Ухвала суду № 41985197, 03.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3649/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

розглянувши в місті Одесі в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу Державного підприємства «Хлібна база № 77» Державного агентства резерву України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Хлібна база № 77» Державного агентства резерву України до Відділу державної виконавчої служби Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в Одеській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року Державне підприємство «Хлібна база № 77» Державного агентства резерву України (далі ДП «Хлібна база № 77») звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Роздільнянського міжрайонного управління юстиції Одеської області (далі ВДВС Роздільнянського МУЮ в Одеській області) про скасування постанови від 10 червня 2014 року ВП № 41803902 про арешт коштів боржника в сумі 736051 грн. 02 коп..

В обґрунтування позову зазначалось, що 10 червня 2014 року заступником начальника ВДВС Роздільнянського МУЮ в Одеській області винесено постанову ВП № 41803902, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку ДП «Хлібна база № 77» в ПАТ «А-Банк». На думку позивача, оскаржена постанова підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням Закону України «Про виконавче провадження»

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року адміністративний позов ДП «Хлібна база № 77» залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, в. о. директора ДП «Хлібна база № 77» в апеляційній скарзі зазначає, що судом при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ч. 4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Так, судом не прийнято до уваги, що стягувачем в оскарженій постанові є ОСОБА_1, виконавче провадження щодо якої зупинене постановою державного виконавця від 03 червня 2014 року на підставі ухвали Іванівського районного суду Одеської області від 27 травня 2014 року про відстрочку виконання рішення суду від 12 листопада 2013 року. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що 10 червня 2014 року заступником начальника ВДВС Роздільнянського МУЮ в Одеській області винесено постанову ВП № 41803902, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку ДП «Хлібна база № 77» в ПАТ «А-Банк».

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач при винесені оскарженої постанови від 10 червня 2014 року діяв у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 названого Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно частинам 1 та 3 ст. 5 Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частинами 1 та 3 ст. 6 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Частиною 2 ст. 25 Закону передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Статтею 57 Закону встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Як встановлено матеріалами справи, заступником начальника ВДВС Роздільнянського МУЮ в Одеській області приєднано декілька виконавчих проваджень до зведеного виконавчого провадження постановами:

- від 22 січня 2014 року про об'єднання виконавчого провадження № 41495060 у зведене виконавче провадження № 41803902 з примусового виконання вимоги № Ф-100/21, виданої Управлінням ПФУ в Іванівському районі Одеської області 05 вересня 2013 року;

- від 22 січня 2014 року про об'єднання виконавчого провадження № 41494740 у зведене виконавче провадження № 41803902 з примусового виконання вимоги № 100/21, виданої Управлінням ПФУ в Іванівському районі Одеської області 05 грудня 2013 року;

- від 28 лютого 2014 року про об'єднання виконавчого провадження № 42184093 у зведене виконавче провадження № 41803902 з примусового виконання наказу № 15/98-10-2695, виданого Господарським судом Одеської області 15 листопада 2010 року;

- від 26 березня 2014 року про об'єднання виконавчого провадження № 42571522 у зведене виконавче провадження № 41803902 з примусового виконання вимоги № Ю-9, виданої Березівською ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області 04 листопада 2013 року;

- від 26 березня 2014 року про об'єднання виконавчого провадження № 42571195 у зведене виконавче провадження № 41803902 з примусового виконання вимоги № Ю-8, виданої Березівською ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області 04 грудня 2013 року;

- від 26 березня 2014 року про об'єднання виконавчого провадження № 42580519 у зведене виконавче провадження № 41803902 з примусового виконання вимоги № Ю-8, виданої Березівською ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області 04 січня 2014 року;

- від 04 квітня 2014 року про об'єднання виконавчого провадження № 42737089 у зведене виконавче провадження № 41803902 з примусового виконання рішення № 77, виданого Управлінням ПФУ в Іванівському районі Одеської області 18 грудня 2013 року;

- від 04 квітня 2014 року про об'єднання виконавчого провадження № 42737240 у зведене виконавче провадження № 41803902 з примусового виконання рішення № 76, виданого Управлінням ПФУ в Іванівському районі Одеської області 29 липня 2013 року;

- від 04 квітня 2014 року про об'єднання виконавчого провадження № 42737382 у зведене виконавче провадження № 41803902 з примусового виконання вимоги № Ю-100/22, виданої Управлінням ПФУ в Іванівському районі Одеської області 05 грудня 2013 року;

- від 17 квітня 2014 року про об'єднання виконавчого провадження № 42940771 у зведене виконавче провадження № 41803902 з примусового виконання виконавчого листа № 499/1431/13-ц, виданого Іванівським районним судом Одеської області 01 квітня 2014 року;

- від 17 квітня 2014 року про об'єднання виконавчого провадження № 42935990 у зведене виконавче провадження № 41803902 з примусового виконання рішення № 5, виданого Управлінням ПФУ в Іванівському районі Одеської області 13 березня 2014 року;

- від 14 травня 2014 року про об'єднання виконавчого провадження № 43237291 у зведене виконавче провадження № 41803902 з примусового виконання вимоги № Ю-55-17, виданої Березівською ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області 05 березня 2014 року;

- від 14 травня 2014 року про об'єднання виконавчого провадження № 43237843 у зведене виконавче провадження № 41803902 з примусового виконання вимоги № Ю-55-17, виданої Березівською ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області 05 лютого 2014 року.

Матеріалами справи також встановлено, що 10 червня 2014 року заступником начальника ВДВС Роздільнянського МУЮ в Одеській області винесено постанову ВП № 41803902, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку ДП «Хлібна база № 77» в ПАТ «А-Банк», в межах загальної суми боргу.

Винесення органом державної виконавчої служби названої вище постанови повністю відповідає наведеним вище положенням Закону України «Про виконавче провадження».

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вимоги ДП «Хлібна база № 77», викладені в адміністративному позові, не підлягають задоволенню, оскільки відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження».

Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на постанову ВДВС Роздільнянського МУЮ в Одеській області від 03 червня 2014 року про зупинення виконавчого провадження за виконавчим листом № 499/1431/13-ц, як на підставу для скасування постанови відповідача від 10 червня 2014 року ВП № 41803902, оскільки оскаржена постанова про арешт коштів боржника винесена на підставі зведеного виконавчого провадження, а саме, з примусового виконання вимог та рішень Управління ПФУ в Іванівському районі Одеської області, вимог Березівської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області, наказу Господарського суду Одеської області та виконавчого листа Іванівського районного суду Одеської області, а відтак зупинення виконавчого провадження за виконавчим листом Іванівського районного суду Одеської області № 499/1431/13-ц не може бути підставою для скасування постанови ВДВС Роздільнянського МУЮ в Одеській області від 10 червня 2014 року ВП № 41803902 про накладення арешту на кошти, що містяться на банківських рахунках ДП «Хлібна база № 77».

При цьому апеляційний суд враховує, що сума стягнення за виконавчим листом Іванівського районного суду Одеської області № 499/1431/13-ц складає лише 150 грн., тобто 0,02 відсотки від загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, яка дорівнює 736051 грн. 02 коп..

Крім того, постанова ВДВС Роздільнянського МУЮ в Одеській області від 03 червня 2014 року про зупинення виконавчого провадження винесена на підставі рішення Іванівського районного суду Одеської області від 27 травня 2014 року, яким лише відстрочено виконання рішення суду від 12 листопада 2013 року, за яким виданий виконавчий лист № 499/1431/13-ц.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Хлібна база № 77» Державного агентства резерву України залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: