Постанова № 41986159, 30.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2014 рокусправа № 804/12899/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Федоренко Р.В., дов. від 15.01.13 р., Коваль Л.М., дов. від 30.09.13 р.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансова компанія "Бізнес-Модуль"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 р. у справі № 804/12899/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансова компанія "Бізнес-Модуль"

до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2013р. за № 0002772203, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансова

компанія "Бізнес-Модуль" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.09.2013 р. № 0002772203 яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 968 525 грн., та по штрафним санкціям у сумі 484 263 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу щодо сумнівності господарських операцій ТОВ « Бізнес -Модуль» на думку позивача, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки реальність та правомірність вчинених правочинів підтверджено належним чином оформленою первинною документацією.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 р. у справі № 804/12899/13-а у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано відсутністю відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які б підтверджували як факт отримання товарів від ПП "Дніпровська хвиля", ТОВ "Посейдон-трейд", ПП "Укрспецсоюз", так і факт здійснення відповідних витрат для провадження господарської діяльності позивача, що свідчить про завищення позивачем валових витрат; наявність же формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції платника податків.

Не погодившись з постановою суду, ТОВ ВФК "Бізнес-Модуль" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 р. у справі № 804/12899/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини по справі та не врахував, що первинні документи, які підтверджують правомірність формування валових витрат, є в наявності та досліджені судом, в той час, як ТТН, залізничні накладні та інші похідні документи, не відносяться до документів первинного бухгалтерського обліку, та передбачені для регулювання правомірності транспортних перевезень, проте не відносяться до документів, що підтверджують обставини придбання та продажу ТМЦ. Зазначене підтримано представниками позивача в судовому засіданні.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників податкового органу не перешкоджає розгляду скарги.

Відповідно до матеріалів справи, слід зазначити, що обставини, пов'язані з проведенням Дніпродзержинською ОДПІ позапланової виїзної перевірки ТОВ ВФК "Бізнес-Модуль" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з питання правильності визначення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за І квартал 2013 року (акт 28.08.2013 р. № 375/22-03/33523123, т.1, а. с.8-26), встановлені під час цієї перевірки порушення, зміст цих порушень та зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат ТОВ ВФК "Бізнес-Модуль" витрат з придбання товару у контрагентів - ПП «Дніпровська хвиля», ТОВ «Посейдон-трейд», ПП «Укрспецсоюз», за господарськими операціями, які не мали за висновком податкового органу реального характеру, і про заниження в зв'язку з цим податку на прибуток підприємств.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, заслухавши пояснення представникві позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ ВФК "Бізнес-Модуль" підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків вищевказаного акту перевірки Товариством порушено п.п.14.1.13, п.п.14.1.36, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2, п.135.5.4, п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 968 525 грн., у тому числі за І квартал 2013 р. - 968 525 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані даними інформаційних ресурсів податкових органів, за якими контрагенти ПП «Дніпровська хвиля», ТОВ «Посейдон-трейд», ПП «Укрспецсоюз» знаходяться у стані « 0» відповідно до АРМів, та тим, що Товариством не надано доказів здійснення поставки металопродукції: транспортування металопродукції та її завезення до ТОВ ВФК "Бізнес-Модуль" (охоронні журнали тощо).

Так, на думку податківців, позивач не придбавав у ПП «Дніпровська хвиля», ТОВ «Посейдон-трейд», ПП «Укрспецсоюз» та не реалізовував брухт та відходи чорних металів, а лише був задіяний у документальному оформленні первинних документів.

Проте, стосовно даних бази автоматизованої системи колегія суддів зазначає, що ці дані не можуть мати для суду доказового значення щодо показників податкових порушень, оскільки, по-перше, зазначена база створена для службового користування податковими органами, а по-друге, метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, є з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, навіть за наявності факту не відображення контрагентом платника податку податкових зобов'язань, зазначена обставина не позбавляє такого платника податку права на формування податкового кредиту і валових витрат за операціями з таким контрагентом.

Стосовно реальності господарських операцій позивача з ТОВ ВФК "Бізнес-Модуль" колегія суддів зазначає наступне:

У Листі ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до матеріалів справи, у І кварталі 2013 року ТОВ ВФК "Бізнес-Модуль" мав господарські відносини щодо придбання брухту та відходів чорних металів у ПП «Дніпровська хвиля», ТОВ «Посейдон-трейд», ПП «Укрспецсоюз».

Згідно пояснень позивача у процесі судового розгляду справи, загальний об'єм поставок склав: по ТОВ «Посейдон-Трейд» - 471,110 т, по ПП «Укрспецсоюз» - 1054,49 т, при цьому, поставка товару також здійснювалась безпосередньо за його згодою від ПП «Укрспецсоюз» та ТОВ «Посейдон-Трейд» до ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» (кінцевого вантажоотримувача).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагентів позивача під час реалізації господарських операцій з поставки металобрухту.

Також не надано доказів відсутності державної реєстрації контрагентів позивача в якості юридичних осіб на момент проведення вказаних господарських операцій.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З оскарженої постанови вбачається дослідження судом першої інстанції первинних документів, які містяться у матеріалах справи і якими підтверджується реальність господарських операцій щодо поставок металобрухту, а саме: виписки по банківським рахункам за 14.01.2013 р., за 20.02.2013 р., за 27.03.2013 р.; таблиці відвантажень товарів на підприємстві за січень, лютий, березень, квітень 2013р. (без підписів сторін та печаток, як довідковий матеріал); відомості обліку розрахунків від 10.02.2013 р., від 10.03.2013 р., від 10.04.2013 р., від 10.04.2013 р.; податкові накладні від 28.02.2013 р. № 1 (ТОВ «Посейдон-трейд»), від 13.02.2013 р. № 50 (ПП «Укрспецсплав»), від 07.02.2013 р. № 23 (ПП «Укрспецсоюз»), від 28.01.2013 р. № 3 (ПП «Дніпровська хвиля»); паспорти на відходи та брухт чорних металів від 13.02.2013 р., від 07.02.2013 р.; акти походження металобрухту чорних металів від 13.02.2013 р., від 07.02.2013 р., від 08.02.2013 р.; посвідчення про вибухобезпечність та радіаційну безпечність металобрухту чорних металів від 13.02.2013 р., від 07.02.2013 р., від 08.02.2013 р.; видаткові накладні від 28.01.2013 р. за № 030113, від 13.02.2013 р. за № РН-000051, від 07.02.2013 р. за № РН-0000023, від 28.02.2013 р. за №0000000009; акт приймання-передачі товару від 28.01.2013 р., від 08.02.2013 р., від 13.02.2013 р., від 07.02.2013 р., від 11.02.2013 р.; акт надання послуг відповідального зберігання від 31.01.2013 р. № 0113; товарно-транспортні накладні від 08.02.2013 р., від 07.02.2013 р.; накладні від 10.02.2013 р., від 08.02.2013 р., від 05.02.2013 р.; відомість вагонів від 08.02.2013 р.

Оплата позивачем товару відповідачем не спростовується.

При цьому, відповідно до видаткових накладних залишок придбаного від ПП «Укрспецсоюз» брухту та відходів чорних металів складає 342,04 тон.

Про перевезення алюмінієвої стрічки свідчать: договір перевезення вантажу з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» від 01.10.2011 р. (а. с.104, 105), товарно-транспортні накладні (а. с.98-100), заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом (а. с.106-108), податкова накладна, виписана ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» (а. с.110), акт приймання-передачі послуг (а.с.109).

Посилання відповідача на відсутність доказів транспортування металобрухту колегія суддів вважає недостатніми для висновку про нереальність господарських операцій, оскільки, як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Тим більш, що положення вищевказаного Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363 конкурують з положеннями Податкового кодексу України і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», які мають вищу юридичну силу, і не відносять товарно-транспортні накладні до обов'язкових документів ведення податкового чи бухгалтерського обліку.

Більш того, у низці своїх рішень (ухвала від 05.07.2012 р. у справі № К/ 9991/37912/11. ухвала від 26.07.2012 р. у справі № К/9991/67511/11 та ін.) Вищий адміністративний суд України, відхиляючи посилання податкового органу на відсутність ТТН. зазначив, що вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН у підтвердження витрат.

Крім того, згідно пояснень позивачем такі документи, як акт походження, посвідчення про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту чорних металів, сертифікат якості, залізничні накладні, ТТН супроводжують вантаж на всьому шляху перевезення до кінцевого вантажоотримувача - ПАТ «Кременчуцький сталеливарний І завод» і є обов'язковими документами для приймання товару за кількістю та якістю кінцевим вантажоотримувачем (що відповідачем належними доказами не спростовано), а усі первинні документи, які підтверджують господарські операції позивача з ПП «Укрспецсоюз», ПП «Дніпровська хвиля», ТОВ «Посейдон-Трейд», а саме, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання металів чорних (вторинних), копії залізничних накладних, ТТН в повному обсязі на всі постачання були надані до суду (що підтверджується матеріалами справи). Що ж стосується залізничних накладних, товарно-транспортних накладних, то вказані документи залишаються у кінцевого споживача, тож до перевірки ТОВ ВКФ «Бізнес-модуль» і не могли їх надати.

Отже, вищезазначені бухгалтерські документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Використання позивачем придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності відповідачем також не спростовується.

Тобто, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Товариства матеріали справи не містять.

Також податковим органом не надано суду доказів недійсності правочинів, використання придбаних товарів та послуг у неоподатковуваних операціях.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з цим позиція податкового органу базується на порушеннях, начебто, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами ТОВ ВФК "Бізнес-Модуль".

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

При цьому, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 452 788 грн.: у тому числі 968 525 грн. - за основним платежем та 484 263 грн. - штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 23.09.2013 р. № 0002772203 (т.1, а. с.6).

Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ ВФК "Бізнес-Модуль" щодо визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення, в зв'язку з чим висновок суду першої інстанції в даній справі є помилковим.

Також колегія суддів звертає увагу, що всупереч вимог ст.163 КАС України спірна постанова суду першої інстанції не містить встановлених судом обставин із посиланням на докази з приводу даного порушення, а також мотивів неврахування окремих доказів, висновків суду першої інстанції щодо наявності або відсутності вказаного порушення.

За приписами ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову ТОВ ВФК "Бізнес-Модуль".

Відповідно до положень ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансової компанії "Бізнес-Модуль" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 р. у справі № 804/12899/13-а задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 р. у справі № 804/12899/13-а скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.09.2013 р. № 0002772203.

Постанова суду набирає законної сипи відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко