Ухвала суду № 41978957, 11.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року Справа № 876/6964/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Старунського Д.М., Рибачука А.І.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Городоцький механічний завод» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

18 грудня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Городоцький механічний завод» звернулось в суд з позовом до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 грудня 2012 року №0000712200, про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 103333грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000712200 від 06 грудня 2012 року.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Городоцька міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на неї, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме п.198.3, 198.6, 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, не в повній мірі досліджено надані по справі докази та неправильно встановлено обставини справи.

Також, апелянт по справі зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Грифон Консалт» не виконувало роботи, для позивача по справі, які наведені у відповідному договорі, кошти оплачувались без мети реального настання правових наслідків, з метою несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету, а тому договори, укладені позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Грифон Консалт» в порядку ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що Городоцькою міжрайонною Державною податковою інспекцією Львівської області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Публічного акціонерного товариства «Городоцький механічний завод» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Грифон Консалт» за липень 2012 року.

27 листопада 2012 року відповідачем по справі було складено акт №545/22/13813928, де було зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме : порушення ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому ПАТ «Городоцький механічний завод» в липні 2012 р. при придбанні комплекту конструкторської документації в ТзОВ «Компанія «Грифон Консалт». Комплект конструкторської документації по вказаному правочину не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України. А також, порушення п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, відповідно до здійсненого нікчемного правочину завищено податковий кредит за серпень 2012 року на 103333грн., в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 103333грн. по взаєморозрахунках з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» за липень 2012 року.

06 грудня 2012 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000712200, відповідно до якого позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 103333грн.

Також, із матеріалів справи вбачається, що 03 травня 2012 року позивач по справі, уклав договір №17-002-12 про на дання послуг з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Грифон Консалт», в якому вказується, що орієнтовна вартість договору складає 620000грн, в тому числі податок на додану вартість 103333,33грн. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вищезазначеним договором, в матеріалах справи містяться копії: акт виконаних робіт, видаткових та податкових накладних, платіжні доручення, виписки по банківських рахунках.

Згідно із ст.203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, закріплено принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно із ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку задовольняючи адміністративний позов, так як відповідач по справі не підтвердив належними доказами нікчемності договору укладеного між Публічним акціонерним товариством «Городоцький механічний завод» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Грифон Консалт», натомість позивачем надано первинні документи, які підтверджують його право на збільшення валових витрат і формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.160, ст.ст. 195, ст. 197, ч.1 п.1 ст. 199, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року по справі №2а-10606/12/1370 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С.І. Богаченко

Суддя Д.М. Старунський

Суддя А.І. Рибачук