Рішення № 41986051, 17.12.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2014 р.Справа № 916/4111/14

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУНАПАК ТАВРІЯ";

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кипрей";

про стягнення 402845,47 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Байраченко О.В. по довіреності № б/н від 25.04.2014р.

Від відповідача: -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУНАПАК ТАВРІЯ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кипрей" про стягнення 402845,47 грн., з яких основний борг у розмірі 367248,35грн., 3% річних у розмірі 3158,13грн., індекс інфляції у розмірі 8839,12грн. та пеню у розмірі 23599,87грн..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.2014р. порушено провадження по справі №916/4111/14.

24.11.2014р. представник позивача звернувся до суду із заявою про продовження розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2014р. строк розгляду справи продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.

27.11.2014р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАПАК ТАВРІЯ" (вх.№31364/14 від 27.11.2014р.) про проведення судового засідання, що призначене на 17.12.2014р. о 15:45, у режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду від 28.11.2014р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАПАК ТАВРІЯ" (вх.№31364/14 від 27.11.2014р.) про проведення судового засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

16.12.2014р. представник відповідача звернувся до суду із заявою про розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про розгляд справи колегіально у складі трьох суддів в зв'язку з її необґрунтованістю.

Відповідач в судове засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про поважність причин відсутності не повідомив, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

У судовому засіданні 17.12.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив наступне.

07.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДУНАПАК ТАВРІЯ» (надалі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кипрей" (надалі - Відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки №ТА000178-13 (надалі - Договір).

За умовами п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця гофрокартонну продукцію, надалі товар, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Найменування, кількість, термін та місце поставки товару погоджується сторонами до початку поставки та вказується у заявках-замовленнях, що є невід'ємними частинами цього договору, рахунках-фактурах та видаткових накладних, складених на підставі заявок-замовлень покупця.(п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору покупець зобов'язаний здійснити передоплату у розмірі 30% від вартості замовленої партії товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури та післяоплату за поставлений товар у розмірі 70% вартості даної партії протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов договору позивач здійснив поставки партій товару відповідача, що підтверджується видатковими накладними.

В свою чергу, Відповідач прийняв товар згідно вказаних видаткових та товарно-транспортних накладних, про що свідчить підпис відповідача.

Таким чином, ТОВ «ДУНАПАК ТАВРІЯ» було належним чином виконано свої зобов'язання за Договором та поставлено погоджений сторонами товар на загальну суму 367248,35 грн., що підтверджено актом звірки взаємних розрахунків.

Отже, Відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором належним чином та не сплатив ТОВ «ДУНАПАК ТАВРІЯ» за поставлений товар 367248,35 гривень.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 402845,47 грн., з яких основний борг у розмірі 367248,35грн., 3% річних у розмірі 3158,13грн., індекс інфляції у розмірі 8839,12грн. та пеню у розмірі 23599,87грн. та судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу товару, існування заборгованості відповідача по оплаті вартості отриманого товару, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 367248,35грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 3158,13грн. та індекс інфляції у сумі 8839,12грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача за отриманий товар, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 3158,13грн. та індекс інфляції у сумі 8839,12грн., підлягають судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 23599,87грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п 5.2. Договору за порушення термінів оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженого, але неоплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання до моменту здійснення оплати товару.

В зв'язку з порушенням строків оплати, на підставі п. 5.2. договору відповідачу позивачем на суму заборгованості нарахована пеня за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 23599,87грн..

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню у розмірі 23599,87грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 8056,91грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кипрей" (65091, м. Одеса, вул. Середня, 25, код ЄДРПОУ 19197287) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю " ДУНАПАК ТАВРІЯ " (75101, Херсонська область, м. Цюрупинськ, вул.. Гвардійська, 103, код ЄДРПОУ 38045226) основного боргу у розмірі 367248,35грн., 3% річних у розмірі 3158,13грн., індекс інфляції у розмірі 8839,12грн., пеню у розмірі 23599,87грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8056,91грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 22 грудня 2014 р.

Суддя С.В. Літвінов