Постанова № 41973538, 17.12.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року 810/6643/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Виндюка І.Г.,

представника відповідача - Ющенка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

27 листопада 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (ТОВ «Комплекс Агромарс», товариство) із позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2014 року №0003202201.

Зазначали, що твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем і його контрагентами не відповідає дійсності. Звертали увагу на наявність у товариства усіх необхідних і належно оформлених первинних документів, що підтверджують реальність операцій, а також подальше використання придбаного товару у господарській діяльності позивача. Вказали, що платник податку не може нести відповідальність за порушення норм законодавства його контрагентами. Наголошували, що висновки за наслідками перевірки позивача ґрунтуються на припущеннях і не підтверджуються належними доказами. Підкреслювали, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки товариств «Синтегра» та «Укртехпром» складені значно пізніше після виконання договірних зобов'язань позивачем із такими суб'єктами господарювання.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, просили визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позову не визнав, стверджував, у тому числі і в письмових запереченнях, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваного рішення про збільшення суми грошового зобов'язання позивача із податку на додану вартість та стягнення штрафних санкцій. Також посилався на акти неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, зокрема про відсутність ТОВ «Синтегра» та ТОВ «Укртехпром» за місцезнаходженням; наголошував на нереальності операцій позивача із названими товариствами, посилаючись на відображені у Акті перевірки дані.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи із такого.

Як видно з Акта 24 липня 2014 року №1583/22-01/30160757 (т.1 а.с.11-23), у період з 22 липня 2014 року по 24 липня 2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Синтегра» за січень 2014 року та ТОВ «Укртехпром» за березень 2014 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, підприємством порушено вимоги пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункті в 201.1, 201.10 статті 201, пунктів 209.1, 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 238369 грн. (за січень 2014 року - на 79677 грн., за березень 2014 року - на 158692 грн.).

Такі висновки зроблені у зв'язку із констатацією недійсності договірних відносин (нереальності операцій) ТОВ «Комплекс Агромарс» із ТОВ «Синтегра» за січень 2014 року та із ТОВ «Укртехпром» за березень 2014 року. Вказане твердження обґрунтоване посиланням на Акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 7 липня 2014 року №754/22-02/30012916 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укртехпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків за період з 1 березня 2014 року по 31 березня 2014 року», а також на Акт від 31 березня 2014 року №277/20-38-22-01-04/38493570 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Синтегра» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 1 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року», який надійшов від ДПІ у Харківській області.

На підставі Акта перевірки позивача 29 серпня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003202201, згідно якого товариству «Комплекс Агромарс» збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 238369 грн. за основним платежем і на 119185 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.9).

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» є юридичною особою, зареєстроване 10 серпня 1998 року, тобто є суб'єктом господарської діяльності (т.1 а.с.24-28).

Основними видами діяльності товариства є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; розведення свійської птиці; розведення інших тварин; змішане сільське господарство; допоміжна діяльність у рослинництві; післяурожайна діяльність; виробництво м'яса; виробництво м'яса свійської птиці; виробництво м'ясних продуктів; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (т.1 а.с.24зв.).

У ході судового розгляду встановлено, що у період, який підлягав перевірці ДПІ, позивач перебував у договірних відносинах із товариствами ТОВ «Синтегра» та «Укртехпром». Судом нижче проаналізовано договори із такими підприємствами, податкові накладні, первинні та інші документи оформлені на їх виконання стосовно правочинів за наслідками констатації нереальності яких було донараховано позивачу податкові зобов'язання оскаржуваним повідомленням-рішенням. Як слідує із письмових пояснень позивача, придбаний за відповідними угодами товар (соняшникова олія, соняшниковий шрот) був сировиною для виробництва комбікорму для годівлі птиці.

Так, 23 серпня 2013 року між ТОВ «Комплекс Агромарс» (філія «Київкомбікорм») та ТОВ «Синтегра» укладено договір поставки №13-1078/КК-Ю (т.1 а.с.29-35), за умовами якого постачальник (ТОВ «Синтегра») зобов'язується поставити та передати у власність покупця (ТОВ «Комплекс Агромарс» (філія «Київкомбікорм») товар, а покупець - прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. Предметом договору є соняшниковий шрот. Кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю товару вказується в рахунках-фактурах та передбачається у накладних документах на кожну окрему партію товару. Товар повинен відповідати державним стандартам України та технічним умовам і підтверджуватися сертифікатом якості або іншими документами, які є необхідними для товару даного виду згідно вимог діючого законодавства України. Поставка товару на об'єкт покупця здійснюється постачальником на умовах DDP ТОВ «Комплекс Агромарс» філія «Київкомбікорм» (DELIVERED DUTY PAID - Kyiv) ІНКОТЕРМС-2010, що застосовується з урахуванням особливостей положень договору. У момент поставки постачальник надає покупцю наступні документи: товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, податкову накладну, оригінал рахунку-фактури, карантинний сертифікат, копію сертифікату якості чи інший документ для цього виду товару. Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 днів з дати поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних.

З метою підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем подано до суду завірені належним чином копії наступних документів:

- рахунок-фактура №СФ-0000001 від 4 січня 2014 року на суму 77125,60 грн. (т.1 а.с.36);

- видаткова накладна №РН-0000001 від 4 січня 2014 року на суму 77125,60 грн. (т.1 а.с.37);

- товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН від 4 січня 2014 року (т.1 а.с.38);

- податкова накладна №1 від 4 січня 2014 року на загальну суму 77125,60 грн. (т.1 а.с.39);

- платіжне доручення №8000178043 від 22 січня 2014 року на суму 77125,60 грн. (т.1 а.с.63);

- ветеринарне свідоцтво від 4 січня 2014 року №240418 (т.1 а.с.70);

- рахунок-фактура №СФ-0000002 від 5 січня 2014 року на суму 83188,80 грн. (т.1 а.с.40);

- видаткова накладна №РН-0000002 від 5 січня 2014 року на суму 83188,80 грн. (т.1 а.с.41);

- товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН від 5 січня 2014 року (т.1 а.с.42);

- податкова накладна №2 від 5 січня 2014 року на загальну суму 83188,80 грн. (т.1 а.с.43);

- платіжне доручення №8000178044 від 22 січня 2014 року на суму 83188,80 грн. (т.1 а.с.59);

- декларація виробника №16 (т.1 а.с.69);

- рахунок-фактура №СФ-0000003 від 6 січня 2014 року на суму 78652,00 грн. (т.1 а.с.44);

- видаткова накладна №РН-0000003 від 6 січня 2014 року на суму 78652,00 грн. (т.1 а.с.45);

- товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН від 6 січня 2014 року (т.1 а.с.46);

- податкова накладна №3 від 6 січня 2014 року на загальну суму 78652,00 грн. (т.1 а.с.47);

- платіжне доручення №8000178045 від 13 лютого 2014 року на суму 78652,00 грн. (т.1 а.с.60);

- декларація виробника №25 від 6 січня 2014 року (т.1 а.с.65);

- рахунок-фактура №СФ-0000004 від 7 січня 2014 року на суму 158321,60 грн. (т.1 а.с.48);

- видаткова накладна №РН-0000004 від 7 січня 2014 року на суму 158321,60 грн. (т.1 а.с.49);

- товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН від 6 січня 2014 року (т.1 а.с.50);

- товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН від 7 січня 2014 року (т.1 а.с.51);

- податкова накладна №4 від 7 січня 2014 року на загальну суму 158321,60 грн. (т.1 а.с.52);

- платіжне доручення №8000178046 від 13 лютого 2014 року на суму 158321,60 грн. (т.1 а.с.61);

- декларація виробника №26 від 6 січня 2014 року (т.1 а.с.66);

- декларація виробника №28 від 7 січня 2014 року (т.1 а.с.68);

- рахунок-фактура №СФ-0000005 від 8 січня 2014 року на суму 80772,00 грн. (т.1 а.с.53);

- видаткова накладна №РН-0000006 від 8 січня 2014 року на суму 80772,00 грн. (т.1 а.с.54);

- товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН від 8 січня 2014 року (т.1 а.с.55);

- податкова накладна №5 від 8 січня 2014 року на загальну суму 80772,00 грн. (т.1 а.с.56);

- платіжне доручення №8000178047 від 13 лютого 2014 року на суму 80772,00 грн. (т.1 а.с.62);

- декларація виробника №21 від 5 січня 2014 року (т.1 а.с.67).

Також судом встановлено, що 19 березня 2014 року між ТОВ «Комплекс Агромарс» (філія «Бориспільський комбікормовий завод») та ТОВ «Укртехпром» укладено договір поставки №222/2014/КАМ/О (т.1 а.с.72-74), за умовами якого постачальник (ТОВ «Укртехпром») зобов'язується поставити та передати у власність покупця (ТОВ «Комплекс Агромарс» (філія «Бориспільський комбікормовий завод») товар, а покупець - прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. Предметом договору є рослинна олія. Кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю товару вказується в рахунках-фактурах та передбачається у накладних документах на кожну окрему партію товару. Товар повинен відповідати державним стандартам України та технічним умовам і підтверджуватися сертифікатом якості або іншими документами, які є необхідними для товару цього виду згідно вимог діючого законодавства України. Поставка товару на об'єкт покупця здійснюється постачальником на умовах DDP ТОВ «Комплекс Агромарс» філія «Бориспільський комбікормовий завод» (DELIVERED DUTY PAID - Boryspil) ІНКОТЕРМС-2010, що застосовується з урахуванням особливостей положень договору. У момент поставки постачальник надає покупцю наступні документи: товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, податкову накладну, оригінал рахунку-фактури, ветеринарне свідоцтво, копію сертифікату якості чи інший документ для цього виду товару. Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дати поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних.

На засвідчення виконання умов вказаного договору позивачем подано до суду належним чином завірені копії таких документів:

- рахунок-фактура №0000173 від 25 березня 2014 року на суму 215050,00 грн. (т.1 а.с.75);

- видаткова накладна №РН-0000173 від 25 березня 2014 року на суму 215050,00 грн. (т.1 а.с.76);

- товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН від 24 березня 2014 року №235 разом із супровідним документом (т.1 а.с.77, 78);

- посвідчення якості №6 (т.1 а.с.79);

- податкова накладна №254 від 25 березня 2014 року на загальну суму 215050,00 грн. (т.1 а.с.80);

- платіжне доручення №9000003841 від 9 квітня 2014 року на суму 215050,00 грн. (т.1 а.с.163);

- рахунок-фактура №0000174 від 26 березня 2014 року на суму 254160,00 грн. (т.1 а.с.89);

- видаткова накладна №РН-0000174 від 26 березня 2014 року на суму 254160,00 грн. (т.1 а.с.90);

- товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН від 25 березня 2014 року №185 разом із супровідним документом (т.1 а.с.91, 92);

- посвідчення якості №108 (т.1 а.с.93);

- податкова накладна №261 від 26 березня 2014 року на загальну суму 254160,00 грн. (т.1 а.с.94);

- платіжне доручення №9000003854 від 10 квітня 2014 року на суму 254160,00 грн. (т.1 а.с.164);

- рахунок-фактура №0000179 від 29 березня 2014 року на суму 227700,00 грн. (т.1 а.с.106);

- видаткова накладна №РН-0000179 від 29 березня 2014 року на суму 227700,00 грн. (т.1 а.с.107);

- товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН від 28 березня 2014 року №240 разом із супровідним документом (т.1 а.с.108, 109);

- посвідчення якості №101 (т.1 а.с.110);

- податкова накладна №292 від 29 березня 2014 року на загальну суму 227700,00 грн. (т.1 а.с.111);

- платіжне доручення №9000003785 від 11 квітня 2014 року на суму 227700,00 грн. (т.1 а.с.166);

- рахунок-фактура №0000178 від 29 березня 2014 року на суму 255240,00 грн. (т.1 а.с.120);

- видаткова накладна №РН-0000178 від 29 березня 2014 року на суму 255240,00 грн. (т.1 а.с.121);

- товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН від 28 березня 2014 року №102 разом із супровідним документом (т.1 а.с.122, 123);

- посвідчення якості №102 (т.1 а.с.124);

- податкова накладна №291 від 29 березня 2014 року на загальну суму 255240,00 грн. (т.1 а.с.125);

- платіжне доручення №9000003781 від 11 квітня 2014 року на суму 255240,00 грн. (т.1 а.с.165).

З метою засвідчення використання такого товару у власній господарській діяльності позивачем подано копії рапортів про виготовлення комбікормів, протоколів партії та рецептів (т.1 а.с.81-88, 95-105, 112-119, 126-151).

Товариством «Комплекс Агромарс» надано до суду відомості по партіях товарів на складах за період з 1 березня 2014 року по 6 квітня 2014 року, а також за період з січня 2014 року по січень 2015 року як доказ відображення операцій здійснених із вказаними контрагентами у бухгалтерському обліку позивача (т.1 а.с.152-153, т.3 а.с.176-177).

Також позивачем подано витяги із книги обліку довіреностей на 2014 рік; журналу якості сировини, що надходить на комбікормовий завод; журналу зважування сировини на автовагах Бориспільської філії ТОВ «Комплекс Агромарс» (т.1 а.с.154-162).

Перед укладанням досліджуваних договорів, з метою запобігання укладенню правочинів із недобросовісними суб'єктами господарювання, товариство «Комплекс Агромарс» здійснило низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності контрагентів, зокрема отримало витяг з реєстру платників податку на додану вартість щодо ТОВ «Синтегра», копію свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість ТОВ «Укртехпром», копію наказу про призначення директора товариства «Укртехпром», копію довідки зі статистики та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Укртехпром» (т.1 а.с.185-189).

Також на засвідчення використання придбаних у ТОВ «Синтегра» та ТОВ «Укртехпром» товарів у власній господарській діяльності позивачем надано копії звітів про рух матеріальних цінностей (т.1 а.с.193, 218, т.2 а.с.3, 24, 51, 76, 138, 153, 168, 183, 197, 215, 237, т.3 а.с.7, 19, 39, 51, 71, 91, 109, 125, 142, 159, 245, т.4 а.с.9, 22, 37, 52, 72, 90, 106, 125, 136, 154, 173, 183, 202, 220, 235, т.5 а.с.1, 18, 32, 50, 68, 85, 104, 114, 133, 152, 169-170, 186), реєстрів накладних на надходження (прихід) кормів (т.1 а.с.194, 219, т.2 а.с.4, 26, 52, 77, 140, 154,169, 185, 198, 216-219, 238-239, т.3 а.с.8-9, 20-21, 40-41, 52-53, 72-73, 92-93, 110, 126, 143, 160, 246, т.4 а.с.10, 23, 38, 53, 73, 91, 107-108, 126, 137, 155-156, 174, 184, 203, 221, 236, т.5 а.с.2, 19, 33-34, 51, 69, 86, 105-106, 116, 134, 153, 187-188), реєстрів витрат кормів по пташниках на птахофермі (т.1 а.с.195, 220, т.2 а.с.5, 25, 53, 78, 107, 139, 155, 170, 184, 199, 220, 240, т.3 а.с.10, 22, 54, 74, 94, 111, 127, 144, 161, т.4 а.с.11, 24, 39, 54, 74, 92, 127, 138, 185, 204, т.5 а.с.3, 87, 115, 135, 154, 171), відомості витрат кормів (т.1 а.с.196-217, 221-250, т.2 а.с.1-2, 6-23, 27-50, 54-75, 79-106, 108-135, 141-152, 156-167, 171-182, 186-196, 200-214, 221-236, 241-250, т.3 а.с.1-6, 11-18, 23-38, 42-50, 55-70, 75-90, 95-108, 112-124, 128-141, 145-158, 162-175, 247-250, т.4 а.с.1-8, 12-23, 25-36, 40-51, 55-71, 75-89, 93-105, 109-124, 128-135, 139-154, 157-172, 175-182, 186-201, 205-219, 222-234, 237-250, т.5 а.с.4-17, 20-31, 35-49, 52-67, 70-84, 88-103, 107-113, 117-132, 136-151, 155-168, 172-185, 189-202), товарно-транспортні накладні на перевозку хлібопродуктів автомобільним транспортом (т.3 а.с.178-243, 203-250, т.6 а.с.1-26), копії видаткових та податкових накладних (т.6 а.с.27-30).

Як зазначав представник позивача і це підтверджується перерахованими вище дослідженими судом документами, про факти поставок свідчать супровідний документ та товарно-транспортні накладні; перед розвантаженням продукції проводилася процедура його зважування на електронних вагах, що зафіксовано у журналі обліку ваги, а також контроль якості товару, про що зазначено в журналі якості. Якщо сировина відповідає показникам по якості та кількості, тоді машина їде на розвантаження. Процес розвантаження сировини повністю автоматизований (на автоприймальній сировина висипається в ємність, із якої за допомогою транспортуючого обладнання (транспортерів, норій) та автоматизованих маршрутів переміщається в бункера для зберігання сировини). Процес виготовлення комбікормів є майже повністю автоматизованим та безперервним (виробничо-технологічна лабораторія згідно замовлення на виготовлення комбікорму по відповідному рецепту видає завдання виробництву в автоматизованій системі керування технологічним процесом з виготовлення комбікормів; апаратники комбікормового виробництва на підставі отриманого завдання в автоматизованій системі керування технологічним процесом з виготовлення комбікормів задають всі необхідні параметри: скільки, якої сировини, з якого бункеру, на яке обладнання подати; коли обладнанню запрограмували завдання, запускається автоматичний процес подачі, відважування та переробки сировини і отримання комбікорму; по закінченню процесу з виготовлення комбікорму з операційної програми роздруковують протокол партії, в якому зазначається, який комбікорм виготовлено, для кого, в якій кількості, скільки використано сировини для його виготовлення).

То того ж, суд зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року у справі №820/11939/14, яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року залишена без змін (т.6 а.с.69-84), дії Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області по проведенню зустрічної звірки товариства «Синтегра», за результатами якої складено Акт від 31 березня 2014 року №277/20-38-22-01-04/38493570 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Синтегра» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 1 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року» визнано протиправними; зобов'язано податковий орган відновити в електронній базі даних АІС «Податковий блок», «Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «Синтегра», зазначені в податкових деклараціях із податку на додану вартість за період січень-лютий 2014 року; також відповідну ДПІ зобов'язано відкликати Акт від 31 березня 2014 року №277/20-38-22-01-04/38493570 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Синтегра» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 1 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року», направлений на адресу податкових органів України. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 8 грудня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на названі судові рішення (т.6 а.с.85-86).

Також, представник відповідача вказав на наявність у податкового органу інформації про існування кримінального провадження за фактом організації невстановленими особами діяльності підприємств з ознаками «фіктивності», у тому числі ТОВ «Синтегра». Судом, ухвалою від 1 грудня 2014 року, у Інспекції витребовувалися відомості щодо наявності судових вироків стосовно посадових осіб ТОВ «Синтегра» та «Укртехпром»; однак ці дані у Інспекції на час прийняття рішення у справі - відсутні. Суду також не надано будь-які відомості стосовно кримінальних проваджень щодо таких осіб.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

За визначенням у пункті 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарських операцій; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності їх учасників; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит вважається сформованим правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»).

Витрати для цілей визначення податкового кредиту і об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків його контрагентом ніякі товари не постачались.

З дослідженого Акта перевірки позивача убачається, що представники Інспекції в основу своїх висновків про порушення позивачем податкового законодавства поклали виключно думку посадових осіб інших податкових органів щодо діяльності контрагентів позивача ТОВ «Синтегра» та ТОВ «Укртехпром».

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованим. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом. Тобто, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки Актів про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Суд враховує і вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом з'ясовано, що позивачем вжито необхідних заходів щодо перевірки наявності податкової правосуб'єктності у своїх контрагентів та їх спроможності виконувати зобов'язання за відповідними договорами.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Синтегра» та ТОВ «Укртехпром» були належним чином зареєстрованими юридичними особами, мали право укладати правочини, були зареєстровані платниками податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

Суд звертає увагу, що відповідач жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем податкових накладних, первинних документів як під час проведення перевірки, так і у ході судового розгляду справи - не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку таких документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам Інспекція суду не надала. У той же час, судом встановлено, що названі документи відповідають вимогам чинного законодавства, містять необхідні відомості стосовно придбаного товару та змісту операцій. При цьому, такі операції мали наслідком зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності товариства «Комплекс Агромарс».

Суд, на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності, встановив, що факт здійснення операцій із поставки товарів, оплати їх вартості, використання у господарській діяльності товариства, відображення у податковому та бухгалтерському обліку підтверджується документально; надані позивачем докази є переконливими для твердження про реальність господарських операцій.

За таких обставин вбачається, що доводи податкового органу про безтоварність ґрунтуються на припущеннях та у ході судового розгляду спростовані наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином, висновки податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання із податку на додану вартість у ході судового розгляду не підтвердились.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що у цьому випадку податковий орган не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. У той же час, позивач надав переконливі і достатні докази для висновку суду щодо реальності господарських операцій та правомірності їх врахування при формуванні податкового кредиту і визначенні податкових зобов'язань із податку на додану вартість.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 487,55 грн. згідно платіжного доручення №2000144152 від 27 листопада 2014 року (357,55 грн.) та квитанції №12604.47.1 від 28 листопада 2014 року (130 грн.), доказів понесення інших судових витрат не надано. Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0003202201 від 29 серпня 2014 року.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 55 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 грудня 2014 р.