Постанова № 41972670, 18.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2014 р.Справа № 916/1682/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головея В.М.,

Суддів: Колоколова С.І., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Єгоров В.С. (за довіреністю),

від відповідача - Зязюн І.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго»

на рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2014р.

по справі № 916/1682/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго»

про стягнення 544 213,22 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 18.12.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014р. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Компанія, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення суми основного боргу, що складає 350 000,00 грн., пені в розмірі 75 543,35грн., 7% штрафу - 82 246,25грн., суми на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 11 271,67 грн. та 3% річних - 25 151,96грн., загалом 544 213,22 грн., а також понесені позивачем судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 12/1082-БО-23 від 18.10.2012р. не розрахувався своєчасно в повному обсязі у встановлені договором строки за придбаний природний газ.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.07.2014р. по справі № 916/1682/14 позовні вимоги Компанії задоволені частково, стягнуто з Підприємства на користь позивача інфляційні втрати в сумі - 7 445,19 грн., 3 % річних - 24 469,23 грн., пеню - 36 064,89 грн., штраф - 41 123,12 грн. та судовий збір - 7 182,05 грн. В решті позову про стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу відмовлено. Припинено провадження в часині стягнення заборгованості в сумі 350 000,00 грн.

Рішення суду мотивоване наявністю порушень умов договору щодо своєчасної оплати за газ з боку Підприємства та обґрунтованістю вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, з врахуванням виправлень у зв'язку із проведеним перерахунком господарським судом сум штрафних санкцій.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у сумі 72 129,78 грн. та штрафу в розмірі 82 246,25 грн. суд першої інстанції згідно із п.3 ст. 551 ЦК України, п.3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України зменшив їх розмір до 36 064,89 грн. та 41 123,12грн. відповідно, з посиланням на матеріальні інтереси сторін.

Припиняючи провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 350 000,00 грн., господарський суд зазначив, що в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують сплату відповідачем в рахунок погашення частини суми основного боргу за договором.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, Компанія та Підприємство звернулись до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами. Позивач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині зменшення розміру пені та штрафу, прийняти нове, яким стягнути пеню та штраф в розмірі 39 478,46 грн. та 41 123,13 грн. в стягненні яких було відмолено, в іншій частині рішення залишити без змін. Позивач також просив суд стягнути з відповідача понесені витрати по сплаті судового збору за подання цієї скарги.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд рішення змінити, відмовити в стягненні пені, 7% штрафу, 3 % річних та інфляційних нарахувань за зобов'язаннями жовтня та листопада 2012р., визнати обґрунтованими нарахування пені в розмірі 54 951,13 грн., штрафу 7% - 67 988,01 грн., 3 % річних в розмірі 20 900,67 грн., інфляційних втрат - 3 284,97 грн. за зобов'язаннями грудня 2012р.. Врахувати обставини викладені в клопотанні Підприємства про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій та додатково зменшити розмір пені та штрафу 7% до однієї гривні. Стягнути з Компанії судовий збір в розмірі 1 091,03 грн.

Обґрунтовуючи апеляційні скарги, апелянти послались на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Компанія вважає, що місцевий господарський суд зменшуючи розмір штрафних санкцій не прийняв до уваги негативні наслідки, спричинені позивачу від прострочення виконання зобов'язання відповідача, тобто не врахував інтересів позивача порушених відповідачем.

26.08.2014р. до Одеського апеляційного господарського суду від Підприємства надійшов відзив на апеляційну скаргу Компанії, в якому відповідач вважає скаргу позивача необґрунтованою, такою, що жодним чином не враховує обставини по справі і положення норм матеріального права, та загалом такою, яку необхідно залишити без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.08.2014р. апеляційні скарги Компанії та Підприємства прийняті до провадження у складі колегії суддів, головуючого судді Мацюри П.Ф., суддів Лисенко В.А., Ліпчанської Н.В. та призначена до розгляду на 02.09.2014р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.09.2014р. продовжено строк розгляду справи до 27.10.2014р. та розгляд апеляційних скарг відкладено на 27.10.2014р.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Мацюри П.Ф. на лікарняному проведено повторний автоматичний розподілу справи №916/1682/14, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджено рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року №30 призначено повторний автоматичний розподіл справи відповідно до розпорядження №125 від 17 жовтня 2014року. Після повторного автоматизованого розподілу справи №916/1682/14 головуючим суддею призначено Петрова М.С.

Розпорядженням №2527 від 17.10.2014р. для розгляду апеляційних скарг по даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Петрова М.С., суддів Разюк Г.П. та Колоколова С.І.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.10.2014р. апеляційні скарги прийняті до провадження та призначені до розгляду на 04.11.2014р.

04.11.2014р. в судовому засіданні оголошено перерву до 25.11.2014р.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Петрова М.С., на лікарняному проведено повторний автоматичний розподілу справи №916/1682/14, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджено рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року №30 призначено повторний автоматичний розподіл справи відповідно до розпорядження №153 від 11 листопада 2014року. Після повторного автоматизованого розподілу справи №916/1682/14 головуючим суддею призначено Головея В.М.

Розпорядженням №2797 від 12.11.2014р. для розгляду апеляційних скарг по даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Головея В.М., суддів Колоколова С.І. та Шевченко В.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2014р. вищевказані апеляційні скарги прийняті до провадження та призначені до розгляду на 18.12.2014р.

В судовому засіданні 18.12.2014р. представник позивача надав пояснення якими підтримав доводи апеляційної скарги Компанії, просив задовольнити останню та відмовити в задоволенні апеляційної скарги Підприємства.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.12.2014р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги Компанії та просив суд задовольнити апеляційну скаргу Підприємства, з підстав викладених в останній.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 18.10.2012р. між Компанією (продавець) та Підприємством (покупець) укладений договір №12/1082-БО-23 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України», за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (п. 1.2. договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу (п. 3.3 договору).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 жовтня 2012р. і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивач у період з жовтня по грудень 2012 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4 360 457,32 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані повноважними представниками сторін без претензій та скріплені печатками.

Відповідачем частково виконано зобов'язання з оплати поставленого природного газу та перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 4 010 457,32 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо.

Обґрунтовуючи позов, Компанія посилається на неналежне виконання відповідачем умов спірного договору, внаслідок чого станом на 02 квітня 2014 року за останнім утворилася заборгованість у розмірі 350 000,00 грн.

На момент пред'явлення даного позову Підприємство сплатило заявлену в позовній заяві частину суми основного боргу в розмірі 350 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями платіжних доручень, а саме: №7214 від 22.04.2014р. на суму 100 000,00 грн., № 7334 від 08.05.2014р. на суму 100 000,00 грн., № 7379 від 15.05.2014р. на суму 150 000,00 грн.

Оскільки, сума основного боргу в розмірі 350 000,00 грн. сплачена відповідачем на момент звернення позивача до суду, то господарський суд ухвалою від 21.07.2014р. на думку судової колегії правомірно та обґрунтовано припинив провадження на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у справі в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 2 ст. 615 та ч. 2 ст. 625 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованих сум 3% річних за період з жовтня по грудень 2012р., колегія суддів встановила, що наданий позивачем розрахунок 3% річних, здійснений з помилками (позивачем помилково включені в розрахунок дні, коли відповідні зобов'язання ще настали (14.11.2012, 14.12.2012, 14.01.2012) та неправомірно включені до днів прострочення дні здійснених відповідачем часткових оплат заборгованості (07.12.2012, 14.12.2012, 21.01.2013)), які господарський суд виправ власним розрахунком, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, адже перевіривши арифметичний розрахунок господарського суду розміру 3% річних, суми співпали, отже розмір 3% річних підлягають задоволенню в сумі 24 469,23 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за період з жовтня по грудень 2012р., колегія суддів встановила, що наданий позивачем розрахунок, здійснений з помилками (позивачем не було враховано рекомендації п. 3.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 щодо нарахування інфляційних за поточний місяць з урахування суми боргу, яка існувала на кінець місяця, а також не враховано часткові оплати, що були проведені відповідачем у жовтні та листопаді 2013р.), які господарський суд виправ власним розрахунком, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, адже перевіривши арифметичний розрахунок господарського суду розміру інфляційних нарахувань, суми співпали, отже розмір інфляції підлягає задоволенню в сумі 7 445,19 грн.

Враховуючи викладені обставини та приписи ст. 625 ЦК України колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовну вимогу з врахуванням виправлень в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та суму інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 75 543,35 грн. (господарський суд зробив власний розрахунок суми пені, оскільки позивачем помилково включені в розрахунок дні, коли відповідні зобов'язання ще настали (14.11.2012, 14.12.2012, 14.01.2012) та неправомірно включені до днів прострочення дні здійснених відповідачем часткових оплат заборгованості (07.12.2012, 14.12.2012, 21.01.2013), отже сума пені склала 72 129, 78 грн., з даною виправленою сумою погоджується судова колегія, оскільки перевіривши арифметичний розрахунок господарського суду розміру пені, суми співпали) та 7% штрафу - 82 246,25 грн., та висновків місцевого суду щодо необхідності зменшення розміру вказаних сум, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Право на нарахування пені та 7% штрафу сторони узгодили в п.7.2. договору, яким передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 7 % штрафу, колегія суддів, дійшла висновку, що сума пені з врахуванням виправлень господарського суду та розмір 7% штрафу наданий позивачем зроблені арифметично і методологічно правильно, з урахуванням умов договору, чинного законодавства, періодів прострочки та розміру прострочених грошових сум.

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру нарахованої пені та штрафу до 1 грн. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що газ був придбаний виключно для виробництва теплової енергії та постачання послуги з централізованого опалення таким категоріям споживачів як населення та релігійні організації. Однак зазначені категорії споживачів оплату за надані послуги своєчасно не здійснювали.

Оцінивши доводи відповідача та надані ним суду першої інстанції докази колегія суддів апеляційної інстанції незважаючи на незгоду Компанії та викладені ним у скарзі доводи щодо необґрунтованості зменшення розміру пені та 7% штрафу погоджується з висновком місцевого суду щодо зменшення розміру пені та 7% штрафу, з огляду на наступне.

Відповідно до підпунктом 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка доказам, якими заявник обґрунтовує клопотання про зменшення неустойки.

Колегією суддів при розгляді клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій враховується, що:

- заборгованість за поставлений позивачем природний газ, який використовувався виключно для подальшої реалізації теплової енергії населенню та релігійним організаціям (споживачам), виникла у зв'язку з тим, що останні несвоєчасно розраховуються за надані послуги;

- ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання за договором на купівлю-продаж природного газу № 12/1082-БО-23 від 18.10.2012р. (станом на час розгляду справи заборгованість за поставлений природний газ сплачена на 100%);

- згідно Звіту про фінансові результати Підприємства за 2012 рік розмір дебіторської заборгованості складав 6 379,0 тис. грн., з якої 4 115,5 тис. грн. - по населенню, 821,8 тис. грн. - по бюджетним організаціям всіх рівнів, 657,2 тис. грн.. - заборгованість держави по пільгах та субсидіях. За 2013 рік розмір дебіторської заборгованості становить 4 563,9 тис. грн. (т.1 а.с. 109-114);

- згідно Звіту про фінансові результати ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за 2013р. збиток підприємства за 2013р. складає 12 521 324грн.;

- позивач належить до державного сектору економіки;

- за договором № 12/1082-БО-23 від 18.10.2012р. постачався імпортований природній газ, який Компанія отримує за зовнішньоекономічними контрактами.

Колегія суду вважає, що відсутність достатніх коштів на погашення заборгованості за поставлений природний газ, а також низькі тарифи на теплову енергію, несплата населенням за спожиту теплову енергію не є підставою для часткового звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності, при цьому судом береться до уваги і матеріальний стан іншої сторони зобов'язання, яким є позивач у справі, та ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором станом на час розгляду справи.

Однак судом враховується, що позивачем, крім заявлених штрафних санкцій, застосовано до відповідача такий вид відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства, також позивачем не доведено, що збитки Компанії спричинені заборгованістю несвоєчасними розрахунками відповідача.

Враховуючи вказане, апеляційний суд вважає доцільним зменшення розміру заявлених штрафних санкцій, які підлягають до стягнення з відповідача на 50% від заявлених позивачем сум штрафних санкцій, а тому погоджується з судом першої інстанції щодо часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені та штрафу та вважає, що господарський суд правомірно зменшив розмір суму пені до 36 064,89 грн. та суму штрафу до 41 123,12 грн.

Отже, наведені скаржниками у апеляційних скаргах доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційних скаргах, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2014р. залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.12.2014 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Колоколов С.І.

Шевченко В.В.