Постанова № 41985413, 12.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2014 року 08:36 № 826/16591/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі – позивач, ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі – відповідач) з позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення №0050801705 від 03.10.2014 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким визначено штраф у сумі 16 522,75 грн. та пеню у сумі 6190,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» посилається на те, що визначений ним у поданому до контролюючого органу єдиний внесок був сплачений одночасно із виплатою заробітної плати, що, на його думку, свідчить про відсутність з його боку порушення строку, встановленого законодавством для сплати єдиного внеску.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог. Зазначив, що позивач порушив вимоги абзацу 1 пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме несвоєчасно перерахував суми самостійно нарахованого єдиного внеску до бюджету, що стало підставою для застосування штрафу та нарахування пені оскаржуваним рішенням. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 27.11.2014 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» подало до податкового органу звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за липень 2014 року, згідно якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становить 189260,14 грн.

Вказана сума не була своєчасно сплачена відповідачем до бюджету.

03.10.2014 Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийняла рішення №0050801405 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» застосовано штраф у розмірі 16522,75 та нараховано пеню у розмірі 6190,17 грн. за період з 21.08.2014 до 30.09.2014. Загальна сума грошового зобов’язання за даним рішенням складає 22712,92 грн.

Вважаючи протиправним рішення відповідача від 03.10.2014 №0050801405 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (далі – рішення від 03.10.2014 №0050801405), ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» оскаржило його до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності (частина 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

У відповідності до частини 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Матеріали справи свідчать про те, що ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» самостійно нарахувало суму єдиного внеску за липень 2014 року, яка підлягає сплаті в бюджет у розмірі 189260,14 грн.

Дана сума у відповідності до положень законодавства, мала бути сплачена в бюджет до 20.08.2014.

Пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Частково сума єдиного внеску за липень 2014 року була погашена за рахунок наявної у позивача переплати у розмірі 24032,62 грн., що підтверджується витягом з облікової картки ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з єдиного внеску. Станом на 20.08.2014 у позивача виникла недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 165227,52 грн., яка була погашена декількома платежами у період з 22.08.2014 до 30.09.2014.

Позивач посилався на те, що відсутність своєчасного бюджетного фінансування дорожньої галузі Державою спричинило затримку надходження коштів від замовників робіт, що в свою чергу ускладнило фінансовий стан ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Суд відхиляє наведені доводи позивача, оскільки єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Доводи позивача про те, що сума єдиного внеску була сплачена одночасно із нарахуванням заробітної плати працівникам, яка виплачена із затримкою, суд відхиляє, з огляду на наступне.

У відповідності до підпункту 2 пункту 4.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455, єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Таким чином, оскільки позивач самостійно визначив суму до сплати у розмірі 189260,14 грн. за липень 2014 року, така сума мала бути сплачена ним до бюджету у строк до 20.08.2014 незалежно від дати виплати заробітної плати працівникам.

Посилання позивача на положення абзацу 2 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», як на підставу, що надає право сплачувати єдиний внесок пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, суд відхиляє, оскільки дана норма визначає порядок нарахування і сплати єдиного внеску авансовим платежем у випадку здійснення виплат, що є базою для нарахування єдиного внеску, до 20 числа наступного місяця і не звільняє платника від обов’язку сплати сум єдиного внеску у 20-денний строк із дня закінчення звітного періоду.

Отже, несплачені суми страхових внесків, нараховані за звітний період, платник зобов’язаний перерахувати до бюджету до 20 числа місяця, наступного за звітним, а одночасно із виплатою заробітної плати протягом звітного періоду, за який вона нарахована, платником сплачуються авансові платежі у пропорційних розмірах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.02.2012 № 21-360а11 (ЄДРСР 22204830).

Згідно з частиною 11 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 3 статті 25 названого Закону передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Оскаржуваним рішенням №0050801705 від 03.10.2014 відповідач застосував до ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» штраф у сумі 16 522,75 грн. та нарахував пеню у сумі 6190,17 грн. у зв’язку із несвоєчасною сплатою єдиного внеску.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення №0050801705 від 03.10.2014 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску прийняте відповідачем у відповідності до положень законодавства, а підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 6, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» відмовити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31899285) решту суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 коп.) на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський