Постанова № 41972971, 16.12.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа № 906/1081/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Петухов М.Г. , суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення господарського суду Житомирської області від 03.10.2014р.

у справі №906/1081/14 (суддя Лозинська І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв - Житомир", м.Житомир

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Житомир

про стягнення 228030,04грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.10.2012р. у справі №906/1081/14 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв - Житомир" до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 228030,04 грн.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Житомир" 219028,07 грн. - основного боргу, 6698,15 грн. - 3% річних, 2283,97 грн. - інфляційних нарахувань, 4560,21 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати у частині задоволення позову та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В решті рішення залишити без змін.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- відповідач не отримував жодних документів на доставку та передачу спірного товару, що, виходячи з приписів ст.664 ЦК України, свідчить про невиконання позивачем поставок, що вказує на передчасність вимог позивача, а відсутність актів приймання-передачі товару підтверджує сам позивач;

- позивач не надав жодних доказів отримання рахунків на оплату товару, акту приймання-передачі товару, сертифікату або паспорту якості, видаткових накладних та інших первинних документів;

- судом першої інстанції не досліджено питання наявності письмових заявок покупця на товар, специфікацій, доданих до договору, або додаткових угод до договору, тобто встановлення належного виконання постачальником обов'язку із поставки товару відповідно до умов договору;

- в матеріалах справи відсутні докази направлення документів, рахунків на оплату товару та актів приймання-передачі товару поштою, з описом вкладення, на адресу відповідача, а тому вимоги позивача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню;

- рахунки на оплату, які знаходяться у матеріалах справи є неналежними доказами, оскільки дати виставлення рахунків відрізняються від дат видаткових накладних та не містять посиланння а ні на договір, а ні на акт приймання-передачі товару та взагалі виставлені не в момент передачі товару.

Позивач у письмовому відзиві від 02.12.2014р. на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення господарського суду Житомирської області від 03.10.2014р. законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін в засідання суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи норми ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, ТзОВ "Хімрезерв - Житомир" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (замовник) укладено договір поставки №37 від 14.06.2013р. (надалі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступні товари: Емаль ПФ-115, розчинники, фарба для розмітки доріг та склокульки.

Відповідно до п.3.1 договору загальна вартість товару складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього Договору, відповідно до видаткових накладних, специфікацій та інших документів, доданих до Договору.

Згідно з п.4.1 договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати замовником після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання - передачі товару і передачі документів, зазначених пунктом 4.2 договору.

У пункті 4.2 договору встановлено, що до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, з/дорожні або товаро - транспортні накладні якщо товар поставлявся автотранспортом, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством. В разі ненадання зазначених цим пунктом Договору документів постачальник зобов'язується відшкодувати спричинені замовнику збитки (витрати).

Відповідно до п.4.3 договору замовник зобов'язується розрахуватись з постачальником за отриманий товар протягом 30 днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4.1, п. 4.2 цього Договору.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що після передачі товару та виконання обов'язку з поставки між сторонами оформлюється акт приймання - передачі товару та видаткова накладна, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками. Обов'язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.2 Договору.

Згідно з п.6.1.1. договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

У пункті 10.1. договору сторони встановили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2015 року.

Даний договір скріплений підписами сторін та містить відтиски їх печаток.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було виставлено рахунки на оплату товару №1016 від 12.06.2013р., №1086 від 20.06.2013р., №1269 від 17.07.2013р. та №1864 від 19.09.2013р. на загальну суму 424237,67 грн.

Позивачем на адресу відповідача було здійснено поставку товару, а останнім через своїх представників, діючих на підставі довіреностей від 14.06.2013р. №1220, від 19.06.2013р. №1225, від 17.07.2013р. №1243, від 27.09.2013р. №1284, прийнято його на загальну суму 424237,67 грн., що підтверджується видатковими накладними №787 від 14.06.2013 р., №827 від 20.06.2013 р., №1035 від 18.07.2013 р., №1544 від 01.10.2013р.

У видаткових накладних міститься посилання на вказані вище рахунки, що свідчить про їх отримання відповідачем.

Разом з тим, позивачем надано копії податкових накладних від 14.06.2013р., 20.06.2013р., 18.07.2013р., 01.10.2013р. на загальну суму 424237,67 грн., як доказ підтвердження суми поставленого ним товару.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково на загальну суму 205209,60 грн., сплативши на рахунок позивача 09.07.2013р. - 50000,00 грн., 26.07.2013р. - 30000,00грн., 30.07.2013р. - 20000,00грн., 29.08.2013р. - 28000,00грн., 09.10.2013р. - 10000,00грн., 01.11.2013р. - 50000,00грн., 27.12.2013р. - 7209,60грн., 10.02.2014р. - 10000,00грн.. Даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача й не спростовується сторонами.

Таким чином, борг складає 219028,07грн..

Актом звіряння взаємних розрахунків, який підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток, також стверджується, що заборгованість відповідача перед позивачем по договору поставки №37 від 14.06.2013 р. станом на 31.03.2014р. становить 219028,07 грн.

У зв`язку з наявністю у відповідача вказаної вище заборгованості 08.07.2014р. позивач на адресу відповідача направив лист-вимогу №33 від 07.07.2014р. про сплату заборгованості у сумі 219 028.07грн. протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної вимоги. Вказана вимога була вручена відповідачу через представника за довіреністю 16.07.2014 р., що підтверджується, наявним у матеріалах справи, витягом з сайту УДППЗ "Укрпошта". Однак, остання залишена відповідачем без задоволення.

За наведених обставин, позивач, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 509, 526, 530, 610, 625, 629, 655, 712 ЦК України, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 219 028,07 грн. основного боргу, 6718,00 грн. - 3% річних та 2283,97 грн. інфляційних.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 03.10.2014р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв - Житомир" до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 228030,04 грн. задоволено частково.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України. господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними договору поставки №37 від 14.06.2013р., згідно якого позивач зобов'язується поставляти та передавати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товари зазначені у п.1.2. договору.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що видатковими накладними: №787 від 14.06.2013р., №827 від 20.06.2013р., №1035 від 18.07.2013р., №1544 від 01.10.2013р., які містять посилання на виставлені позивачем рахунки на оплату, та згідно зі ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" є первинними обліковими документами, довіреностями, які підтверджують факт отримання товару уповноваженою особою, підтверджується факт належного виконання ТзОВ "Хімрезерв - Житомир" умов договору поставки №37 від 14.06.2013р., зокрема, останній в період з 14.06.2013р. по 01.10.2013р. поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 424237,67 грн.

Разом з тим, відповідач здійснив оплату за отриманий товар частково: на суму 205209,60грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Таким чином, відповідач зі свого боку порушив зобов`язання щодо оплати поставленого товару у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 219028,07 грн.

На момент розгляду справи судом апеляійної інстанцій відповідачем не було подано доказів щодо погашення вказаної суми заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 219028,07 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, згідно п.4.3.договору відповідач зобов`язаний був сплатити вартість товару протягом 30 днів з моменту його отримання, однак вказані умови договору відповідачем порушено, відповідно, у зв`язку з несплатою вартості товару початок прострочення слід рахувати з наступних дат: накладна №787 від 14.06.2013р. - з 15.07.2013р., накладна №827 від 20.06.2013р. - з 21.07.2013р., накладна №1035 від 18.07.2013р. - з 19.08.2013р., накладна №1544 від 01.10.2013р. - з 02.11.2013р.

Виходячи з наведеного вище, обгрунтованим є розрахунок та висновок місцевого господарського суду, що нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у сумі 6698,15грн. та 2283,97грн., відповідно, а у стягненні 19,85грн. 3% річних слід відмовити.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на чинному законодавстві, відповідно, не є підставою для скасування оскарженого рішення.

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 03.10.2014р. у справі №906/1081/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 03.10.2014р. у справі №906/1081/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" без задоволення.

2. Справу №906/1081/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.