Постанова № 41981298, 11.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12644/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Епель О.В., Костюк Л.О.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної фінансової інспекції в Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління водних ресурсів у м.Києві та Київській області до Державної фінансової інспекції в Київській області, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПМК-55», Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Світ Буд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Трубіжводексплуатація» про визнання протиправними та скасування вимог, -

ВСТАНОВИЛА:

Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області звернулися в суд з позовом до Державної фінансової інспекції у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 03.07.2013 року № 10-07-14-14/5750.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову суду - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з п.1 і п.4 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.2.20 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України на І квартал 2013 року та на підставі направлень проведення ревізії від 27.03.2013 року №№ 341, 342, 343, 344, 345, 346, 347 348, 349 відповідачем проведено планову ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт від 07.06.2013 року № 07-21/45.

Ревізією встановлено порушення позивачем вимог п.2.10 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а саме, виявлено виправлення в подорожніх листах; п.2.1. Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи від 17.02.1998 року № 74, оскільки подорожні листи службових автомобілів позивача оформлялись на декілька днів, зокрема подорожні листи від 03-04.07.2010 року №4666013, від 07-08-09.05.2011 року № 124943, від 21-22.05.2011 року № 124987; п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 № 848 «Про порядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями», внаслідок чого позивачем незаконно списано 71,75 л пального (бензину А-95) на загальну суму 752,75 грн..

Також, ревізією в частині дотримання позивачем законодавства під час використання коштів, виділених на здійснення заходів і завдань державних цільових програм, відповідачем встановлено, що відповідно до п.2.2.6 Положення про Управління водного господарства у місті Києві та Київській області (нова редакція) Управління здійснює контроль та технічний нагляд якості виконаних робіт з ремонту споруд, гідромеханічного та електротехнічного устаткування водогосподарських об'єктів, які знаходяться на балансі підпорядкованих бюджетних організацій.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.03.2009 № 114 затверджено Зміни № 6 до Правил визначення вартості будівництва ДБН Д. 1.1-1-2000, та п.2.8.13 абзац 2 викладено в такій редакції: утримання служби замовника (включаючи витрати на технічний нагляд) в обґрунтованому замовником розмірі, але не більш ніж 2,5% від підсумку глав 1-9, графа 8. При цьому, якщо функції замовника здійснює структурний підрозділ підприємства, який утримується за рахунок основної діяльності, кошти на утримання служби замовника до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва не включаються, що обумовлюється завданням на проектування.

Протягом періоду, який підлягав ревізії, за виконання своїх функціональних обов'язків начальнику відділу інвестиційної політики ОСОБА_4 нарахована заробітна плата в сумі 109785,36 гривень. Проте, при виконані своїх функціональних обов'язків, за рахунок коштів обласного та державного бюджетів протягом ІІ півріччя 2010 року, 2011 та 2012 роки позивачем зайво отримано кошти за виконання технічного нагляду на загальну суму 1355692,25 грн..

Судом першої інстанції встановлено, що з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків між позивачем та контрагентам, під час проведення ревізії відповідачем проведено 17 зустрічних звірок у підрядних організаціях, які виконували роботи, за результатами яких, встановлено завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 5335525,24 грн., в тому числі, по ТОВ «Трубіжводесплуатація», ТОВ «ПМК-55», ТОВ «Євро Світ Буд». Зокрема, зустрічною звіркою контрагента позивача - ТОВ «ПМК-55» встановлено, що в порушення п.1.2.1, п.3.2.7.7, п.3.1.10 ДБН Д. 1.1-1-2000 не підтверджено обсяг виконаних робіт на суму 3682350,11 грн., в тому числі по контрактах (договорах): від 23.07.2010 № 33 - 78911,0 грн.; від 21.08.2010 №59 - 72436,0 грн.; від 21.08.2010 № 60 -139093,0 грн.; від 07.07.2010 № 14 - 121256,0 грн.; від 08.07.2010 № 15 - 20902,0 грн.; від 26.10.2010 №76/1 -168300,0 грн.; від 21.06.2010 №7 - 415503,71 грн.; від 02.07.2010 № 16 - 2476626,8 грн.; від 08.10.2012 № 168-189321,6 грн.

Зустрічною звіркою в ТОВ «Трубіжводексплуатація» встановлено, що в порушення п.1.3.1, п.3.2.7.7, п.3.1.20 ДБН Д.1.1-1-2000 до актів приймання виконаних підрядних робіт включено роботи машин та механізмів, в обсягах вищих ніж фактично були задіяні при виконанні робіт на загальну суму 1 145 706,43 грн. Крім того, зустрічною звіркою встановлено, що при порівнянні вартості матеріалів по відомостях ресурсів до ф.КБ-2в з накладними постачальника встановлено завищення вартості придбання матеріалів по договору від 07.10.2011 року №25 на суму 41773,20 грн.

Проведеною зустрічною звіркою в ТОВ «Євро Світ Буд» не підтверджено первинними документами виконання робіт з реконструкції по об'єкту «Захист від підтоплення сільськогосподарських угідь р. Ільта Бориспільського району в межах Іванківської сільської ради» відповідно до укладеного договору № 164 від 04.10.2012 року, що призвело до завищення вартості виконаних ремонтних робіт на загальну суму 292779,92 грн.

Крім того, ревізією встановлено, що в порушення вимог п.3.3.10.1 ДБН Д. 1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затвердженого Держбудом України від 27.08.2000 № 174, обсяг робіт, зазначений в актах виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в), завищено на загальну суму 890898,0 грн., у тому числі за контрактами від 07.07.2010 року № 14; від 13.07.2010 року № 17; від 23.07.2010 року № 32; від 26.10.2010 року № 76/1; від 13.07.2010 року №21; від 13.07.2010 року № 18; від 05.08.2010 року №44; від 14.09.2012 року №150; від 11.10.2012 року №172; від 10.10.2011 року №22; від 07.10.2011 року № 23.

Згідно ст.2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.4 та ст. 11 зазначеного закону, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. Зустрічні звірки, які проводяться органами державного фінансового контролю, не є контрольними заходами і проводяться у разі виникнення потреби у їх проведенні на підставі направлення, виписаного керівником органу державного фінансового контролю.

Відповідно до п.1 Постанови кабінету Міністрів України від 04.06.2003 року № 848 «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями», користування легковими автомобілями у вихідні та святкові дні, а також відрядження на легковому автомобілі за межі області, Автономної Республіки Крим на відстань, що перевищує 200 кілометрів, здійснюється лише з дозволу керівника установи.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази щодо надання керівником позивача відповідного дозволу, як і не надано доказів відображення роботи водіїв за відповідний період у табелях обліку робочого часу, переліку чергових автомобілів тощо, а тому вимоги відповідача в частині відшкодування вартості безпідставно списаного пального в сумі 752,75 грн. є законними та обґрунтованими.

Згідно з пп.2.8.13. п.2.8. ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 27.09.2000 р. № 174, до глави 10 «Утримання служби замовника і авторський нагляд» до граф 7 та 8 включаються кошти в поточному рівні цін, призначені на, зокрема, утримання служби замовника (включаючи витрати на технічний нагляд) в обґрунтованому замовником розмірі, але не більш ніж 2,5% від підсумків 1-9, графа 8. При цьому, якщо функції замовника здійснює структурний підрозділ підприємства, який утримується за рахунок основної діяльності, кошти на утримання служби замовника до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва не включаються, що обумовлюється завданням на проектування з реконструкції водних об'єктів, які є державною власністю і не знаходяться на балансі.

Відповідно до пп. 2.2.34 Положення про управління водних ресурсів у м.Києві та Київській області, затвердженого Наказом Державного агентства водних ресурсів України від 18.11.2011 року №237, позивач здійснює контроль за технічним наглядом якості виконаних робіт з ремонту споруд, гідромеханічного та електротехнічного устаткування водогосподарських об'єктів, які знаходяться на балансі підвідомчих організацій.

Колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, що позивачем не доведено, що споруди, технічний нагляд за якими здійснювався позивачем, знаходять на його балансі.

Крім того, відповідно до п.32 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №228 та п.3.5 Порядку обслуговування Державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів наданих за рахунок коштів Державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2011 року №1223, кошториси доходів та видатків мають бути затверджені керівником відповідної вищестоящої установи та мають бути зареєстровані в органі Державної казначейської служби України. Проте, як вбачається з матеріалів справи, кошториси доходів і видатків позивача за 2011-2012 роки (технічний нагляд та утримання служби замовника) оформлено з порушення вищезазначених Порядків, оскільки їх не зареєстровано в органі казначейської служби та їх не затверджено керівником вищестоящої установи.

Враховуючи вищевикладеного, вимога відповідача в частині відшкодування до обласного та державного бюджетів зайво отриманих коштів за виконання технічного нагляду в сумі 1355692,25 грн. є законною та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «ПМК-55» у період 2010-2012 року укладено ряд договорів, на підтвердження виконання яких, позивачем надано: графіки виконання будівельно-монтажних робіт; договірні ціни на будівництво відпорних об'єктів за договорами (контрактами); довідки про вартість виконаних робіт; акти приймання виконаних будівельних робіт.

Також між позивачем та ТОВ «Трубіжводексплуатація» укладено Договір від 13.07.2010 року №17 на виконання робіт з реконструкції по об'єкту: «Реконструкція комплексу гідротехнічних споруд з метою захисту від підтоплення сільськогосподарських угідь та присадибних ділянок с. Требухів та с. Переможець Броварського району». Вартість робіт складає 449298,00 гривень. На підтвердження виконання робіт позивачем надано: акт виконаних робіт за липень 2010 року від 10.07.2010 року на загальну суму 207676,38 грн., за серпень 2010 року від 16.08.2010 року на загальну суму 211730,76 грн., за жовтень 2010 року на загальну суму 27545,81 грн., за жовтень 2010 року на загальну суму 2342,14 грн..

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем належним чином підтверджено реальність здійснення господарських операцій, оскільки жодних інших документів ніж формально складені акти виконаних робіт та довідки про їх вартість позивачем не надано. Колегія суддів зазначає, що роботи, передбачені вищезазначеними договорами, є технологічно складними, потребують певного узгодження та залучення спеціалістів, що, в свою чергу, мало відобразитись у відповідних документах.

Жодних вищезазначених документів під час ревізій та розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції позивачем не надано, а тому, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності та обґрунтованості п.2 оскарженої Вимоги.

Як вбачається з Акта ревізії, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.3.3.10.1 ДБН Д. 1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затвердженого Держбудом України від 27.08.2000 № 174, чим завищено обсяг робіт, зазначений в актах виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в) на загальну суму 890898,0 грн..

Згідно висновків акту ревізії, по укладеному між позивачем та ДП «Укрводсервіс» договору від 07.10.2011 року № 23 не підтверджено обсяг виконаних робіт на загальну суму 426447,57 грн.; між позивачем та ТОВ «Трубіжводексплуатація» договорах: від 13.07.2010 № 17 не підтверджено обсяг виконаних робіт на загальну суму 61324,52 грн., від 23.07.2010 № 32 не підтверджено обсяг виконаних робіт на загальну суму 56593,01 грн., від 13.07.2010 року №21 не підтверджено обсяг виконаних робіт на загальну суму 80943,97 грн., від 05.08.2010 року №44 не підтверджено обсяг виконаних робіт на загальну суму 41290,92 грн.; між позивачем та ПАТ «ПМК - 55» договорах від 07.07.2010 року № 14 не підтверджено обсяг виконаних робіт на загальну суму 110372,15 грн., від 26.10.2010 року № 76/1 не підтверджено обсяг виконаних робіт на загальну суму 41503,14 грн., від 13.07.2010 року № 18 не підтверджено обсяг виконаних робіт на загальну суму 12920,67 грн.; між позивачем та ТОВ «Контр розвідува груп» від 14.09.2012 року №150 не підтверджено обсяг виконаних робіт на загальну суму 22342,13 грн.; між позивачем та ТОВ «Етап» від 11.10.2012 року №172 не підтверджено обсяг виконаних робіт на загальну суму 35351,82 грн., від 10.10.2011 року №22 не підтверджено обсяг виконаних робіт на загальну суму 1808,10 грн..

Відповідні висновки сформовані відповідачем за результатами контрольних обстежень комплексу робіт по зазначеним об'єктам, за результатами яких були складені акти контрольних обстежень.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування п.3 оскарженої Вимоги, суд першої інстанції зазначив, що проведення контрольних обстежень, визначення об'ємів робіт відповідачем здійснювалось виключно візуальним способом без застосування будь-яких вимірювальних приладів чи засобів, відстані визначались приблизно, записи в актах робились базуючись на здогадах і припущеннях про наявність виконання тих чи інших видів робіт.

Проте, законодавство, що регулює здійснення державного фінансового контролю, не передбачає обов'язкової наявності у перевіряючого органу відповідних дозволів чи ліцензій. Більш того, як вбачається з матеріалів справи до ревізії також було залучено головного експерта-кошторисника Державного підприємства «Спеціальна державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи» ДП «Укрдержбудекспертиза» Брижицького М.М., що повністю спростовує вищезазначені висновки суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем виконано.

Згідно з частиною другою ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при проведенні ревізії відповідач діяв у межах та спосіб передбачені законами України, висновки ревізії підтверджуються наявними матеріалами справи та відповідають фактичним обставинам, а тому судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено з порушення норм матеріального права.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року та постановлення нової про відмову в задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Державної фінансової інспекції в Київській області - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року - скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача Управління водних ресурсів у м.Києві та Київській області до Державної фінансової інспекції в Київській області, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПМК-55», Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Світ Буд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Трубіжводексплуатація» про визнання протиправними та скасування вимогу відповідача від 03.07.2013 року №10-07-14-14/5750 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено 18.12.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Епель О.В.

Костюк Л.О.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Епель О.В.

Костюк Л.О.