Постанова № 41980582, 17.12.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2014 р. Справа № 912/2625/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідача

суддів: Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В.

при секретарі судового засідання Валяр М.Г.

за участю представників сторін:

представники сторін не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Трансфер", м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2014р. у справі № 912/2625/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого

підприємства "Трансфер", м. Кіровоград

до відповідача-1: Головного управління житлово-комунального господарства

Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

відповідача- 2: Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

про стягнення 9 570,00 грн

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2014р. у справі №912/2625/14 (суддя Змеул О.А.) у задоволенні позову відмовлено у зв`язку із спливом позовної давності, про що заявлено Позивачем у справі.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Трансфер" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права при невідповідності висновків обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що перебіг позовної давності по позовним вимогам розпочався 22.08.2011р. та закінчився 22.08.2014р. Оскільки позовна заява була подана до суду 08.08.2014р., строк позовної давності пропущений не був. Вважає, що його право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат закріплене у ст. 625 Цивільного кодексу України та має бути реалізоване.

Від відповідача-2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти апеляційної скарги заперечив. Зазначив, що судом винесено обґрунтоване та правомірне рішення про застосування позовної давності та відмову у позовних вимогах.

Сторони не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення від 08.12.2014р, 09.12.2014р.), причин неявки не повідомили.

Справа слухається за наявними доказами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 02.12.2002р. у справі №13/265 за позовом ТОВ ВП "Трансфер" (надалі – Позивач) до Головного управління житлово-комунального господарства (надалі - Відповідач-1) про стягнення 46893 грн боргу за договором підряду № 9/15 від 05.02.2001р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача-1 на користь Позивача 46 210 грн боргу, 683 грн - 3% річних, 469 грн державного мита та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

12.12.2002р. на виконання рішення у справі №13/265 видано наказ, який перебував на виконанні у Ленінському відділі ДВС Кіровоградського МУЮ.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що залишок боргу в сумі 4 540,05 грн був стягнутий з Відповідача-1 Ленінським відділом ДВС 22.08.2011р., у зв`язку з чим у Позивача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України виникло право на стягнення з Відповідача-1 інфляційних втрат та 3% річних за користування останнім коштами Позивача в сумі 4 540,05 грн за період з 12.12.2002р. по 22.08.2011р.

В силу ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду, не доводяться знову при вирішенні інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони.

Як було встановлено судом у справі №13/265, між сторонами існували відносини підряду, а спір виник внаслідок неналежного виконання Відповідачем-1 своїх зобов`язань по оплаті проведених ремонтних робіт.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а також ст. 214 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на час прийняття рішення від 02.12.2002р. у справі №13/265) боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати за період з січня 2003 року по червень 2011 року у сумі 8 273,69 грн та 3% річних за період з 12.12.2002р. по 22.08.2011р. у сумі 1297 грн, розраховані на суму боргу 4 540,05 грн.

Як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.08.2011р. по наказу №13/265, рішення суду виконано в повному обсязі згідно платіжного доручення №789 від 05.08.2011р. (а.с.7). Згідно виписки з особового рахунку Позивача за період з 22.08.2011р. по 25.08.2011р. кошти у сумі 4 540,05 грн були перераховані ВДВС Позивачу 22.08.2011р. (а.с. 8). Таким чином, боржником зобов’язання було виконано та припинилося 05.08.2011р., тому позивач безпідставно розрахував інфляційні та 3% річних за період з 05.08.2011р. по 22.08.2011р.

Інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції з грудня 2002р. по липень 2011р. становитимуть 8053,57 грн, 3% річних за період прострочення з 12.12.2002р. по 05.08.2011р. – 1178,80 грн.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю в три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

16.10.2014р. Відповідачем-1 було заявлено клопотання про застосування позовної давності, в якому зазначено, що кінцевим строком стягнення коштів, зазначених у позовній заяві, є 02.12.2005р., який Позивачем пропущений (а.с.26).

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що фактичне існування боргу у сумі 4 540,05 грн з часу винесення наказу від 12.12.2002р. по дату сплати (05.08.2011р.) дає підстави Позивачу відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України для нарахування 3% річних та інфляції за цей період. Проте трирічний строк позовної давності по цим вимогам остаточно сплив 05.08.2014р., оскільки, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня), річні, інфляційні підлягають стягненню за кожний день прострочення виконання зобов’язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній час до дня подання позову. Позивач звернувся до суду 08.08.2014р., тобто з пропуском позовної давності.

У зв`язку з наведеним, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для застосування позовної давності, строк якої сплив, та відмови у задоволенні позову.

Апелянт посилається, що він дізнався про порушення його права після перерахування йому остаточної суми боргу без врахування інфляційних та річних, які не були стягнені державним виконавцем. На це апеляційний суд зауважує, що до повноважень державного виконавця не входить обов’язок щодо самостійного нарахування інфляційних втрат та річних, ним лише проводяться виконавчі дії у відповідності з виданим виконавчим документом. А перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася про порушене право, тобто з дня виникнення боргу та не оплати 3% річних і інфляційних втрат за кожний день прострочення.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Трансфер", м. Кіровоград залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2014р. у справі № 912/2625/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 22.12.14р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна