Рішення № 41984230, 17.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25582/14 17.12.14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРО КЛУБ"

до: публічного акціонерного товариства "Терра Банк"

про: визнання договору недійсним

Суддя: Шкурдова Л.М.

Представники:

від позивача: Ночка І.П. - пред.по дов.

від відповідача: Бойко С.М. - пред. по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЕРО КЛУБ" звернулося до публічного акціонерного товариства "Терра Банк" про визнання кредитного договору недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що банк на підставі Кредитного договору № КЛ/14/6-34 від 25.02.2014р. видав кредит в сумі 140 000 000,00 грн без його належного забезпечення, надавши позивачу перевагу перед іншими потенційними позичальниками. Посилаючись на п.6 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012р. №4452-VI, позивач вказує, що Кредитний договір №КЛ/14/6-34 від 25.02.2014р. є нікчемним, а отже позивач вважає, що він наділений правом звернення до суду про визнання даного договору недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.14р. порушено провадження у справі №910/25582/14 та призначено справу до розгляду на 17.12.14р.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи про те, що віднесення кредитних договорів, укладених банком на протязі 1 року перед введенням тимчасової адміністрації до нікчемних є виключно прерогативою уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Відповідач у відзиві вказує, що позивачем не обґрунтовано в чому саме полягає порушення його прав укладенням Кредитного договору № КЛ/14/6-34 від 25.02.2014р.

17.12.14р. від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просив суд залучити до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки відповідачем не вказано як рішення по даній справі може вплинути на права та обов'язки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позивачем заявлено клопотання про витребування доказів по справі, в якому він просив суд витребувати у відповідача Положення про кредитування, яке діяло на момент підписання Кредитного договору та інші внутрішні документи банку, які регулюють процедуру підписання кредитних договорів та видачу кредитних коштів.

Судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки позивачем не наведено які саме обставини, що мають значення для розгляду даної справи, підтверджуються такими доказами та як вони можуть вплинути на оцінку судом договору на предмет відповідності його діючому законодавству.

У судовому засіданні 17.12.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю «АЕРО КЛУБ» (позичальник) та публічним акціонерним товариством «Терра Банк» (банк) укладено Кредитний договір № КЛ/14/6-34 від 25.02.2014р. (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору, банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 140 000 000, 00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в межах строку кредитування, встановленого вв п.1.3. цього договору, в розмірі 24 % та сплачувати інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, цільове використання (мета) кредиту для поповнення обігових коштів.

Згідно з п.п.1.3.1. Кредитного договору кредитна лінія відкривається: з 25.02.2014р. по 24.11.2014р. (включно).

У відповідності до п.п.1.3.3. Кредитного договору позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі: - в строки (терміни), по 24.11.2014р. включно.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 28.02.2014р. між публічним акціонерним товариством «Терра Банк» (заставодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Всесвіт» (заставодавець) укладено Договір застави майнових прав №МП/14/8-34 від 28.02.2014р. (далі - Договір застави).

Як вбачається з п.1.1. Договору застави цей Договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з Кредитного договору №КЛ/14/6-3 4 від 25 лютого 2014 року, укладеного між заставодержателем та товариством з обмеженою відповідальністю «АЕРО КЛУБ» (код ЄДРПОУ 37064269), а також договорів про внесення змін та доповнень, що укладені та будуть укладені до нього у майбутньому (в тому числі, але не виключно, стосовно збільшення розміру процентів за користування кредитом, збільшення строку повернення кредиту, збільшення розміру (суми) кредиту).

Предметом розгляду даної справи є визнання позивачем (позичальником) недійсним Кредитного договору № КЛ/14/6-34 від 25.02.2014р. на підставі п.6 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012р. №4452-VI, ч.1 ст.203, ст.216 ЦК України, оскільки укладення вказаного кредитного договору за відсутності його належного забезпечення надало переваги позивачу перед іншими позичальниками.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

21.08.2014 Правлінням Національного банку України була прийнята постанова № 518 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «ТЕРРА БАНК» до категорії неплатоспроможних». На підставі вищевказаної постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.08.2014 прийнято рішення №72 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ТЕРРА БАНК», згідно якого в ПАТ «ТЕРРА БАНК» з 22.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці, з 22.08.2014 по 22.11.2014. Строк здійснення тимчасової адміністрації продовжено до 22.12.2014 р. згідно рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.11.2014 р.

Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2014 № 148, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ТЕРРА БАНК» - Ірклієнка Юрія Петровича (далі - Уповноважена особа). Наказом № 232 від 21.11.2014 р. повноваження Уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації продовжено.

Відповідно до ч.5 ст.34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

Згідно з ч.1 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Згідно з п.4 ч.2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що обов'язок щодо забезпечення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» покладено на уповноважену особу Фонду, яким позивач не є.

Таким чином, позивач не є особою, яка має повноваження щодо здійснення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення нікчемних правочинів, договорів з підстав, визначених ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що, відповідно до приписів ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, позивач не довів та не надав суду жодних доказів, які б підтверджували порушення чи оспорювання його прав та охоронюваних законом інтересів укладенням кредитного договору, не довів належними доказами, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, не довів обставин, передбачених ч.1 ст.230 ЦК України, з наявністю яких закон пов'язує визнання правочину недійсним, а відтак суд приходить до висновку, що позивач не довів підстав, в силу яких Кредитний договір № КЛ/14/6-34 від 25.02.2014р. має бути визнано судом недійсним.

За таких підстав в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, покладаються судом на позивача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено: 22.12.2014.

Суддя Л.М. Шкурдова