Ухвала суду № 41981571, 16.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11983/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Троценко М.М., представника відповідача - Доброва О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пропекс» до Київської міжрегіональної митниці Міндходів про визнання незаконним рішень про коригування митної вартості товару,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пропекс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндходів про визнання незаконними рішення про коригування митної вартості товарів від 04.03.2014 р. № 100260002/2014/230008/2 та від 11.06.2014 р. № 100260002/2014/230025/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.08.2012 р. між позивачем (Покупець) та Підприємством «Caradon Polska Sp. z.o.o» (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №1/08/2012/UKR від 07.08.2012 р. із додатковою угодою (№ 1 від 20.06.2013 р., № 2 від 27.11.2013 р., № 3 від 15.01.2013 р.), відповідно до умов якого, Продавець продав, а Покупець придбав на умовах FOB FCA-CRACOW (Інкотермс -2000) товари в кількості та асортименті, згідно Інвойсам.

03.03.2014 р. позивачем шляхом подання електронних митних декларацій № 100260002/2014/168297 від 03.03.2014 р., № 100260002/2014/170150 від 10.06.2014 р. заявлено до митного оформлення отриманий від Підприємства «Caradon Polska Sp. z.o.o» за вищевказаним контрактом товар: радіатори сталеві.

За результатами розгляду поданої митної декларації № 100260002/2014/168297 та інших документів, передбачених законодавством, Державною митною службою України Київської міжрегіональної митниці Міндоходів; М/п «Східний» було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100260002/2014/230008/2 від 04.03.2014 р. та Картку відмови у прийняті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260002/2014/00024 від 04.03.2014 р.

Не погоджуючись з рішенням Державної митної служби України Київської міжрегіональної митниці Міндоходів; М/п «Східний», позивач подав нову електронну митну декларацію № 100260002/2014/168332 від 04.03.2014 р., згідно якої товар було випущено у вільний обіг.

Крім того, відповідач за результатами поданої митної декларації № 100260002/2014/170150 від 10.06.2014 р. виніс рішення про коригування митної вартості товарів № 100260002/2014/230025/2 від 11.06.2014 р. та Картку відмови у прийняті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260002/2014/00050 від 11.06.2014 р.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сумнів митного органу у задекларованій вартості є необґрунтованим, а подані позивачем документи підтверджують достовірність визначення митної вартості за ціною контракту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних відносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, за змістом якої Митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Крім того, згідно частини 4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

З оскаржуваних рішень вбачається, що у графі 33 зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів, окрім резервного.

Однак, відображення даного факту у рішеннях не є достатнім та беззаперечним доказом проведення консультації у разі заперечення цього факту декларантом, оскільки консультація проводиться до прийняття рішення.

Митним органом не вказано, які саме складові митної вартості є не підтвердженими та які саме документи необхідно подати для підтвердження конкретної складової.

При цьому, у графі 33 оскаржуваному рішенні не зафіксовані результати проведеної консультації, а лише вказані причини, через які не можуть бути застосовані попередні методи визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд України неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Так, Верховний Суд України зазначає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів (постанова Верховного Суду України від 14.05.2013 у справі № 21-130а13).

Як вбачається із матеріалів справи позивач не відмовився від надання додаткових документів, і надав всі можливі документи на вимогу митного органу.

При цьому, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів відповідач посилається на те, що в пункті 1 контракту від 07.08.2012 р. № 1/08/2012/UKR зазначено, що інвойси є невід'ємною частиною контракту, при цьому у п. 2 вказано, що ціна зазначається в додатках, але у додатках від 20.06.2013 р. № 1, від 27.11.2013 р. № 2 та від 15.01.2014 р. № 3 до контракту, які надані до митного оформлення, відомостей щодо ціни товару не міститься.

Крім того, пунктом 3 контракту від 07.08.2012 р. № 1/08/2012/UKR, встановлена попередня оплата за товар. Відповідно до додатку від 15.01.2014 р. № 3 до контракту оплата здійснюється в розмірі 100 % на протязі 7 днів до дати завантаження товару. Проте в інвойсі від 26.02.2014 р. № 004/02/2014/DEX інформації про умови оплати не міститься. Довідку про таку оплату не надано.

В пункті 4 контракту від 07.08.2012 р. № 1/08/2012/UKR зазначено, що товар поставляється згідно поданих заявок. Надані рахунки-фактури (заявки) містять відомості про цінові знижки (40 % та 50%) на дані товари, проте в договорі, додатках до нього та інвойсі інформація про порядок їх застосування відсутня, також відомості зазначені в заявках не дають змоги однозначно ідентифікувати товари та ототожнити їх із задекларованими товарами.

Прайс-лист, наданий декларантом, не містить повної назви товарів, терміну дії цін, а також мітить у своїй назві фразу «for Propex. Ukraine», що свідчить про те, що зазначені у ньому ціни мають суб'єктивний характер.

Також опис товарів у податкових накладних не дає змоги однозначно ідентифікувати товари із задекларованими.

Надаючи оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ціна товару, зазначена в податкових накладних, може бути вищою, ніж вказана в інвойсах, оскільки товар завозиться на територію України з відомостями про цінові знижки (40%-45%). Слід зазначити, що дані знижки застосовуються відносно ТОВ «Точмаш-вагон» (для реалізації суб'єктам на внутрішньому ринку) зазначені у рахунку-фактурі №0502/С4 від 05.02.2014 р. та не стосуються укладеного контракту між позивачем та «Caradon Polska Sp. z.o.o».

Посилання відповідача, на п. 3 контракту від 08.08.2012 р. № 1/08/2012/UKR та додаток від 15.01.2014 р. № 3 до контракту щодо попередньої оплати за товар в розмірі 100% на протязі 7 днів до дати завантаження товару, є безпідставним з огляду на наступне.

Згідно п. 3 зазначеного контракту постачальник має право відпустити товар покупцю з відстрочкою платежу на строк 30 календарних днів після поставки. Додатковою угодою № 3 від 15.01.2014 р. до контракту передбачено, що постачальник має право відпустити товар покупцю з відстрочкою платежу на строк до 60 календарних днів після поставки та на суму не більше 40 000,00 євро.

А тому, зважаючи на викладене вище, в інвойсі від 26.02.2014 р. № 004/02/2014/DEX на якій посилається відповідач, не повинна міститись інформація про умови оплати поставленого товару.

Натомість обидва інвойси містять загальну суму до сплати меншу, ніж 40 000,00 євро кожний.

Щодо прайс-листів позивача, слід зазначити, що прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є, ані технічними, ані товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.

Крім того, відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, як це прямо зазначено у ч. 6 ст. 266 Митного Кодексу, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Так, митним органом при невизнанні митної вартості, заявленої позивачем, та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом не обґрунтовано із посиланням на документи, надані декларантом, причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості. Крім того, митним органом при витребуванні переліку документів не зазначено обставин, які ці документи повинні підтвердити.

Крім того, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 04.03.2014 р. № 100260002/2014/230008/2 та від 11.06.2014 р. № 100260002/2014/230025/2.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, та, як суб'єкт владних повноважень - не довів правомірність своїх дій.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та встановлених обставин справи.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндходів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

О.М. Оксененко

Судді:

Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов

Ухвалу в повному тексті виготовлено 19.12.2014 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.