Постанова № 41981523, 15.12.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року №813/7941/14

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Білозір І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправними дій, скасування постанови від 04.03.2011 року ВП №25167161 про відкриття провадження та постанови від 04.04.2011 року ВП №25167161 про арешт майна боржника та оголошення заборон на його відчуження, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, в якому, із врахуванням уточнених позовних вимог, просить:

-визнати протиправними дії головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Лавринишин Мар'яни Михайлівни щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про виконавче провадження ВП №25167161;

-скасувати постанову головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Лавринишин Мар'яни Михайлівни від 04.03.2011 року ВП №25167161 про відкриття виконавчого провадження;

-скасувати постанову головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Лавринишин Мар'яни Михайлівни від 04.04.2011 року ВП №25167161 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем 04.03.2011 року винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження №25167161 з виконання постанови №114293, виданої 14.02.2010 року ВДАІ про стягнення з боржника - ОСОБА_1 штрафу в сумі 510,00 грн. При цьому, відповідна постанова про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача не надходила, із врахуванням того, що штраф останнім було сплачено, що позбавило його права на оскарження такої у встановленому законом порядку. Тож, оскільки позивачем, як зазначив головний державний виконавець, рішення не виконано, тому 04.04.2011 року головним державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Лавринишин М.М. на підставі ст.ст.52, 57 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Позивач наголошує, що про винесення оскаржуваних постанов йому стало відомо 05.11.2014 року, тобто саме тоді, коли він звернувся до УДАІ ГУМВСУ у Львівській області з метою переоформлення транспортного засобу, де його повідомили, що на транспортний засіб накладено арешт.

На думку позивача, головним державним виконавцем Сихівського ВДВС ЛМУЮ порушено вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим постанови про відкриття виконавчого провадження і про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 21.11.2014 року провадження в адміністративній справі №813/7941/14 відкрито.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні при вирішенні спору покладалась на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи і матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.02.2010 року працівником Державтоінспекції була винесена постанова №114293 у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Згідно пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, що і не заперечувалось представником відповідача, ОСОБА_1 після винесення постанови №114293 одразу ж було сплачено зазначений штраф у добровільному порядку. Як повідомив позивач, а судом приймаються до уваги доводи останнього, копії такої квитанції у нього не збереглось, адже штраф було сплачено і недоцільним було зберігати цю копію квитанції.

Однак, судом із матеріалів справи встановлено, що 04.03.2011 року головним державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Лавринишин М.М. відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищеназваної постанови ВДАІ про стягнення з позивача штрафу в розмірі 510,00 грн., про що постановлено відповідну постанову ВП №25167161.

Вищезазначеною постановою боржнику - ОСОБА_1 було надано термін до 11.03.2011 року для добровільного виконання рішення й зобов'язано пред'явити у відділ ДВС підтверджуючі документи (квитанцію) про сплату боргу.

У подальшому, з огляду на те, що рішення боржником виконано не було, постановою головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Лавринишин М.М. від 04.04.2011 року було накладено арешт на все майно боржника - ОСОБА_1 в межах суми 510,00 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.

УДАІ ГУМВС України у Львівській області №9/7612зп від 05.11.2014 року, на звернення позивача, у своїй відповіді повідомило, що, згідно баз даних ДДАІ МВС України, на транспортний засіб марки «CHEVROLET LACETTI», 2005 р.в., кузов НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1, який зареєстровано на ім'я ОСОБА_1, накладено арешт, відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №25167161 від 04.04.2011 року, винесеної Сихівським ВДВС ЛМУЮ.

Не погоджуючись саме із вищевказаними постановами та вважаючи їх такими, що порушують права й законні інтереси позивача, останній звернувся до суду для захисту, на його думку, порушених прав.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Загалом, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Аналіз статей 25 та 57 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави вважати, що державний виконавець наділений повноваженнями виносити постанову про арешт майна, з метою забезпечення реального виконання рішення, після закінчення строку, встановленого для добровільного виконання виконавчого документу, та початку примусового виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а також, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

В даному випаду, на вимогу суду матеріали виконавчого провадження №25167161 представником відповідача для огляду в судовому засіданні надано не було, оскільки такі за терміном зберігання були знищенні, однак із матеріалів справи та пояснень останньої встановлено, що заява стягувача про накладення арешту на майно боржника була відсутня.

Зі змісту спірної постанови від 04.04.2011 року вбачається, що підставою для арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є невиконання позивачем постанови ВДАІ у встановлений строк.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

В силу статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (надалі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, в даному випадку, суду належить встановити чи направлено боржнику у встановленому порядку постанову про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 року №74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за №865/4158 (далі по тексту - Інструкції №74/5) передбачено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Абзацом 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270, визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням, є доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку, проте він не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача.

Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270, заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

Відповідно до підпункту 3.1.2.2 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року №211, визначено, що про прийняте для пересилання рекомендоване поштове відправлення відправнику видається касовий чек або розрахункова квитанція.

У розрахунковій квитанції зазначається: порядковий номер розрахункової квитанції; номер поштового відправлення (через дріб після номера квитанції), вид поштового відправлення, особлива відмітка, якщо рекомендоване відправлення подається з повідомленням про вручення, з відміткою «Судова повістка», «Вручити особисто»; місце призначення; його маса; сума плати за пересилання тощо. У визначеному місці розрахункової квитанції проставляється відбиток календарного штемпеля. Касовий чек повинен містити таку саму інформацію, за виключенням номера розрахункової квитанції.

З урахуванням викладеного, постанова про відкриття виконавчого провадження повинна направлялись на адресу боржника рекомендованим листом із повідомленням про вручення не пізніше наступного дня після відкриття виконавчого провадження.

Суд зауважує, що представником відповідача не було надано жодних пояснень з приводу того, чому саме 04.03.2011 року було відкрито головним державним виконавцем виконавче провадження №25167161 з виконання постанови ВДАІ від 14.02.2010 року №114293, адже така, згідно інформації про виконавче провадження, надійшла до державного виконавця 04.03.2010 року.

При цьому, належним доказом направлення/отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження є повідомлення про вручення поштового відправлення, квитанція про направлення та/або конверт, що повернувся відправнику із зазначенням причини повернення.

Водночас, представником відповідача не надано жодних доказів на підтвердження направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, жодного доказу про направлення позивачу і постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження також суду не представлено і представником відповідача у судовому засіданні не спростовано.

За таких обставин у суду є підстави для висновку про неналежне виконання відповідачем - головним державним виконавцем, передбаченого ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», обов'язку щодо повідомлення позивача як учасника виконавчого провадження про хід виконавчого провадження. Тож, суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправними дій головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Лавринишин Мар'яни Михайлівни щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про виконавче провадження ВП №25167161 підлягає до задоволення.

За загальним правилом перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, незалежно від того, який день наступатиме після визначеної дати або настання події - робочий, вихідний, святковий чи інший неробочий день. Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку.

Таким чином, строк на добровільне виконання постанови ВДАІ від 14.02.2010 року №114293 починається з наступного дня після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи, що відповідачем не доведено направлення на адресу позивача постанови про відкриття виконавчого провадження (із врахуванням того, що ОСОБА_1 все ж було сплачено штраф), тому твердження відповідача про невиконання боржником - ОСОБА_1 постанови ВДАІ від 14.02.2010 року №114293 у термін до 11.03.2011 року є невірним.

Більш того, суд звертає увагу, що виконавче провадження спрямоване, насамперед, на примусове виконання рішень, а в даному випадку рішення - постанова ВДАІ була виконана позивачем добровільно.

Відтак, враховуючи спростування доводів, зазначених у спірній постанові, позовна вимога про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження підлягає до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Таким чином, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження є елементом процедури звернення стягнення на майно боржника, яка, відповідно до ст.32 Закону України «Про виконавче провадження», є одним із заходів примусового виконання рішень.

Зважаючи на те, що судом встановлено обставини стосовно того, що позивач був позбавлений, зокрема, права на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження у встановленому законом порядку з виконання постанови ВДАІ від 14.02.2010 року №114293 у ВП №25167161, оскільки відсутні відомості та докази надіслання такої на його адресу, суд прийшов до висновку про необхідність скасування постанови від 04.04.2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної відповідачем в межах виконавчого провадження №25167161.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, у даному ж випадку, позивач довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги, а представник відповідача, покладаючись на розсуд суду при вирішенні спору, не спростувала жодним чином посилання позивача.

З врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області 73,08 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Лавринишин Мар'яни Михайлівни щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про виконавче провадження ВП №25167161.

Скасувати постанову головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Лавринишин Мар'яни Михайлівни від 04.03.2011 року ВП №25167161 про відкриття виконавчого провадження.

Скасувати постанову головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Лавринишин Мар'яни Михайлівни від 04.04.2011 року ВП №25167161 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19 грудня 2014 року.