьому усі первинні документи оформлені належним чином та відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ПП «Некс-Кіровоград», ПП «Єлісаветград-Кіровоград» та ПП «Електропроммаш» відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаними підприємствами, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, складеними на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Отже, доводи відповідача про те, що дії вчинені сторонами були виправлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань, також колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки носять характер припущень, без посилань на порушення саме позивачем конкретних норм чинного податкового законодавства, яке б обґрунтувало проведених податковим органом донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток та податок на додану вартість.

Відповідно до ч.4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Як встановлено під час апеляційного перегляду справи, судом першої інстанції не здійснено заходів щодо витребування додаткових доказів щодо реальності здійснення господарської діяльності позивача та правомірності її відображення в податковому обліку, незважаючи на надані позивачем пояснення щодо вилучення документів щодо фінансово-господарської діяльності ПАТ «Пересувна механізована колона №37» в межах розслідування кримінальної справи щодо фіктивності контрагентів позивача та підтвердження даної обставини постановою про проведення виїмки виданої слідчим СУ УМВС України в Кіровоградській області від 27.01.2010 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не в повному обсягу встановлено обставини по справі, не здійснено всіх необхідних заходів для всебічного та повного розгляду справи та здійснено передчасний висновок щодо не підтвердження реального здійснення господарської діяльності позивача з ПП «Некс-Кіровоград» та ПП «Єлісаветград-Кіровоград», що у відповідності до приписів ст.. 202 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона №37" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 р. у справі № 1170/2а-4848/11 - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 р. у справі № 1170/2а-4848/11 - скасувати.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона №37" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0001512330 від 20.10.2011 р., яким Публічному акціонерному товариству "Пересувна механізована колона №37" збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 43 163 грн. основного платежу та 10 791 грн. штрафних (фінансових) санкцій

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0001502330 від 20.10.2011 р., яким Публічному акціонерному товариству "Пересувна механізована колона №37" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 34 531 грн. основного платежу та 8 633 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко