Рішення № 41981908, 16.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2014 р. Справа № 914/4074/14

За позовом: Приватного підприємства „Торгівельна компанія „Укр-Петроль", Волинська область, Ківерцівський район, с. Прилуцьке

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Стоянівнасіння", Львівська область, м. Дрогобич

про стягнення 13 107 грн. 44 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

при секретарі Старостенко О.В.

Представники сторін:

від позивача: Саюк С.П. - представник

від відповідача: Хілобокова І.А. - представник

Судом роз'яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Приватним підприємством „Торгівельна компанія „Укр-Петроль" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Стоянівнасіння" про стягнення 13 107 грн. 44 коп., з яких: 9 549 грн. 47 коп. - основного боргу, 1 156 грн. 40 коп. - 20% річних, 1 133 грн. 40 коп. - інфляційних втрат, 1 268 грн. 17 коп.- пені.

Ухвалою суду від 21.11.2014 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 16.12.2014 р.

Позивачем 16.12.2014 р. за вх. № 5978/14 подано заяву про зменшення розміру позовних вимог від 12.12.2014 р., відповідно до якої останній просив стягнути з відповідача 12 665 грн. 06 коп., з яких: 9 549 грн. 47 коп. - основного боргу, 1 156 грн. 40 коп. - 20% річних, 1 133 грн. 40 коп. - інфляційних втрат, 825 грн. 79 коп. - пені.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження від 21.11.2014 р. не виконав, письмового пояснення по суті позовних вимог суду не надав.

В судовому засіданні представник відповідача в усних поясненнях заперечив проти позову, оскільки за його твердженням паливно-мастильні матеріали одержувались ТзОВ „АПК Волинь", яке представник відповідача просив залучити до справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача(з підстав, наведених в поданому суду 16.12.2014 р. за вх.№5977/14 клопотанні про залучення до справи третьої особи від 16.12.2014 р.).

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти клопотання відповідача про залучення третьої особи, з причин відсутності для цього правових підстав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем 12.03.2014 р. укладено договір №672, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов"язався відпускати автомобільні бензини, дизельне пальне по відомостям, по ціні із знижкою 3% від ціни, яка існує на день реалізації на всі види продуктів на АЗС позивача, а відповідач оплатити і прийняти їх.

13.03.2014 р. відповідач здійснив часткову передоплату в сумі 5 000 грн. 00 коп.

В п. 1.2 договору сторони узгодили, що оплата здійснюється відповідачем шляхом 100% передоплати за нафтопродукти на розрахунковий рахунок позивача. В разі виникнення заборгованості відповідача перед позивачем, позивач має право припинити відпуск нафтопродуктів відповідачу до повного погашення заборгованості, а а відповідач зобов"язується погасити таку заборгованість на протязі 3 (трьох) банківських днів з дати отримання нафтопродуктів, вказаних у накладній.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу нафтопродукти на загальну суму 14 549 грн. 47 коп., що підтверджується накладною № НЯн00004610 від 31.03.2014 р.

Неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 9 549 грн. 47 коп.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач надіслав відповідачу претензію №482 від 16.10.2014 р. про сплату заборгованості, яка залишена останнім без задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати, ПП „Торгівельна компанія „Укр-Петроль" звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9 549 грн. 47 коп. основного боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 825 грн. 79 коп. - пені, а також відповідно до положень ст. 625 ЦК України 1 156 грн. 40 коп. - 20% річних та 1 133 грн. 40 коп. - інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, сторони уклали договір №672 від 12.03.2014 р., у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі нафтопродуктів за договором №672 від 12.03.2014 р. виконав повністю, відповідачем оплата за товар здійснена частково, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 9 549 грн. 47 коп. Відповідач дану обставину не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Отже, відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором №672 від 12.03.2014 р.

Щодо позовної вимоги про стягнення 1 156 грн. 40 коп. - 20% річних річних суд зазначає наступне.

Відповідно до умов п. 6.2 договору, якщо заборгованість за поставлені позивачем, але невчасно сплачені відповідачем нафтопродукти становить більше 3 (трьох) днів, відповідач зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням, зокрема, 20% річних за кожен день прострочення. Відповідне правило передбачено і в п.4.2. договору.

Частиною третьою статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень вказаної статті, сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів (п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відтак, перевіривши поданий позивачем розрахунок 20% річних за прострочення виконання, суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача та стягнути з відповідача 1 156 грн. 40 коп. 20 % річних за період з 04.04.2014 р. по 10.11.2014 р.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування інфляційних втрат у розмірі 1 133 грн. 40 коп., відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивач просить правомірно стягнути з відповідача 1 133 грн. 40 коп. інфляційних втрат за період квітень- вересень 2014 р.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 825 грн. 79 коп. пені суд зазначає наступне.

Згідно із п.6.2. договору, якщо заборгованість за поставлені позивачем, але невчасно сплачені відповідачем нафтопродукти становить більше 3 (трьох) днів, відповідач зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням, зокрема, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При поданні позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача 1268 грн. 17 коп. пені за період з 04.04.2014 р. по 10.11.2014 р. Ухвалою суду про порушення провадження від 21.11.2014 р. позивача зобов"язано подати розрахунок пені за період з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На вимогу суду позивачем подано розрахунок суми пені відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (у зв'язку із чим заявою від 12.12.2014 р. зменшено позовні вимоги в частині пені). Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування пені, судом встановлено, що позивач підставно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 825 грн. 79 коп. за період з 04.04.2014 р. по 04.09.2014 р.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про залучення до справи третьої особи ТзОВ „АПК Волинь", з підстав відсутності доказів того що в ТзОВ „АПК Волинь" є юридичний інтерес у даній справі, недоведеності того яким чином рішення із спору може вплинути на його права і обов'язки щодо сторін.

Судовий збір покладається на відповідача.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.193,231,232,343 ГК України, ст.ст. 11, 526, 610, 611, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стоянівнасіння" (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Данила Галицького, 1, ідентифікаційний код 02778330) на користь Приватного підприємства „Торгівельна компанія „Укр-Петроль" (45243, Волинська область, Ківерцівський район, с. Прилуцьке, вул. Ківерцівська, 1, ідентифікаційний код 36905994) 9 549 грн. 47 коп. - основного боргу, 1 156 грн. 40 коп. - 20% річних, 1 133 грн. 40 коп. - інфляційних втрат, 825 грн. 79 коп. - пені та 1 827 грн. 00 коп. - судового збору.

3. Наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.12.2014 р.

Суддя Морозюк А.Я.