Постанова № 41984754, 11.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9999/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Держземагентства України, Відділу Держезагентсва у Ставищенському районі Київської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Держземагентства України, Відділу Держезагентсва у Ставищенському районі Київської області та просила зобов'язати Держземагентство України поновити її на посаді заступника начальника Відділу - завідувача сектору державного земельного кадастру Відділу Держземагентства у Ставищенському районі Київської області з 26 травня 2014 року та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, з 05 грудня 2013 року ОСОБА_3 працювала в Державному агентстві земельних ресурсів України на посаді заступника начальника Відділу- завідувача сектору державного земельного кадастру Відділу Держземагенства України у Ставищенському районі Київської області.

У період з 20 січня по 22 січня 2014 року відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 17 січня 2014 року №3 про створення комісії для проведення перевірки діяльності Відділу Держземагенства у Ставищенському районі Київської області (далі - Відділ) комісією проведено перевірку діяльності вказаного відділу та підготовлено довідку про комплексну перевірку.

За результатами перевірки роботу Відділу Держземагенства у Ставищенському районі Київської області визнано незадовільною, та зазначено про необхідність вжиття заходів щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема, начальника Відділу ОСОБА_3

За твердженням позивачки, одразу після проведення перевірки начальник відділу запропонував їй для уникнення дисциплінарної відповідальності звільнитись за угодою сторін.

14 Березня 2014 року ОСОБА_3 написала заяву про звільнення за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. Проте, заява написана під тиском керівництва, тобто має дефект волевиявленняю

3 18 березня до 23 травня 2014 року включно позивач перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності, наявним в матеріалах справи.

Крім того, 18.03.2014 позивачка звернулася до відповідача із заявою про відкликання заяви про її звільнення (отримана відповідачем 27.03.2014).

Незважаючи на це, 19 березня 2014 року Першим заступником голови Держземагенства України прийнято Наказ № 84-кт/а про звільнення ОСОБА_3 з посади заступника начальника Відділу - завідувача сектору державного земельного кадастру Відділу Держземагентства у Ставищенському районі Київської області за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Того ж дня, начальником Головного управління Держземагенства у Київській області підписано Наказ № 34 «Про звільнення ОСОБА_3.», яким було оголошено наказ від 19 березня 2014 року № 84-кт/а та зазначено, що датою звільнення з посади позивачки слід вважати перший день виходу з лікарняного.

26 травня 2014 року, одразу після виходу ОСОБА_3 з лікарняного. їй було запропоновано ознайомитись з вищеозначеними Наказами та отримати трудову книжку.

Вважаючи своє звільнення з посади заступника начальника Відділу- завідувача сектору державного земельного кадастру Відділу Держземагенства України у Ставищенському районі Київської області протиправним, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_3 добровільно написано заяву про звільнення за угодою сторін, відповідач при винесенні Наказу від 19.03.2014 № 84-кт/а діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору, зокрема, є угода сторін.

Згідно п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Просудову практику розгляду судами трудових спорів» судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п.1 ст.36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст.38 КЗпП).

Таким чином, якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і погоджена сторонами дата звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що заява сторін ОСОБА_3 про звільнення за угодою від 14.03.2014 не містить відомостей щодо дати звільнення погодженої сторонами.

Така дата була визначена відповідачем на власний розсуд в Наказі начальника Головного управління Держземагенства у Київській області підписано Наказ від 19.03.2014 № 34 «Про звільнення ОСОБА_3.», як перший день виходу позивачки з лікарняного.

Крім того, додатковим свідченням наведеного також є заява ОСОБА_3 про відкликання заяви про звільнення, написана наступного дня після попередньої.

Більше того, слід звернути увагу на те, що заява про відкликання була отримана відповідачем до фактичної дати звільнення ОСОБА_3, однак незважаючи на це все одно вмдав наказ про її звільнення.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства та рекомендації Верховного суду України, суд апеляційної інстанції вважає, що вказані обставини свідчать про відсутність згоди сторін на звільнення за п. 1 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Враховуючи всі наведені вище обставини справи, а саме: порядок проведення службової перевірки, перебування ОСОБА_3 на лікарняному, написання про заяви звільнення за угодою сторін без погодженої дати та подальше її протиправність звільнення ОСОБА_3 з посади заступника начальника Відділу- завідувача сектору державного земельного кадастру Відділу Держземагенства України у Ставищенському районі Київської області.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 10.4 Постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз'яснено, що, задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України передбачено, що середньоденна (годинна) заробітна плата повинна визначатися діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число календарних днів за цей період, розрахунок середньої заробітної плати має проводитися шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Як вбачається з розрахунку головного спеціаліста-бухгалтера Гнатівської С.І. Відділу Держезагентсва у Ставищенському районі Київської області, заробітна плата позивачки до звільнення становила:

- у лютому 2014 року - 2671,67 грн.;

- у березні 2014 року - 1424,76 грн.;

Тобто, середній заробіток за 1 робочий день складає 132,14 грн.

Враховуючи, що позивач був звільнений 26.05.2014, вимушений прогул слід рахувати з наступного дня після звільнення. Тобто, середньомісячний заробіток має бути сплачений відповідачем за вимушений прогул з 27.05.2014 по 11.12.2014.

Отже, стягненню з відповідача на користь ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу підлягає середній заробіток у розмірі 18 633,15 грн. (141 день вимушеного прогулу х 132,14 грн.).

Таким чином, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції.

Отже, під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 серпня 2014 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_3 до Держземагенства України, Відділу Держземагенства у Ставищенському районі Київської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Скасувати наказ № 84-кт/а від 19.03.2014 р. про звільнення ОСОБА_3 з посади заступника начальника Відділу - завідуюча сектором державного земельного кадастру Відділу Держземагенства у Ставищенському районі Київської області за п.1 ст.36 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Відділу- завідуюча сектором державного земельного кадастру Відділу Держземагенства у Ставищенському районі Київської області з 26.05.2014 р.

Стягнути з Держземагенства України на користь ОСОБА_3 середній заробіток у сумі 18633, 15 грн. за час вимушеного прогулу за період з 27.05. 2014 р. по 11.12.2014 р.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.