Ухвала суду № 41980808, 18.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 6/53 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

18 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, за участю прокуратури міста Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2009 року в задоволенні позову відмовлено повністю (а.с. 137-144, том ІІ).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2009 року залишено без змін (а.с. 193-195, том ІІ).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 квітня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2010 року скасовано, а матеріали справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 235-238, том ІІ).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2014 року позов задоволено повністю (а.с. 164-171, том VIII).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві (правонаступник Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників) від 10 вересня 2008 року №0000234110/0 за порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ДП "Укрінтеренерго" позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за липень, листопад 2004 року, січень, лютий та травень 2005 року у розмірі 2 927 864,73 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 03 вересня 2008 року №495/4110/19480600 з питань господарських відносин з ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг" (код за ЄДРПОУ 32372595) за період липень, листопад 2004 року та січень, лютий, травень 2005 року.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними та цільовими фондами" та підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за перевірений період на суму 2 927 864,73 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи підтверджують, що між ДП "Укрінтеренерго" та ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг" укладено договори від 08 вересня 2003 року №44/1-181, від 28 жовтня 2003 року №44/3-223, від 30 березня 2004 року №44/1-46, від 12 липня 2004 року №44/1-84, від 01 лютого 2005 року №44/2-16, за умовами яких ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг" зобов'язується розробити проект, виготовити, поставити, здійснити авторський нагляд, виконати монтажні роботи, що забезпечують очищення димових газів енергоблоку №11 Бурштинської ТЕС; надати технічні послуги для забезпечення при експлуатації електрофільтру енергоблоку №11 Бурштинської ТЕС гарантованої продуктивності і вихідної концентрації золи в сухих продуктах згоряння, та поставило позивачу обладнання, матеріали та технічні послуги для технічного переоснащення електрофільтра енергоблоку №10 Бурштинської ТЕС ВАТ "Західенерго", та димососи.

Відповідно до актів приймання-передачі технічних послуг, актів приймання-передачі обладнання, актів приймання-передачі технічної документації, складених сторонами протягом липня, листопада 2004 року, січня, лютого та травня 2005 року, ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг" виконало обумовлені договорами послуги та поставило відповідне обладнання, і виписало податкові накладні на загальну суму 22 973 374,56 грн., у тому числі податок на додану вартість 3 828 895,76 грн.

Оплата за поставлені товари та послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується відповідними виписками банку, які долучено до матеріалів справи.

Здійснення господарських операцій між ДП "Укрінтеренерго" та ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг" відповідачем не заперечується.

Законом, що на момент виникнення спірних правовідносин визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, був Закон України "Про податок на додану вартість".

За визначенням пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Тобто, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням; при цьому податковий кредит має підтверджуватись належним чином оформленими податковими накладними.

Як вбачається з обставин справи та встановлено судом першої інстанції, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період, що перевірявся, в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг", у зв'язку з придбанням у нього товарів та послуг.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг" був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів та послуг.

В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Як встановлено судом першої інстанції, у період, що перевірявся, ДП "Укрінтеренерго" здійснювало діяльність у сфері розподілення та постачання електроенергії, будівництва підприємств енергетики, добувної та переробної промисловості.

Матеріали справи підтверджують, що позивач придбавав у ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг" товар з метою виконання господарських зобов'язань перед ВАТ "Західенерго" щодо реконструкції та технічного переоснащення Бурштинської ТЕС та поставки електродвигунів.

На підтвердження реальності господарських операцій, мети та фактичного використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності позивач надав суду першої інстанції копії наступних документів: господарських договорів та доповнень до них, укладених із ВАТ "Західенерго"; специфікацій актів приймання-передачі обладнання; актів приймання-передачі технічних послуг; податкових накладних; актів перевірки електрофільтрів Бурштинської ТЕС; актів технічного завдання на заміну електрофільтра блоку №11 БТЕС ВАТ "Західенерго" та паспортів до двигунів; пакувальних листів; сертифікатів походження товару; актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруди, приміщення; акта про закриття договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг".

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Доводів та відповідних доказів, які б свідчили про неправильне визначення позивачем суми бюджетного відшкодування за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", матеріали справи не містять.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві від 10 вересня 2008 року №0000234110/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.