Ухвала суду № 41985788, 18.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14489/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12 лютого 2014 року № 0000051701.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що не отримував від відповідача запитів та інших документів, пов'язаних із проведенням перевірки його майнового стану. Також позивач вказує на те, що належними доказами підтвердив факт понесення витрат на придбання цінних паперів.

Під час судового засідання позивач та його представник підтримали свою апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, його представника та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_2 за період з 01 січня по 31 грудня 2012 року, про що складено акт від 27 грудня 2013 року № 74/26-55-17-01/НОМЕР_2.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2014 року № 0000051701, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2121643 грн. 50 коп., з яких 1697314 грн. 80 коп. - за основним платежем та 424328 грн. 70 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що розмір донарахованих позивачу податкових зобов'язань відповідає обсягу отриманого ним у 2012 році інвестиційному прибутку.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що 25 квітня 2013 року ОСОБА_2 подав до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік. Згідно вказаної декларації у 2012 році позивач отримав інвестиційний прибуток у розмірі 3000 грн. 00 коп.

Також позивачем був поданий розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами, у якому зазначено, що сума доходу, отриманого ОСОБА_2 від продажу інвестиційного активу складає 20001000 грн. 00 коп., а сума витрат на придбання інвестиційного активу - 19998000 грн. 00 коп.

Відповідно лоп п 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

З метою здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, відповідач направив позивачу лист від 04 жовтня 2013 року № 1879/В/26-55-17-01-12, у якому просив протягом 10 днів надати пояснення та документальні підтвердження стосовно отриманого доходу від здійснення інвестиційної діяльності та витрат, понесених у зв'язку з придбанням інвестиційних активів.

Зазначений лист був направлений за адресою, що зазначена ОСОБА_2 у податковій декларації про майновий стан і доходи як місце проживання, а саме: АДРЕСА_1. Згідно довідки відділення поштового зв'язку такий лист був повернутий за закінченням терміну зберігання.

У відповідності до п. 42.1 та п. 42.2 ст. 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно абз. 2 п. 45.1 ст. 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Враховуючи, що лист від 04 жовтня 2013 року № 1879/В/26-55-17-01-12 був направлений ОСОБА_2 за адресою місця проживання, за якою він перебував на обліку у контролюючому органі, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначений лист вважається врученим позивачу.

У зв'язку з ненадходженням від ОСОБА_2 запитуваних пояснень та документів, наказом начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06 грудня 2013 року № 2752 було призначено документальну позапланову перевірку відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, яку проведено на підставі наявних у контролюючого органу документів.

Оскільки у контролюючого органу були відсутні документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують витрати ОСОБА_2 на придбання інвестиційних активів, відповідачем було зроблено висновок про відсутність у позивача протягом 2012 року зазначених витрат. Відповідно, доход ОСОБА_2 від продажу у 2012 році інвестиційних активів був віднесений до загального річного оподатковуваного доходу, на який нараховані податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зазначені дії були вчинені ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Звертаючись до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 лютого 2014 року № 0000051701 позивач послався на те, що у період між подачею податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік та направленням від 04 жовтня 2013 року № 1879/В/26-55-17-01-12 змінив місце проживання та не отримав запит про надання пояснень і їх документального підтвердження з об'єктивних причин.

Разом з тим, до суду не були надані ні докази направлення до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомлення про зміну позивачем податкової адреси.

Також ОСОБА_2 посилається на те, що документи, які підтверджують доходи від продажу інвестиційного активу у розмірі 20001000 грн. 00 коп. та документи, які підтверджують понесення витрат на придбання інвестиційного активу у розмірі 19998000 грн. 00 коп., були оформлені у встановленому законом порядку та додані до адміністративного позову.

До таких документів позивач відносить договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-1/120802/1-1 від 02 серпня 2012 року, згідно якого ОСОБА_2 придбав у ТОВ «Солід-Плюс» вексель простий вартістю 9999000 грн. 00 коп., договір міни цінних паперів № ВБ 2-06/08/2012 від 06 серпня 2012 року, згідно якого позивач отримав від ОСОБА_3 2 простих векселі вартістю 9999000 грн. 00 коп. в обмін на 1 простий вексель вартістю 9998000 грн. 00 коп., договір купівлі-продажу № БВ-1/120807/1-1, згідно якого позивач продав ТОВ «Солід-Плюс» 2 прості векселі вартістю 10003000 грн. 00 коп., акт взаємозаліку однорідних зустрічних вимог від 08 серпня 2012 року на суму 9999000 грн. 00 коп., складений між ОСОБА_2 та ТОВ «Солід-Плюс» та банківську виписку про перерахування від ТОВ «Солід-Плюс» на рахунок ОСОБА_2 коштів у розмірі 4000 грн. 00 коп.

Дослідивши вказані документи колегія суддів приходить до висновку про те, що вони не підтвердь жують розмір задекларованих витрат на придбання інвестиційного активу у розмірі 19998000 грн. 00 коп.

Так, згідно п. 1.2 договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-1/120802/1-1 від 02 серпня 2012 року ціна договору складає 9999000 грн. 00 коп. (вказану суму ОСОБА_2 зобов'язаний був сплатити ТОВ «Солід-Плюс» шляхом перерахування коштів на рахунок продавця).

Докази виконання ОСОБА_2 свого зобов'язання по сплаті коштів у спосіб, передбачений договором, в матеріалах справи відсутні.

Згідно п.п. 1.1.2, 1.1.4, 2.2.1, 2.3.3 договору міни цінних паперів № ВБ 2-06/08/2012 від 06 серпня 2012 року позивач отримав від ОСОБА_3 2 простих векселі на суму 9999000 грн. 00 коп., в замін на які зобов'язувався передати 1 простий вексель вартістю 9998000 грн. 00 коп. та сплатити 1000 грн. 00 коп., договір купівлі-продажу № БВ-1/120807/1-1, згідно якого позивач продав ТОВ «Солід-Плюс» 2 прості векселі вартістю. Факт перерахування коштів підтверджується актами виконаних зобов'язань.

В матеріалах справи відсутні як акти виконаних зобов'язань по договору № ВБ 2-06/08/2012 від 06 серпня 2012 року, так і виписка з банку про перерахування відповідних коштів.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність доказів понесення ОСОБА_2 витрат на придбання інвестиційного активу є обґрунтованим та таким, що знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову є законним.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 20 жовтня 2014 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 22 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.