Постанова № 41974020, 19.12.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

19 грудня 2014 р. справа № 820/18745/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагайдак В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Київській області, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Київській області, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить суд скасувати висновок розгляду матеріалів щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання від 16.01.2014 р., прийнятий Управлінням Державної міграційної служби України у Київській області відносно громадянина В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 17.11.2014 р. отримав в ГУ ДМС України в Харківській області копію висновку перевірки матеріалів щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 від 16.01.2014 р., прийнятий Управлінням ДМС України у Київській області, яким, зокрема, вказану посвідку позивача визнано безпідставно виданою та вирішено вилучити, а відмітку про наявність дозволу на постійне проживання в Україні у паспортному документі позивача - анулювати. Позивач вважає вказане рішення Управління ДМС України у Київській області від 16.01.2014 р. протиправним та незаконним, прийнятим в порушення норм чинного законодавства, таким, що порушує права і свободи позивача як іноземця та його право на постійного проживання разом зі своєю сім'єю в Україні, у зв'язку з чим висновок підлягає скасуванню.

Позивач стверджує, що прибув в Україну на навчання та залишився проживати в Україні. Керівництвом ВГІРФО ГУМВС України в Київській області 21.04.2003 р. на підставі заяви позивача було прийнято рішення про документування позивача посвідкою на постійне проживання відповідно до абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію". Дане рішення на теперішній час не скасовано, є дійсним. У паспорті громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 проставлена відмітка "дозволено постійне проживання в Україні" від 21.04.2003 р., яка не анульована до теперішнього часу. Посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_3, видана УГІРФО ГУМВС України в Харківській області 24.10.2008 р., не вилучалась. Приймаючи оскаржуваний висновок від 16.01.2014 р. про правомірність оформлення посвідки на постійне проживання відповідач не запросив позивача для надання особистих пояснень та не надіслав копію висновку, чим порушив його право на захист своїх інтересів.

В обґрунтування заперечень проти позову представник ГУ ДМС України в Харківській області зазначив, що на підставі вказівки ДМС України від 07.06.2013 р. № 8-4806 після перевірки матеріалів особової справи позивача було встановлено, що серед наданих документів у справі виявлено ряд порушень норм діючого на той час законодавства України. Таким чином, посвідку на постійне проживання позивача згідно висновку від 16.01.2014 р. було визнано безпідставно виданою.

Позивач в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки до суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не надавав. Суд вважає, що неприбуття представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, просив розглядати справу без його участі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Як було встановлено судом, позивач - громадянина В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, прибув в Україну на навчання та залишився проживати в Україні.

Керівництвом ВГІРФО ГУМВС України в Київській області 21.04.2003 р. на підставі заяви позивача було прийнято рішення про документування позивача посвідкою на постійне проживання відповідно до абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію".

Дане рішення на теперішній час не скасовано, є дійсним. У паспорті громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 проставлена відмітка "дозволено постійне проживання в Україні" від 21.04.2003 р., яка не анульована до теперішнього часу. Посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_3, видана УГІРФО ГУМВС України в Харківській області 24.10.2008 р., не вилучалась (а.с. 23, 24).

Управлінням ДМС України у Київській області 16.01.2014 р. було складено висновок, яким вважалось би за доцільне: 1) рахувати матеріали справи про документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 такими, що не відповідають законодавству України; 2) посвідку на постійне проживання в Україні КВ № 7304/46510 від 21.04.2003 р. вважати безпідставно виданою та вилучити; 3) анулювати відмітку про наявність дозволу на постійне проживання в паспортному документі громадянина В'єтнаму ОСОБА_1; 4) копію висновку направити до ГУ ДМС України в Харківській області (а.с. 7).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення суд зазначає, що статтею 19 Конституції України на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб покладено обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Стаття 26 Конституції України гарантує, що іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію" від 07.06.2001 р. № 2491-III.

Так, відповідно до ст. 1 вказаного Закону, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.

Відповідно абз. 4 п. 4 Прикінцевих Положень Закону України "Про імміграцію", вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Згідно абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію", посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 26.12.2002 р. № 1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".

Суд звертає увагу на те, що при наданні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні ВГІРФО ГУМВС України в Київській області проводив перевірку підстав залишення на постійне проживання в Україні позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну не виявив та надав позивачу посвідку на постійне проживання в Україні.

Судом не встановлено, що за визначений проміжок часу з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування позивачу дозволу на імміграцію.

З'ясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими доказами, суд приходить до висновку, що суб'єктом владних повноважень не наведено жодних правових підстав, з якими законодавцем визначено перелік законних підстав для прийняття рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_1. Юридична обставина, з якою закон пов'язує виникнення певних прав особи зворотної дії не має. Фактична підстава, на яку посилається відповідач, мала існувати на момент первісного рішення про надання дозволу на імміграцію позивача та видачу посвідки.

Згідно зі ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Проте, доказів отримання позивачем посвідки на постійне проживання у не передбаченому законом порядку відповідач суду не надав.

Оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, позов належить задовольнити, адже обґрунтованість заявленої вимоги підтверджена добутими судом і долученими до матеріалів справи доказами.

На підставі викладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Київській області, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати висновок розгляду матеріалів щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання від 16.01.2014 р., прийнятий Управлінням Державної міграційної служби України у Київській області відносно громадянина В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь ОСОБА_1 (61105, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сагайдак В.В.