Ухвала суду № 41983889, 26.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2014 року м. Київ К/9991/34233/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011

у справі № 1170/2а-2114/2011 Кіровоградського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-2004»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення від 22.10.2010 № 0000532330/0 та № 0000542330/0, від 31.12.2010 № 0000532330/1 та № 0000542330/1, від 10.03.2011 № 0000532330/2 та № 0000542330/2.

У касаційній скарзі Кіровоградська ОДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно податковими повідомленнями - рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 11.10.2010 № 36/23-30/32967654. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено валові витрати у податковому обліку за 3-й та 4-й квартали 2009 року, 1-й квартал 2010 року на загальну суму 8096470,00 грн. та податковий кредит на загальну суму 1619294,00 грн. у податковому обліку за вересень, жовтень 2009 року, березень 2010 року за наслідками господарських операцій з придбання у ТОВ «Зерноторгівельна компанія» олії соняшникової, яка у подальшому реалізовувалась на експорт за ціною, нижчою ціни придбання, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 1766992,00 грн. у податковому обліку за 3-й та 4-й квартали 2009 року, завищено від'ємне значення з податку на прибуток за півріччя 2010 року на 1028500,00 грн.; занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 1619294,00 грн. у податковому обліку за звітні податкові періоди з вересня 2009 року по квітень 2010 року. За висновком податкового органу витрати на придбання олії протиправно віднесені до складу валових витрат, а ПДВ у їх ціні - до складу податкового кредиту, оскільки такі витрати не пов`язані з господарською діяльністю позивача.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: від 22.10.2010 № 0000532330/0, від 31.12.2010 № 0000532330/1, від 10.03.2011 № 0000532330/2 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 2428941,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 1619294,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 809647,00 грн.; від 22.10.2010 № 0000542330/0, від 31.12.2010 № 0000542330/1, від 10.03.2011 № 0000542330/2 про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 3377550,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 1766992,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1610558,00 грн.

Як встановлено у судовому процесі, за наслідками господарських операцій з поставки позивачу ТОВ «Зерноторгівельна компанія» олії соняшникової згідно контракту від 01.09.2009 № ЗТК-102/02686, разом з додатковими угодами до нього від 04.09.2009 № 1 та від 04.02.2010 № 2, позивач відніс витрати на оплату товару до складу валових витрат, а ПДВ у його ціні - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів. Позивач придбав олію на виконання зовнішньоекономічних контрактів від 25.03.2009 № 501031 та від 12.03.2010 № 32, укладених з нерезидентом - компанією «Allseeds Trade Ltd» (Великобританія), за умовами яких позивач зобов'язувався поставити олію соняшникову. Фактичне виконання як контракту від 01.09.2009 № ЗТК-102/02686, так і зовнішньоекономічних контрактів ОДПІ не оспорює.

Підставою ж для висновку податкового органу про невідповідність витрат позивача на придбання олії цілям господарської діяльності стала та обставина, що ціна придбання позивачем олії у ТОВ «Зерноторгівельна компанія» була вищою від ціни її продажу компанії «Allseeds Trade Ltd». Так, згідно з контрактом від 01.09.2009 № ЗТК-102/02686 ціна олії за метричну тонну склала 6484,90 грн.; додатковими угодами до цього контракту від 04.09.2009 № 1 та від 04.02.2010 № 2 ціна встановлена на рівні 6462,00 грн. та 7260,00 грн. відповідно, тоді як за зовнішньоекономічними контрактами від 25.03.2009 № 501031 ціна дорівнює 675 дол. США (еквівалент 5197,50 грн.), а від 12.03.2010 № 32 - 770 дол. США (еквівалент 6144,91 грн.).

За визначенням пункту 1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Абзацами першим та другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Системне застосування наведених норм дає підстави для висновку, що необхідною умовою включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, а ПДВ у їх ціні - до складу податкового кредиту, є відповідність операції з придбання товарів (робіт, послуг) цілям господарської діяльності. Завідома для платника податків збитковість господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку валових витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності. Разом з тим, збитковість господарської операції, в тому числі і завідома, може бути обумовлена об'єктивними причинами, через які така операція є виправданою і в цілому відповідає загальновизнаним правилам ведення господарської діяльності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що невідповідність ціни товару на експорт ціні, за якою цей товар придбавався на внутрішньому ринку, може свідчити про намір платника податку отримати податкову вигоду з врахуванням ставки податку на додану вартість на експортні операції на рівні 0%, і що намір отримання податкової вигоди, навіть за відсутності за рахунок цього збитковості господарської операції, не надає їй рис такої, що відповідає цілям господарської діяльності. Однак, такий висновок суду стосовно цієї справи є правильним лише частково.

Так, позивач в судовому процесі доводив, що при укладенні зовнішньоекономічного контракту від 25.03.2009 № 501031 на поставку олії соняшникової нерафінованої врожаю 2009 року його сторони в силу об'єктивних причин не могли спрогнозувати рівень цін на олію із насіння відповідного врожаю на внутрішньому ринку України, а орієнтувалися на існуючі на час укладення контракту ціни, що і призвело до невідповідності рівня ціни експорту і закупівельної ціни. На підтвердження доводу щодо відповідності ціни олії за зовнішньоекономічним контрактом від 25.03.2009 № 501031 існуючому на цю дату рівню цін на олію на внутрішньому ринку України позивач посилається на довідку Головного управління статистики в Кіровоградській області від 04.07.2011 р. № 09-2-40/8031, згідно з якою середня вартість олії нерафінованої соняшникової по Кіровоградській області в І кварталі 2009 року склала 4512,50 грн. (9572,7 т./ 53196,8 грн.) (без ПДВ) (а.с. 185).

Ці доводи позивача податковим органом не спростовані, а є слушними як такі, що відповідають об'єктивним обставинам, зокрема щодо коливання рівня цін на ринку на товар впродовж певного відрізку часу, формування ціни в залежності від насиченості товаром ринку та неможливості точного прогнозу щодо такого насичення товаром, сировиною для виробництва якого є сільськогосподарська культура майбутнього врожаю. З врахуванням цього невідповідність у бік зменшення ціни експорту олії за зовнішньоекономічним контрактом 25.03.2009 № 501031 ціні, за якою позивач придбав олію у ТОВ «Зерноторгівельна компанія», не може бути підставою для оцінки господарських операцій з придбання олії, яка в подальшому була експортована за вказаним контрактом, як завідомо збиткових і здійснених виключно з метою отримання податкової вигоди.

Це, однак, не стосується господарських операцій з придбання олії, яка була експортована за зовнішньоекономічним контрактом від 12.03.2010 № 32, оскільки ціна за цим контрактом визначалася в умовах відомих для позивача витрат на придбання олії, а тому з точки зору загальноприйнятих правил ведення господарської діяльності продаж олії на експорт за нижчою ціною не відповідав діловій меті. Разом з тим, не відокремлення ОДПІ сум витрат і податкового кредиту в податковому обліку позивача за господарськими операціями з придбання олії за критерієм їх зв'язку з експортними операціями за контрактами 25.03.2009 № 501031 та від 12.03.2010 № 32 виключає можливість для суду виокремити відповідні суми та визнати правомірними податкові повідомлення-рішення у частині. До того ж, ОДПІ виключила з податкового обліку всі суми витрат і ПДВ, сплачені позивачем у зв'язку з придбанням олії у ТОВ «Зерноторгівельна компанія», а не в частині, яка не відповідає ціні реалізації, що суперечить нормі пункту 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Повноваження ж суду при вирішенні спору стосовно правомірності рішення суб'єкта владних повноважень стосуються юридичної оцінки цього рішення і не поширюються на зміну рішення чи підстав, з яких це рішення прийняте.

З огляду на викладене висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень, з приводу яких виник спір, є правильним безвідносно до мотивів, якими цей висновок обґрунтований.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність такого висновку, а відтак підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до частини 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі (частина 2 цієї статті).

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев