Рішення № 41981763, 27.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1084/14 27.03.14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт"

про відшкодування шкоди у порядку регресу

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" про відшкодування шкоди у порядку регресу.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2014 порушено провадження у справі № 910/1084/14 та призначено її до розгляду на 20.02.2014 року.

08.02.2014 від позивача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли додаткові докази у справі та заява із проханням здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.

14.02.2014 від Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли докази у справі, витребувані ухвалою суду від 30.01.2014 року.

18.02.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2014 розгляд справи призначено на 13.03.2014 року.

За наслідками судового засідання 13.03.2014 розгляд справи відкладено на 27.03.2014, про що винесено відповідну ухвалу суду, а також направлено запит до МТСБУ для встановлення дійсних обставин справи.

24.03.2014 від представника відповідача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва надійшов відзив на позовну заяву, у якому він висловив заперечення щодо наданих позивачем доказів на підтвердження розміру заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди.

У судове засідання 27.03.2014 представник позивача не з'явився, враховуючи надані ним заяви від 03.03.2014 та 26.03.2014 про здійснення розгляду справи без його участі.

Представник відповідача до судового засідання також не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить його власноручний підпис у розписці про відкладення розгляду справи від 13.03.2014 року.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представники сторін не з'явились на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2012 між Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (правонаступником якого є позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", що передбачено у його Статуті) укладено Договір №28-0520-12-00490 добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Hyundai», державний номер АН2996МН. Вигодонабувачем за даним Договором виступає Публічне акціонерне товариство «Кредит Європа Банк». (а. с. 47-53)

Відповідно до довідки №9198034 про дорожньо-транспортну пригоду, 08.05.2013 по вул.Артема у м.Донецьк, відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки «Hyundai», державний номер АН2996МН, під керуванням власника - Кондратової Н.В., та транспортним засобом марки «Ideal», державний номер АН5528ІВ, під керуванням Берг М.О. (а. с. 11-12)

Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Берг М.О. Правил дорожнього руху України, якого постановою Ленінського районного суду міста Донецька від 12.08.2013 у справі №3/260/876/2013 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, закрито провадження у справі. (а. с. 13-14)

Як вбачається із матеріалів справи, 13.05.2013 Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 08.05.2013, що є страховим випадком згідно із договором №28-0520-12-00490. (а. с. 20-21)

Відповідно до п.12.1.2. Договору 28-0520-12-00490, що діяв на момент дорожньо-транспортної пригоди, документами, що підтверджують вартість відновлювального ремонту, необхідного для відновлення пошкодженого застрахованого ТЗ, обираються страховиком за одним або кількома із нижчезазначених варіантів, а саме: документів ремонтних підприємств (калькуляції, рахунки тощо), калькуляцій, проведених страховиком самостійно, на підставі програмних продуктів, рекомендованих для використання в товарознавчих дослідженнях та складання кошторисів відновлювального ремонту та заподіяної матеріальної шкоди, та інші.

Згідно із страховим актом №ССКА-1862 від 28.05.2013 та розрахунком до нього, розмір страхового відшкодування визначений позивачем на підставі калькуляції Audatex №ССКА-1862 від 27.05.2013, рекомендованої п.59 додатку 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, та становить 3476,69 грн. (а. с. 17-24)

Вищезазначена сума 3476,69 перерахована позивачем на рахунок вигодонабувача за Договором №28-0520-12-00490 - Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк», що підтверджується платіжним дорученням №8705 від 28.05.2013 року. (а. с. 25)

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія Берг М.О., який керував транспортним засобом марки «Ideal», державний номер АН5528ІВ, на момент скоєння ДТП застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (відповідач у справі), за полісом №АВ4947078, відповідно до наданої відповідачем копії даного полісу. (а. с. 132)

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 03.10.2013 звернувся до відповідача із заявою №03/6908 на виплату страхового відшкодування у порядку регресу, однак коштів станом на день розгляду справи так і не отримав. (а. с. 26-27)

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).

Конституція України закріплює положення, що відображають сутність презумпції невинуватості (ст. 62): "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду". Загалом нормативне опесередкування презумпції невинуватості при розгляді справ про адмістративні правопорушеня має фрагментарний характер - особа вважається невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, доки її вина не буде доведена у передбаченому законом порядку і зафіксована постановою, що набула чинності.

Наявною у матеріалах справи постановою Ленінського районного суду міста Донецька від 12.08.2013 у справі №3/260/876/2013 встановлено вину водія Берг М.О. у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки «Ideal», державний номер АН5528ІВ, та у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, закрито провадження у справі. (а. с. 13-14)

Пунктом 7 ч.1 ст.247 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

Як зазначається у мотивувальній та резолютивній частинах постанови Ленінського районного суду міста Донецька від 12.08.2013 у справі №3/260/876/2013, суд, встановивши наявність вини водія Берг М.О. у спричиненні ДТП 08.05.2013, дійшов висновку закрити провадження у даній справі, керуючись положеннями ст.38 КУпАП.

Отже, факт наявності вини Берг М.О. у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки «Ideal», державний номер АН5528ІВ, встановлено та підтверджено постановою Ленінського районного суду міста Донецька від 12.08.2013 у справі №3/260/876/2013, яка вподальшому не оскаржувалась.

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність водія Берг М.О., який керував транспортним засобом марки «Ideal», державний номер АН5528ІВ, застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (відповідач по справі), за полісом №АВ4947078, відповідно до наданої відповідачем копії даного полісу. (а. с. 132)

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт" є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки «Hyundai», державний номер АН2996МН.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору №28-0520-12-00490 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Берг М.О., як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Як вбачається із матеріалів справи, п.12.1.2.1 Договору №28-0520-12-00490 сторонами погоджено перелік документів, що підтверджують вартість відновлювального ремонту, необхідного для відновлення пошкодженого застрахованого ТЗ, а саме: документи ремонтних підприємств (калькуляції, рахунки тощо), калькуляції, проведені страховиком самостійно, на підставі програмних продуктів, рекомендованих для використання в товарознавчих дослідженнях та складання кошторисів відновлювального ремонту та заподіяної матеріальної шкоди.

Також, п.13.1 вказаного Договору встановлює, що розмір страхового відшкодування визначається виходячи з прямого збитку, на підставі даних огляду пошкодженого ТЗ, документів, перелічених розділом 12, що підтверджують розмір спричиненого збитку.

Виходячи з вимог ч. 2, 3 ст. 22, ст.1166 та ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, у відповідності до чинного законодавства та умов Договору №28-0520-12-00490, здійснив виплату страхового відшкодування на підставі калькуляції Audatex №ССКА-1862 від 27.05.2013, рекомендованої п.59 додатку 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, у розмірі 3476,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8705 від 28.05.2013 року. (а. с. 17-25)

В основу заперечень відповідача покладено твердження про те, що належним доказом підтвердження вартості матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, є звіт експертного автотоварознавчого дослідження, відповідно до ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.3, 7, 8 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 та зареєстрованої в Мінюсті України 24.11.2003р. за №1074/8395 (далі - Методика).

Проте, суд зауважує, що твердження відповідача є хибними та такими, що не можуть бути прийняті судом, з огляду на наступне.

Згідно з п.п.7.38,7.39 Методики, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Отже, коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу автомобіля «Hyundai», державний номер АН2996МН, 2011 року випуску дорівнює нулю, так як на момент вчинення ДТП 08.05.2013, строк його експлуатації не перевищував зазначеного вище строку. Доказів наявності обставин, зазначених в п.7.39 Методики, матеріали справи не містять та відповідачем не доведено.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", страховик, у разі визнання вимог заявника обґрунтованими, може прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відтак, здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в спірній сумі на користь страхувальника не суперечить приписам ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки, по-перше, вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №28-0520-12-00490. Адже, з приписів вищевказаних норм вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються позивача (страховика за договором добровільного страхування майна), дії якого не регулюються цим Законом, а тому в даній правовій ситуації відсутні правові підстави перекладати на позивача обов'язки відповідача, який є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім того, Законом України "Про страхування" не передбачено обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від попереднього проведення такої оцінки, чим спростовуються посилання заявника в обґрунтування своїх заперечень на норми ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Суд також зауважує, що чинне законодавство про страхування не покладає на страховика за договором добровільного страхування майна обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а згідно з ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відтак, твердження відповідача про необхідність доведення шкоди виключно шляхом проведення автотоварознавчої експертизи не узгоджуються з нормами законодавства про страхування, оскільки Верховним Судом України у листі від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 21.01.2014 у справі №910/11450/13, від 24.09.2013 у справі №925/112/13-г, від 13.05.2013 у справі №5011-50/17051-2012, від 30.07.2013 у справі №910/3655/13.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як зазначено у полісі №АВ4947078, виданого відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт", розмір франшизи становить 0 грн., у зв'язку із чим розмір страхового відшкодування після зменшення на суму франшизи, залишається незмінним.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт" під час розгляду справи судом не здійснив жодних процесуальних дій для доведення обставин, на які він посилається, власний конртрозрахунок вартості матеріального збитку суду не надав, а отже, докази, що підтверджують відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу у матеріалах справи відсутні.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" про відшкодування шкоди у порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт"(04073, місто Київ, провулок Балтійський, будинок 20; ідентифікаційний код 22229921) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, місто Київ, вулиця І.Федорова, будинок 32А; ідентифікаційний код 30859524) 3476 (три тисячі чотириста сімдесят шість) гривень 69 копійок сплаченого страхового відшкодування та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 27.03.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 01.04.2014 року

Суддя К.В. Полякова