Постанова № 41984872, 18.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа № 908/3189/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3983 З/3-11) на рішення господарського суду Запорізької області від 25.09.2014 р. у справі № 908/3189/14

за позовом ПАТ "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя

до ПАТ "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма", м. Мелітополь

про стягнення 25288,56 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2014 р. ПАТ "Запорізький завод феросплавів" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ПАТ "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма" 25288 грн. 56 коп. штрафу за договором № 625 від 26.09.2013 р.

В обґрунтування вимог вказує, що на виконання умов договору постачання № 625, укладеного з відповідачем 26.09.2013 р., останній зобов'язався поставити продукцію, а позивач прийняти та оплатити. Термін поставки погоджений сторонами у додатку № 1 до договору та становить 45 днів з моменту проведення 1-го етапу платежу. Загальна вартість продукції становить 38316 грн. Позивач здійснив оплату 1-го етапу платежу відповідно до умов договору платіжним дорученням № 221906 від 29.11.2013 р. в розмірі 19158 грн. Відповідач повинен був поставити продукцію в строк до 13.01.2014 р. Фактично продукція поставлена відповідачем 19.03.2014р. за видатковою накладною № РН-0000009. Пунктом 8.2 договору встановлено, що за кожен день прострочення поставки товару понад строки, передбачені умовами договору відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 1% від вартості непоставленого у строк товару. Позивач вказує, що відповідачем допущено прострочення поставки товару на 66 днів, у зв'язку чим останньому нараховано 25288 грн. 56 коп. штрафу, який позивач просить стягнути з товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма».

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.09.2014 р. (суддя Попова І.А.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма" на користь ПАТ "Запорізький завод феросплавів" 24522,24 грн. штрафу, 1770,91 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині задоволених позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Судові витрати покласти на позивача.

Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що по-перше, відповідач вважає, що розрахунок штрафних санкцій мав бути виконаний позивачем відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, встановленої з 13.08.2013 р. Згідно контррозрахунку відповідача неустойка за 65 календарних днів складає 887 грн. 04 коп. По-друге, заявлена до стягнення сума штрафних санкцій по відношенню до вартості поставленого товару є непропорційно завищеною, неадекватною і не відповідає важкості та характеру допущеного відповідачем порушення господарських зобов'язань. Вважає за можливе застосування в даному випадку приписів ст.. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження і призначено її до розгляду на 17.12.2014 р. та запропоновано надати до апеляційного суду позивачу відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач на виконання вимог ухвали суду, надав за вх. № 12392 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

В судове засідання, призначене на 17.12.2014 р. представники сторін не з’явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Натомість, позивач надав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, наявність клопотання позивача, відсутність будь-яких клопотань з боку відповідача, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представників сторін, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» (відповідач у справі, постачальник) та ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (позивач у справі, покупець) 26.09.2013 р. укладено договір постачання № 625, за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, в асортименті та за цінами, вказаними у Додатку № 1 та додаткових угодах, які є його невід'ємною частиною. Загальна сума договору на момент його складання становить 38316,00 грн. з урахування ПДВ (п. 2.3).

Порядок проведення розрахунків узгоджено розділом 5 договору, яким передбачено, що оплату товару покупець здійснює в наступному порядку:

- 1 етап платежу: покупець здійснює 50% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно пред'явленого рахунку за цінами цього договору;

- 2 етап платежу: 50% вартості товару покупець сплачує по факту готовності товару за умови виконання постачальником п. 4.1.1, 4.1.5 - 4.1.9 цього договору.

Умови поставки товару передбачено розділом 6 договору, яким встановлено, що термін поставки товару на протязі 45 календарних днів після проведення покупцем 1-го етапу платежу згідно п. 5.1 договору (п. 6.1).

Як свідчать матеріали справи, платіжним дорученням № 221906 від 29.11.2013 р. ПАТ «Запорізький завод феросплавів» перераховано відповідачу 19158,00 грн. в якості передоплати 50% за компресор 5ПБ10-2-024-01 згідно з договором № 625 від 26.09.2013 р., про що зазначено в графі «Призначення платежу». За видатковою накладною № РН-0000009 від 19.03.2014 р. відповідачем поставлено позивачу товар на суму 38316,00 грн., який прийнято останнім, про що свідчать підписи уповноважених осіб.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Договір № 625 від 26.09.2013 р. за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки і до нього застосовуються положення глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивач вказує, що відповідачем зобов'язання щодо поставки товару виконане з простроченням, яке складає 66 календарних днів, що свідчить про порушення відповідачем умов договору.

Вимоги про стягнення штрафу в розмірі 25288 грн. 56 коп., що є предметом даного спору, позивач обґрунтовує п. 8.2 договору № 625 від 26.09.2013 р., згідно до якого за кожен день прострочення поставка товару понад строки, передбачених додатковою угодою до цього договору постачальник сплачує покупцеві штраф в розмірі 1% від вартості непоставленого у строк товару.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Колегія суддів вважає вимоги про стягнення штрафу такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 24522 грн. 24 коп., оскільки фактично термін прострочення поставки товару складає 64 календарні дні, починаючи з 14.01.2014 по 18.03.2014 р.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При здійсненні розрахунку позивачем помилково визначено, що прострочення виконання зобов'язання з поставки відповідачем товару почалося 13.01.2014 р. Крім того, день фактичного виконання зобов'язання також не включається в період часу, за який здійснюється нарахування штрафних санкцій.

Щодо посилання відповідача на те, що розрахунок виконано позивачем без врахування приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в силу приписів чинного цивільного законодавства грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом.

Положеннями п. 8.2 договору передбачено сплату такого виду неустойки як штраф, який застосовується в разі порушення зобов'язання щодо поставки товару, яке за своєю правовою природою не є грошовим зобов'язанням постачальника, отже, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Тверджень відповідача про застосування приписів ст. 551 ЦК України колегія суддів вважає необґрунтованими та вважає за потрібне зазначити, що за визначенням приписів ст. 549 ЦК України неустойка за своєю правовою природою є не тільки видом забезпечення виконання зобов'язань, а також може бути однією з форм цивільно-правової відповідальності або правовим наслідком порушення зобов'язання.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які виявляються у позбавленні його певних прав, або заміні невиконаного обов'язку новим обов'язком, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового, додаткового, оскільки кредитор відповідно до ст.. 617 ЦК України не має права на неустойку лише в разі, коли боржник не відповідає за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно із ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 83 Господарського процесуального Кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів винятковості випадку для зменшення розміру пені.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма", м. Мелітополь на рішення господарського суду Запорізької області від 25.09.2014 р. у справі № 908/3189/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 25.09.2014 р. у справі № 908/3189/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 18.12. 2014 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.