Постанова № 41975786, 04.12.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2014 року 810/6366/14

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Сюр В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ВіВ" до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "ВіВ" з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2014 № 0004102200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 30015,00 грн., з яких: 20010,00 грн. - за основним платежем; 10005,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни придбаного товару. Податковий орган стверджував, що господарські операції мали фіктивний характер: товар контрагентом фактично не поставлявся, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники господарських операцій склали з метою незаконного отримання податкової вигоди. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що позивач неправомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними. Позивач стверджував, що укладений договір мав реальний характер: товар поставлено контрагентом у повному обсязі й оплачено позивачем, ці факти підтверджуються документально; господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представника позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Приватне підприємство "ВіВ" є юридичною особою, що зареєстрована 11.04.2002 Ставищенською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Ставищенському відділені Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області з 15.04.2002. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: дезінсекція, дезінфекція, дератизація, протипожежна поверхнева (просочування) обробка деревини, металу, бетону тощо.

У жовтні 2014 року посадовими особами Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Різор Мастер" за період червень - липень 2014 року (акт перевірки від 16.10.2014 № 374/220/31542453).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог: пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2014 року на загальну суму 20010,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача з приводу придбання товару на підставі угоди, укладеної з ТОВ "Різор Мастер". На думку посадових осіб податкового органу, господарські операції із зазначеним контрагентом не мали реального характеру (товари не поставлялись), адже він не має для цього адміністративно-господарських можливостей: відсутні офісні, виробничі та/або складські приміщення, відсутні основні засоби тощо.

Такі висновки податкового органу ґрунтується також на даних про відсутність у позивача первинних фінансово-господарських документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції, а також на аналітичній інформації, одержаній з інформаційних ресурсів державної податкової служби про те, що контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Різор Мастер", який не відобразив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період, в якому здійснювалась відповідна господарська операція. Контрагент позивача, за даними податкового органу, має ознаку ризикового підприємства (створене для надання послуг "конвертаційного центру").

Крім того, висновки посадових осіб податкового органу базуються на відомостях, одержаних від правоохоронних органів, які в результаті розслідування кримінальної справи № 32013170000000324, порушеної 05.06.2013 СУ ФР Головного управління Міндоходів в Одеській області за ознаками злочинів, передбачених частиною третьою статті 212; частиною першою статті 263, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 205; частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України, на підставі свідчень свідка, дійшли висновку, що група осіб, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, під керівництвом ОСОБА_4, організували діяльність "конвертаційного центру". Вказані особи, використовуючи підприємства з ознаками фіктивності (у т.ч. Товариство з обмеженою відповідальністю "Різор Мастер"), документально оформляли неіснуючі фінансово-господарські операції з продажу товарів (робіт, послуг), після чого передавали вказані документи замовникам послуг - суб'єктам господарської діяльності для їхнього відображення в бухгалтерському і податковому обліках з метою незаконного формування податкового кредиту та заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

За результатами перевірки Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 № 0004102200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 30015,00 грн., з яких: 20010,00 грн. - за основним платежем; 10005,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Суд з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи, зокрема, факту реальності господарської операції, витребував від позивача копії первинних документів, що підтверджують її здійснення, а саме: договір поставки, акти прийому-передачі товару, документи, що підтверджують транспортування товару від продавця до покупця або відомості про спосіб такого транспортування, документи складського обліку позивача (облікові картки руху матеріальних цінностей по складу), документи, що підтверджують оплату придбаного товару та сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товару (копії платіжних доручень або виписки по банківському рахунку позивача). Крім того, судом зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, що містить дані про юридичну особу позивача та контрагента - Товариство з обмеженою відповідальністю "Різор Мастер".

На підставі наданих сторонами документів та інших зібраних по справі матеріалів судом встановлено наступне.

Як вже зазначалось, основними видами діяльності позивача є дезінсекція, дезінфекція, дератизація, протипожежна поверхнева (просочування) обробка деревини, металу, бетону тощо.

З метою виконання робіт позивач закуповує агрохімікати (інсектициди) та протипожежну суміш ДСА-1 для протипожежного обробляння поверхонь.

Як пояснив представник позивача, його підприємство не має власного транспорту та складських приміщень для перевезення та зберігання хімікатів, тому в разі одержання замовлення на виконання робіт з дезінсекції, дезінфекції, дератизації або протипожежної обробки поверхонь він закуповує хімікати і замовляє їх поставку на певний день і час у місце виконання робіт.

Так, у травні 2014 року позивач (покупець) уклав договір поставки від 05.05.2014 № 26 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Різор Мастер" (постачальник), яким відповідно до якого продавець зобов'язувався поставити товари (агрохімікати (інсектициди) та протипожежну суміш ДСА-1), а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Як пояснив позивач, поставки товару відбувались транспортом постачальника в місце, де позивач мав надавати послуги з дезінсекції, дезінфекції, дератизації та протипожежної обробки поверхонь.

Жодних документів, які б підтверджували факт транспортування товару, його прийняття від перевізника, оприбуткування покупця та витрачання у виробництво позивач суну не представив.

Позивач стверджував, що період травень - червень 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Різор Мастер" здійснило поставку восьми партій товару на загальну суму 396754,29 грн., у тому числі ПДВ - 66125,72 грн.

На підтвердження факту поставки товару позивач представив суду копії видаткових накладних на загальну суму 396754,29 грн., у тому числі ПДВ - 66125,72 грн., а саме: від 01.05.2014 на суму - 38291,95 грн., у тому числі ПДВ - 6381,99 грн. (інсектицид «Простор» у кількості 132,379 л); від 05.05.2014 на суму - 45239,98 грн., у тому числі ПДВ - 7540,00 грн. (інсектицид «Простор» у кількості 156,399 л); від 12.05.2014 на суму - 31999,97 грн., у тому числі ПДВ - 5333,33 грн. (інсектицид «Простор» у кількості 110,627 л); від 20.05.2014 на суму - 41102,39 грн., у тому числі ПДВ - 6850,40 грн. (інсектицид «Простор» у кількості 142,095 л); від 17.06.2014 на суму - 120060,00 грн., у тому числі ПДВ - 20010,00 грн. (протипожежна суміш ДСА-1 у кількості 667 кг); від 17.06.2014 на суму - 25020,00 грн., у тому числі ПДВ - 4170,00 грн. (протипожежна суміш ДСА-1 у кількості 139 кг); від 17.06.2014 на суму - 48060,00 грн., у тому числі ПДВ - 8010,00 грн. (протипожежна суміш ДСА-1 у кількості 267 кг); від 17.06.2014 на суму - 46980,00 грн., у тому числі ПДВ - 7830,00 грн. (протипожежна суміш ДСА-1 у кількості 261 кг).

На підтвердження факту використання товарів, придбаних у ТОВ «Різор Мастер», позивач представив суду копії договорів на проведення дезінсекційних робіт та робіт по вогнезахисту, а саме: від 14.05.2014 № 35 на проведення дезінсекційних робіт, укладеного з ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України»; від 21.05.2014 № 43 на проведення дезінсекційних робіт, укладеного з ТОВ «Агротрейдер - 2000»; від 05.06.2014 № 58 на розробку та виготовлення проекту по протипожежному оброблянню дерев'яних конструкцій, укладеного з ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів»; від 11.06.2014 № 63 на проведення дезінсекційних та дератизаційних робіт, укладеного з ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів»; від 11.06.2014 № 64 на проведення дезінсекційних робіт, укладеного з ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів».

Крім того, на підтвердження факту використання товарів, придбаних у ТОВ «Різор Мастер», позивач представив суду копії п'яти актів прийняття виконаних робіт, а саме: акту від 01.05.2014 № 21-17 прийняття виконаних дезінсекційних робіт робіт (позивачем використовувались хімзасоби: Простор 420 у кількості 1,39 л; Простор 420 у кількості 2,235 л); акту від 03.06.2014 № 22-08 прийняття виконаних робіт по вогнезахисту (позивачем використовувалась протипожежна суміш ДСА-1 у кількості 456 кг); акту від 05.06.2014 № 21-08 прийняття виконаних робіт по вогнезахисту (позивачем використовувалась протипожежна суміш ДСА-1 у кількості 7280 кг); акту від 13.06.2014 № 21-14 прийняття виконаних дезінсекційних та дератизаційних робіт (позивачем використовувались хімзасоби: Простор 420 у кількості 12,24 л; Простор 420 у кількості 4,8 л; Фостек у кількості 22,14 кг); акту від 13.06.2014 № 21-15 прийняття виконаних дезінсекційних робіт (позивачем використовувався хімзасіб Простор 420 у кількості 0,375 л (375 мг).

Суд, порівнявши дати поставок товарів та найменування та кількість поставленого товару згідно з видатковими накладними з датами виконання позивачем дезінсекційних робіт та робіт по вогнезахисту, найменуванням і кількістю витраченого хімікату, дійшов висновку, що вони жодним чином не збігаються і, таким чином не підтверджуються пояснення позивача щодо обставин поставок в один день з виконанням робіт.

В оплату за товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "Різор Мастер" кошти в загальній сумі 235591,90 грн., у тому числі ПДВ - 39265,32 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями платіжних доручень.

На підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Різор Мастер» вісім податкових накладних на загальну суму 396754,29 грн., у тому числі ПДВ - 66125,72 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за травень та червень 2014 року.

Судом встановлено, що усі фінансово-господарські документи від імені ТОВ «Різор Мастер» підписував ОСОБА_5.

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Різор Мастер" судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Різор Мастер" є юридичною особою, що зареєстрована 17.03.2014, (номер запису в ЄДР - 10111692553); місцезнаходження - м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, буд. 28; керівник - ОСОБА_5; види діяльності за КВЕД - складське господарство; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля; допоміжне обслуговування наземного транспорту; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; у процесі припинення не перебуває.

Як убачається з протоколу допиту свідка від 27.06.214 ОСОБА_5 надав свідчення, що ніяких документів, пов'язаних з діяльністю ТОВ "Різор Мастер", крім установчих документів, він ніколи не складав і не підписував, договорів не обговорював та не укладав, довіреностей ніяких не виписував.

За даними Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Товариство з обмеженою відповідальністю "Різор Мастер" не відобразило податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період, в якому здійснювалась відповідна господарська операція.

При оцінці реальності господарських операцій суд також зважає на інші обставини: позивач є спеціалізованим підприємством, яке тривалий час виконує дезінсекційні роботи та роботи по вогнезахисту (з квітня 2002 року). Хімікати, які використовуються для оброблення поверхонь в силу їх специфічності, зазвичай, придбаються у контрагентів, з якими існують тривалі ділові стосунки. ТОВ "Різор Мастер" зареєстроване у березні 2014 року. Позивач всупереч розумній обачливості вступив у відносини з новим конрагентом, не маючи при цьому жодного особистого ділового контакту з керівником ТОВ "Різор Мастер" (як пояснив представник позивача, пошук контрагента і усі перемовини з ним відбувались за допомогою мережі Інтернет), уклав угоду на значну суму (обсяг операцій - 396754,29 грн., у тому числі ПДВ - 66125,72 грн.), операції здійснювались упродовж двох місяців, після чого раптово припинилися.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ «Різор Мастер» у складі ціни придбаного товару за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались (є фіктивними).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту фіктивності (безтоварності) господарських операцій, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Однак, це право платника податків обмежується положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно з якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

В даній справі судом встановлено, що первинні фінансово-господарські документи, представлені позивачем суду, в дійсності не доказують факту поставки позивачу товарів з боку ТОВ "Різор Мастер". Таким чином, ці документи не відтворюють реального стану речей і фіксують обставини, які у дійсності не відбувались.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення показників декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року на загальну суму 20010,00 грн., є правильними, а податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 № 0004102200, - правомірним.

За наведених обставин, позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 08 грудня 2014 р.