Ухвала суду № 41985526, 16.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 р.Справа № 816/3250/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного центру медико - соціальної експертизи на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2014р. по справі № 816/3250/14

за позовом Полтавського обласного центру медико - соціальної експертизи

до Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області третя особа Департамент охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Полтавський обласний центр медико - соціальної експертизи, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, прийнятих судом, просив визнати протиправними дій відповідача щодо нездійснення проведення платежів позивача від 17 червня 2014 року, від 08 липня 2014 року, від 15 липня 2014 року та від 29 липня 2014 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2014р. по справі № 816/3250/14 позов залишено без задоволення.

Позивач не погодився з судовим рішенням, та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2014р. та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Окрім того, від позивача надійшла телеграма, в якій головний лікар просить у зв'язку з хворобою представника центру розгляд справи відкласти.

Проте, колегія суддів не визнає поважними причини неприбуття у судове засідання представника позивача, а телеграму достатнім та належним доказом поважності таких причин з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 195-1 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи строки розгляду апеляційної скарги, відсутність доказів поважності причин неприбуття в судове засідання представника позивача, направлення іншого представника або головного лікаря чи іншої уповноваженої особи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 18.12.2014 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Полтавський обласний Центр медико-соціальної експертизи зареєстрований як юридична особа 30.06.2004 (ідентифікаційний код 26553989), відповідно до положень Статуту є комунальним закладом, заснованим на майні, що є спільною власністю територіальних громад області (а.с. 163 т.2, а.с. 48 - 56 т. 3).

Центр МСЕ перебуває на обслуговуванні в ГУ ДКСУ у Полтавській області, є розпорядником коштів 3-го рівня, має відкриті реєстраційні рахунки та отримує кошти з обласного бюджету, що підтверджено листом ГУ ДКСУ у Полтавській області від 07.05.2014 № 07.1-16/4076 (а.с. 33 т.1).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

З матеріалів справи також слідує, що між позивачем і ГУ ДКСУ у Полтавській області укладено договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 27 від 15.12.2011, дія якого за поясненнями представників сторін пролонгована на 2014 рік (а.с. 13 -15, т.1).

Департаментом охорони здоров'я Полтавської ОДА 17 червня 2014 року, 08 липня 2014 року, 15 липня 2014 року, 29 липня 2014 року надано Центру МСЕ фінансування на здійснення видатків за відповідними КЕКВ, що підтверджується виписками по рахунку за вказані дати та не заперечується відповідачем (а.с. 29 - 32 т.1).

Під отримане фінансування позивачем сформовано платіжні доручення від 18.06.2014, 09.07.2014, 16.07.2014, 30.07.2014, які подано до ГУ ДКСУ для оплати у дати їх складання.

Платіжні доручення оплачено ГУ ДКСУ у Полтавській області 11.08.2014, 18.08.2014, 21.08.2014, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями із відміткою "ОПЛАЧЕНО", виписками по рахункам (а.с. 49 - 218 т. 1, а.с. 4 -60 т.2).

Позивач, звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, наполягає на протиправності дій відповідача щодо нездійснення платежів саме 17 червня 2014 року, 08 липня 2014 року, 15 липня 2014 року, 29 липня 2014 року.

Перевіряючи дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Позивач фінансується з обласного бюджету, тому його правовідносини із відповідачем стосуються виконання саме місцевого бюджету.

За правилами ч. 2 ст. 78 БК України казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, відповідно до статті 43 цього Кодексу.

В силу вимог частини 1 статті 43 БК України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

В органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України (пункт 1 Положення).

Згідно пункту 7 Положення, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Отже, казначейське обслуговування коштів місцевого бюджету здійснюється Державною казначейською службою України безпосередньо та через територіальні органи на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Колегія суддів вважає за потрібне відмітити, що позивач, обґрунтовуючи доводи про те, що відповідач зобов'язаний був реєструвати платіжні документи, посилається на положення п. 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976.

Проте, клегія суддів зазначає, що Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків (п. 1.2 Інструкції).

При цьому, ДКСУ не є банком у розумінні статті 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а є лише учасником системи електронних платежів Національного банку України, і, як державний орган виконавчої влади, здійснює свої повноваження перш за все на підставі БК України, а також інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, які регламентують відносини із казначейського обслуговування бюджету.

Відповідно до пункту 1.43 статті 1 Закону України від 05.04.2001 № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" учасником/членом платіжної системи (далі - учасник платіжної системи) визнається юридична особа, що на підставі договору з платіжною організацією платіжної системи надає послуги користувачам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги.

За правилами статті 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Положенням про єдиний казначейський рахунок, затвердженим Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.07.2002 № 594/6882 (надалі - Положення), регламентовано функціонування єдиного казначейського рахунку - основного рахунку держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України.

Згідно норм Положення Єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП).

Відповідно до пункту 2.1. Положення ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Учасниками СЕП є Державне казначейство України та Головні управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головні управління Державного казначейства України).

Для відображення операцій, проведених через СЕП протягом банківського дня, у центрі оброблення СЕП Державному казначейству України та Головним управлінням Державного казначейства України відкрито технічні рахунки.

Пунктом 2.2. Положення передбачено, що ЄКР, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР).

Згідно з пунктом 2.3. Положення на субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

За правилами пункту 2.5. Положення Державне казначейство України управляє коштами, що обліковуються на рахунках, відкритих у Головних управліннях Державного казначейства України, і проводяться через СЕП, шляхом встановлення ліміту технічного рахунку, ліміту початкових оборотів у СЕП та підкріплень субрахунків ЄКР з урахуванням дотримання необхідного рівня платоспроможності, який визначається Державним казначейством України.

Таким чином, органи Державної казначейської служби можуть проводити платежі державного та місцевого бюджетів за умови дотримання розпорядниками коштів вимог статті 49 БК України та за наявності відповідних підкріплень субрахунків ЄКР, встановлених Державною казначейською службою України з урахуванням необхідного рівня платоспроможності.

З матеріалів справи слідує, що, позивачем як бюджетною установою, укладено з ГУ ДКСУ у Полтавській області договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 27 від 15.12.2011 (а.с. 13 -15 т.1).

Позивач фінансується з місцевого бюджету, а отже на його правовідносини із відповідачем поширюється Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 № 938 (надалі - Порядок № 938).

З урахуванням наведеного, посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на норми Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407, є безпідставними.

Згідно з пунктом 10.1. Порядку № 938 органи Казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Казначейства, відповідно до кошторисів, планів асигнувань загального фонду місцевих бюджетів (за винятком надання кредитів з місцевих бюджетів), планів спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів або планів використання бюджетних коштів та помісячних планів використання бюджетних коштів.

Органи Казначейства здійснюють платежі на підставі платіжних доручень (додаток 21 до цього Порядку) розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного бюджетного зобов'язання та бюджетного фінансового зобов'язання у межах залишків бюджетних коштів на рахунках розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів за відповідними кодами економічної класифікації видатків та класифікації кредитування.

Відповідно до пункту 10.3. Порядку № 938 платіжні доручення (додаток 21 до цього Порядку) подаються до органів Казначейства в кількості примірників, необхідних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Форма, обов'язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за N 377/8976.

Так, у платіжному дорученні повинні бути заповнені всі реквізити, передбачені його формою. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється з урахуванням вимог нормативно-правових актів та повинен містити повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бюджетних коштів отримувачу. У разі невідповідності дати подання даті платіжного доручення у полі "Одержано банком" платіжного доручення на всіх примірниках обов'язково проставляються дата подання та підпис казначея.

Подані розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів платіжні доручення перевіряються органами Казначейства щодо наявності всіх необхідних реквізитів, відповідності підписів відповідальних посадових осіб і відбитка печатки установи зразкам. За правильність оформлення та достовірність інформації, наведеної у платіжному дорученні, відповідає розпорядник бюджетних коштів (одержувач бюджетних коштів).

Перерахування бюджетних коштів з рахунків розпорядників бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів) здійснюються на підставі першого примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в органі Казначейства.

Після проведення видатків на платіжних дорученнях, за якими проведено оплату, ставиться відмітка у вигляді відбитка штампа казначея "Оплачено" (додаток 17 до цього Порядку).

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що платіжні доручення Центру МСЕ від 18.06.2014 року, на які позивач посилається у позові, замінено ним в добровільному порядку на платіжні доручення від 08.08.2014 та від 11.08.2014.

При цьому, платіжні доручення Центру МСЕ від 08.08.2014 та 11.08.2014 були оплачені ГУ ДКСУ у Полтавській області у той же день 08.08.2014 та 11.08.2014 відповідно, про що свідчить відбиток штампа казначея на вказаних платіжних дорученнях.

Доказів прийняття ГУ ДКСУ у Полтавській області до виконання платіжних доручень Центру МСЕ від 18.06.2014, терміну їх перебування в казначействі без здійснення оплати позивачем не надано ані до суду першої, ані апеляційної інстанції.

Посилання позивача на листи до ГУ ДКСУ у Полтавській області від 18.06.2014 16.07.2014, 21.07.2014 (а.с. 191 - 195, 239 - 243 т.2), як на доказ надання до ГУ ДКСУ у Полтавській області платіжних доручень від 18.06.2014, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, оскільки вказані листи свідчать лише про інформування Центром МСЕ органу казначейства про передачу на оплату платіжних доручень, а не про фактичне їх отримання органом казначейства.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нездійснення платежів по платіжним дорученням від 18.06.2014 р. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З приводу платіжних доручень позивача від 09.07.2014 р. № 331, 332, 333, 347; від 16.07.2014 р. № 369, 367, від 30.07.2014 р. № 389, колегія суддів зазначає наступне.

Наведені платіжні доручення складені щодо видатків за КЕКВ 2240 ("оплата послуг, крім комунальних") і 2250 ("видатки на відрядження").

В силу частини 3 статті 76 БК України перелік захищених видатків місцевого бюджету визначається на підставі статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 55 БК України визначено, що захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Відповідно до ч. 2 названої статті БК України встановлено перелік захищених видатків Державного бюджету України.

Отже, платіжними дорученнями позивача від 09.07.2014 р. № 331, 332, 333, 347; від 16.07.2014 р. № 369, 367, від 30.07.2014 р. № 389 передбачалися незахищені видатки.

Окремо колегія суддів враховує, що пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" від 01.03.2014 № 65, прийнятої з метою стабілізації економічної ситуації в державі та економного і раціонального використання державних коштів, встановлено Державній казначейській службі здійснювати платежі: у першочерговому порядку в повному обсязі - за видатками загального фонду державного бюджету на оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату; придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів; забезпечення продуктами харчування; оплату комунальних послуг та енергоносіїв, оплату видатків, пов'язаних з реалізацією проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій і виконанням зобов'язань сторін Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату; забезпечення роботи спеціалізованих санітарних автомобілів екстреної медичної допомоги (забезпечення пально-мастильними матеріалами, запасними частинами, послугами зв'язку); обслуговування державного боргу; поточні трансферти населенню; поточні трансферти місцевим бюджетам; оплату послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу; дослідження і розробки, окремі заходи з виконання державних (регіональних) програм, субсидії та трансферти підприємствам, установам та організаціям в частині оплати праці з нарахуваннями, стипендій, оплати комунальних послуг та енергоносіїв; видатками за рахунок коштів резервного фонду бюджету; видатками спеціального фонду державного бюджету на оплату праці працівників бюджетних установ та нарахування на заробітну плату, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, реалізацію проектів у рамках програм прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства та партнерства, оплату видатків, пов'язаних з реалізацією проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій і виконанням зобов'язань сторін Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату; за іншими видатками, крім видатків, зазначених в абзаці першому цього підпункту, та наданням кредитів державного бюджету - з урахуванням ресурсної забезпеченості загального фонду державного бюджету, наявних та прогнозних залишків коштів на єдиному казначейському рахунку, зареєстрованих бюджетних зобов'язань та пріоритетності проведення видатків і надання кредитів.

Також колегія суддів бере до уваги положення статті 43 БК України, згідно якої казначейське обслуговування коштів місцевого бюджету здійснюється органами казначейства на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

В свою чергу, відповідно до п. 2.1.2 договору позивача із ГУ ДКСУ у Полтавській області про здійснення розрахунково-касового обслуговування № 27 від 15.12.2011, Казначейство має право здійснювати видатки за платіжними дорученнями клієнтів в межах встановленого ліміту технічного субрахунку єдиного казначейського рахунку та ліміту початкових оборотів у Системі електронних платежів Національного банку України згідно Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних щодо визнання протиправними дій відповідача щодо нездійснення платежів позивача від 17 червня 2014 року, від 08 липня 2014 року, від 15 липня 2014 року, від 29 липня 2014 року, оскільки, що будь-які протиправні дії відповідача 17.06.2014 та 08.07.2014 відносно платіжних доручень від 09.07.2014, 16.07.2014, є фізично неможливими.

Щодо дій відповідача 15.07.2014 р. та 29.07.2014 р., колегією суддів встановлено, що за інформацією ГУ ДКСУ у Полтавській області, направленої згідно Положення про ЄКР до ДКС України, про наявні платіжні доручення за незахищеними статтями видатків місцевого бюджету, у Полтавській області станом на 15.07.2014 року потребували оплати відповідні платіжні доручення всього на суму 95 124 842,25 грн., в тому числі - по загальному фонду - 29 027088,03, платіжні доручення обласних центрів по загальному фонду - 9 405910,47 грн., станом на 29.07.2014 - потребували оплати платіжні доручення всього на суму 106860176,30 грн., в тому числі - по загальному фонду на 31587671,73 грн., платіжні доручення обласних центрів по загальному фонду - 9451683,18 грн. (а.с. 93-94, 113-114, т.3).

При цьому, згідно інформації щодо надходжень підкріплення субконтрахунку ГУДКСУ у Полтавській області, 15.07.2014 надійшло підкріплення СЄКР на незахищені видатки МОУ (Міноборони України), ГУВВ, Держприкордонної служби, СБУ, ДССЗЗІ, ГУР МОУ на суму 80599,14 та незахищені видатки (п.4. наказу ДКУ від 03.12.2010 № 49-ДСК) на суму 55400 грн. (а.с. 74 т.4); 29.07.2014 надійшло підкріплення СЄКР на незахищені видатки згідно листа ДКСУ 07.07.2014 № 13-10/322-15661 (щодо проведення платежів в рахунок сплати єдиного соціального внеску, податків та зборів (а.с. 40 т. 4) - на суму 1332459,53 грн., незахищені видатки МОУ, ГУВВ, Держприкордонної служби, СБУ, ДССЗЗІ, ГУР МОУ - на суму 53698,56 грн., незахищені видатки (п.4. наказу ДКУ від 03.12.2010 № 49-ДСК) на суму 7147,60 грн. (а.с. 75 т.4).

Використання отриманого підкріплення СЄКР здійснено ГУ ДКСУ у Полтавській області відповідно до виділених напрямів в порядку черговості надходження платіжних доручень (а.с. 129 - 249, а.с. 1 -22 т.5).

Так, із інформації про використання підкріплення, копій платіжних доручень, які оплачено за рахунок підкріплення, слідує, що кошти ЄКР використано на видатки органів та установ, які забезпечують оборону держави (в тому числі, оплата видатків розпорядника із закодованим найменуванням), а також проведення платежів в рахунок сплати єдиного соціального внеску, податків та зборів.

Враховуючи, що час виникнення спірних правовідносин припадає на період проведення антитерористичної операції, ускладнення внутрішньополітичної ситуації в Україні, про що свідчать Указ Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, Укази Президента від 06.05.2014 № 454/2014 "Про часткову мобілізацію", від 21.07.2014 № 607/2014 "Про часткову мобілізацію", затверджені відповідно Законами України від 06.05.2014 № 1240-VII, від 22.07.2014 № 1595-VІІ, колегія суддів вважає використання ГУДКСУ у Полтавській області коштів ЄКР обґрунтованим і пропорційним.

Отже, з урахуванням наявної заборгованості по оплаті платіжних доручень за незахищеними видатками місцевого бюджету та наявного підкріплення СЄКР на незахищені видатки 15.07.2014 р. та 29.07.2014 р., відповідач був позбавлений можливості оплатити у вказані дати платіжні доручення позивача від 09.07.2014 р. та 16.07.2014 р.

Відповідно до вимог пункту 2.5. Положення про єдиний казначейський рахунок управління коштами, що обліковуються на рахунках, відкритих у Головних управліннях Державного казначейства України, і проводяться через СЕП, шляхом встановлення в тому числі підкріплень субрахунків ЄКР, здійснюється Державним казначейством України.

Водночас, дії чи бездіяльність Державного казначейства України відносно визначення підкріплень субрахунків ЄКР 15.07.2014 та 29.07.2014 не є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного центру медико - соціальної експертизи залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2014р. по справі № 816/3250/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г.