Ухвала суду № 41980197, 19.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

——————————————————————

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2014 р.

м.Одеса

Справа № 1570/895/2012

Категорія: 8.2.3

Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів – Романішина В.Л., Вербицька Н.В.

за участю секретаря – Цуцкірідзе М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської обласної Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Верстатонормаль» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської обласної Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на невірне застосування податковим органом положень п. 14.1.18 та п. 200.4 ст. 200 ПК України щодо завищення Товариством з додатковою відповідальністю «Верстатонормаль» (надалі – Товариство) суми бюджетного відшкодування за серпень 2011 року на суму 26808 грн., просив суд: визнати дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської обласної Державної податкової служби (надалі – ДПІ) щодо прийняття податкового повідомлення-рішення за №0000731505/0 від 17 жовтня 2011 року – протиправними; скасувати податкове повідомлення-рішення №0000731505/0, прийняте ДПІ 17 жовтня 2011 року, про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 26808 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 13 404 грн.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 25 червня 2012 року ухвалено постанову про часткове задоволення адміністративного позову.

Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ №0000731505/0 від 17 жовтня 2011 року. У задоволенні решти позовних вимог Товариства відмовлено.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що представник відповідача під час судового розгляду справи не зміг обґрунтувати висновки перевірки та надати відповідні докази на підтвердження обставин, викладених в акті перевірки. Наданий суду, в обґрунтування розбіжностей, витяг з бази автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України сформована за звітні періоди 2009-2010 роки, а відповідно до п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України такі розбіжності повинні мати місце протягом попереднього кварталу а тому не могли бути підставою для такого висновку відповідача. Крім того, під час проведення перевірки ДПІ порушено вимоги п. 200.21 ст. 200 ПК України у разі невиконання визначених законом критеріїв автоматичного отримання бюджетного відшкодування, податковий орган зобов’язаний протягом 17 календарних днів, після граничного терміну подачі звітності, повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, зазначення яких не дотримано. Оскільки такі пояснення і розрахунки не були надані – вважається, що платник відповідає критеріям для одержання права на автоматичне бюджетне відшкодування податку. В актах перевірки ДПІ відсутні будь-які висновки щодо неправомірності формування податкового кредиту позивачем та не підтвердження його формування, з посиланням на контрагентів, первинними документами, або невірного розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ.

В апеляційній скарзі ДПІ, не обґрунтовуючи вимог та не зазначаючи того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування судом норм права, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство є платником податку на додану вартість (Свідоцтво №100318069).

05 жовтня 2011 року ДПІ було проведено камеральну перевірку ТДВ «Верстатонормаль» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунок платника у банку за серпень 2011 року та складено акт№67/15-525 від 05 жовтня 2011 року. В висновках акту перевірки зазначено, що на порушення вимог п. 14.1.18 ст. 14 , п. 200.4 ст.200 ПК України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2011 року на 26 808 грн.

Такого висновку контролюючий орган дійшов з огляду на отримані данні бази «Системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» по ТДВ «Верстатонормаль» де відображено загальні розбіжності за період 2008-2011 роки по заниженню податкових зобов’язань у сумі 79075 грн. 48 коп. та по завищенню податкового кредиту у сумі 79476 грн. 03 коп. в період з 31 березня 2008 року по 30 листопада 2011 року.

Оскільки загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов’язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, за податковими накладними Товариства складає 73,2 відсотка від заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування, а загальна сума розбіжностей між податковими зобов’язаннями та реалізованими товарами/послугами та податковим кредитом його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, за даними податкових накладних, складає 78,7 відсотків заявленої Товариством суми бюджетного відшкодування – позивач відноситься до другої категорії платників податків, тобто має ознаки ризикового і не має права на бюджетне відшкодування ПДВ за серпень 2011 року.

За вказаних підстав податковим органом 17 жовтня 2011 року ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000731505/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 26808 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13 404 грн.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно абз. 4 п. 198.3 ст. 198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 вересня 2011 року позивачем, разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, подано до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за серпень 2011 року де визначено податковий кредит у сумі 155868 грн. та сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 26808 грн.

З підстав встановлення за даними податкових накладних на суму, яка перевищує 10 відсотків від суми бюджетного відшкодування та невідповідності критеріям, передбаченим п.200.19 ст. 200 ПК України, перевіряючі, посилаючись на наявність розбіжностей між податковим кредитом та податковими зобов’язаннями контрагентів Товариства, дійшли висновку про відсутність підстав на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

При цьому, ДПІ стверджуючи в акті перевірки про відсутність права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість та наявність ознак ризику несплати податку на додану вартість, відповідач не вказує на конкретні докази не підтвердження податкового кредиту, з посиланням на конкретних контрагентів, невірного розрахунку суми бюджетного відшкодування або на відсутність первинних документів, не надання їх до перевірки.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та нараховано штрафні (фінансові) санкції – є протиправним і підлягає скасуванню.

При розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської обласної Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Верстатонормаль» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської обласної Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення – без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: