Постанова № 41972666, 16.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р.Справа № 916/1589/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Шевченка В.В.

(Склад судової колегії Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням голови суду № 2464 від 13.10.2014 року)

(Склад судової колегії Одеського апеляційного господарського суду змінено згідно із розпорядженням голови суду № 786 від 13.11.2014 року)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Попова К.В. (довіреність № 3 від 13.10.2014 року)

від відповідача:

- Пономаренко О.В. - директор (паспорт серія КЕ 109961 від 14.12.1995 року)

- Остапченко І.С. (довіреність № 03/07-ЮД/14 від 03.07.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря»

на рішення господарського суду Одеської області від « 23» вересня 2014 року, повний текс якого складено та підписано « 29» вересня 2014 року

по справі № 916/1589/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря»

про стягнення 548 165,78 грн.

В С Т А Н О В И В :

25.04.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросфера» (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 548 165,78 грн., з яких: 224 963,51 грн. - нестягнута загальна сума процентів за користування товарним кредитом, що нарахована по першій частині товарного кредиту за період з 26.09.2013 року по 14.11.2013 року та по другій частині товарного кредиту за період з 26.10.2013 року по 14.11.2013 року, згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2014р. у справі №904/8980/13; 11 397 грн. 05 коп.- нестягнута загальна сума пені , що нарахована по першій частині товарного кредиту за період з 26.09.2013 року по 14.11.2013 року. та по другій частині товарного кредиту за період з 26.10.2013 року по 14.11.2013 року згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2014р. у справі №904/8980/13; 300 637,77 грн. - донарахована сума процентів за користування товарним кредитом згідно договору купівлі-продажу №11887 від 25.04.2013 року за період з 15.11.2013 року по 23.12.2013 року: -11 166,55 грн. - донарахована сума пені згідно договору купівлі-продажу №11887 від 25.04.2013 року за період з 15.11.2013 року по 23.12.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані укладеним між сторонами та між Державним підприємством «Дослідне господарство імені О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор'я Національної Академії Аграрних Наук України» (боржник) Договору поруки, відповідно до якого відповідач зобов'язується перед позивачем взяти на себе зобов'язання боржника по Договору купівлі-продажу № 1187 від 25.04.2014 року та погасити заборгованість по товарному кредиту.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2014 року по справі № 916/1589/14 (суддя Рога Н.В.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросфера" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Зоря" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросфера" 300 637 грн. 77 коп .- донарахована сума процентів за користування товарним кредитом згідно договору купівлі-продажу №11887 від 25.04.2013р. за період з 15.11.2013р. по 23.12.2013р.: -11166 грн. 55 коп. - донарахована сума пені згідно договору купівлі-продажу №11887 від 25.04.2013р. за період з 15.11.2013р. по 23.12.2013р.; витрати по сплаті судового збору у сумі 6 236 грн. 10 коп. В частині стягнення 224 963 грн. 51 коп. - нестягнута загальна сума процентів за користування товарним кредитом, що нарахована по першій частині товарного кредиту за період з 26.09.2013р. по 14.11.2013р. та по другій частині товарного кредиту за період з 26.10.2013р. по 14.11.2013р. згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2014р. у справі №904/8980/13; - 11 397 грн. 05 коп.- нестягнута загальна сума пені , що нарахована по першій частині товарного кредиту за період з 26.09.2013р. по 14.11.2013р. та по другій частині товарного кредиту за період з 26.10.2013р. по 14.11.2013р. згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2014р. у справі №904/8980/13 - провадження у справі припинено.

Такий висновок суду мотивований тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування товарним кредитом за період з 15.11.2013 року по 23.12.2013 року на суму 300 637,77 грн. та пені у розмірі 11 166,55 грн. Щодо припинення провадження по справі в частині стягнення 224 963,51 грн., місцевий господарський суд послався на приписи п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю в цій частині між сторонами предмету спору.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Зоря» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера» відмовити в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що висновки місцевого господарського суду при прийнятті оскаржуваного рішення щодо стягнення процентів за користуванням товарним кредитом та пені одночасно, суперечить ст.61 Конституції України. Крім того не прийнято до уваги інформаційний лист ВГСУ від 20.05.2014 року № 01-06/646/2012.

Так, за твердженням апелянта, п.7.3 Договору купівлі-продажу від 25.05.2013 року № 11887 встановлено, що процент за користування чужими грошовими коштами за своєю правовою природою є також пенею.

Апелянт зазначає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2014 року по справі № 904/8980/13, на яке посилається позивач, не є преюдиціальним актом, а розрахунки в ньому потребують ретельної перевірки.

21 жовтня 2014 року від ТОВ "Агросфера" до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання, яким відповідач просить провести судове засідання в режимі відеоконференції, а забезпечення судового засідання доручити господарському суду Дніпропетровської області. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 року клопотання ТОВ "Агросфера" було задоволено та судові засідання по даній справі проходили в режимі відеоконференції відповідно до ст.74-1 ГПК України.

27.10.2014 року від ТОВ „Агросфера" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач у судових засіданнях просив апеляційну скаргу ТОВ „Зоря" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

04.11.2014 року від ТОВ «Зоря» надійшли доповнення до апеляційної скарги з додатками, а саме роздруківки судових актів, які підтверджують правову позицію апелянта та на які він посилається.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу з доповненням та відзив на неї, заслухавши в судових засіданнях в режимі відеоконференції пояснення представника позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 25 квітня 2013 року між ТОВ „Агросфера" (Продавець) та Державним підприємством „імені Суворова інституту сільського господарства Причорномор'я національної академії аграрних наук України" (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №11887, відповідно до п.1.1 якого, Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, Мікродобрив (Товар) , відповідно до умов цього Договору (додаткових угод та специфікацій до нього) (а.с.12-14).

Відповідно до п.п.3.1,3.2 Договору, конкретний вид Товару, його асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати Товару наведені в Специфікаціях до цього Договору , які є його невід'ємною частиною Договору. Ціна Товару встановлена по домовленості сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - долар США. Оплата вартості Товару підлягає у гривні. Загальна сума Договору складається із суми вартості Товару по всіх специфікаціях , підписаних у рамках цього Договору , з урахуванням зміни ціни у спосіб, передбачений умовами Договору, та суми процентів за користування товарним кредитом.

Згідно п.4.2 Договору, товарний кредит з відстрочкою платежу по даному Договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом. Товарний кредит наданий Продавцем Покупцю в межах строків, визначених умовами оплати Товару - є неправомірне користування покупцем товарним кредитом. У разі несвоєчасної сплати товарного кредиту Покупець продовжує користуватись товарним кредитом по ставці згідно п.7.2 Договору (протягом 10-ти календарних днів), а далі - по ставці згідно п.7.3 Договору.

Нарахування процентів здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості Товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період: з моменту фактичного відвантаження Товару до дня фактичної оплати Покупцем суми вартості Товару отриманого на умовах товарного кредиту (п.4.3)

Відповідно до п.7.1 Договору у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у специфікації, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати. Сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування пені припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за Договором (п.13.1).

25 квітня 2013 року між ТОВ „Агросфера" (Кредитор), ТОВ „Зоря" (Поручитель) та Державним підприємством „імені Суворова інституту сільського господарства Причорномор'я національної академії аграрних наук України" (Боржник) був укладений Договір поруки №11887/1-ПОР, предметом якого є зобов'язання Поручителя перед Кредитором Боржника відповідати за порушення Боржником його зобов'язань перед Кредитором по Договору купівлі-продажу №11887 від 25.04.2013р., що включає:

- погашення (сплату) товарного кредиту та будь-якої іншої заборгованості в сумі та у строк згідно основного договору;

- погашення суми, на яку збільшено вартість Товару, у зв'язку із застосуванням засобу зміни ціни на Товар згідно умов основного договору;

- сплату процентів за користування товарним кредитом у відповідності до основного договору;

- сплату неустойки (штрафу, пені) , що передбачені умовами основного договору (а.с.33).

Відповідно до п.5.1 Договору, у разі порушення Боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі що і Боржник.

Відповідно до п.п.6.1, 6.1.1 Договору, Поручитель надає Кредитору наступні запевнення та гарантії, що Поручитель повністю ознайомився з основним договором, з якого випливає зобов'язання, виконання якого забезпечено порукою за цим Договором, всі умови цього Договору та основного Договору йому зрозумілі.

Наявним в матеріалах справи Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2014 року по справі № 904/8980/13, відповідно до якого була розглянуто позовна заява ТОВ „Агросфера" до ТОВ „Гран Інвест" та до ДП „імені Суворова інституту сільського господарства Причорномор'я національної академії аграрних наук України" про стягнення 1 040 264,66 грн. (а.с.77-80).

Так, зазначеним рішенням суду, яке вступило в законну силу, встановлено порушення Державним підприємством „імені Суворова інституту сільського господарства Причорномор'я Національної Академії аграрних наук України" умов Договору купівлі-продажу №11887 від 25.04.2013 року, щодо своєчасної оплати вартості товарного кредиту, у зв'язку з чим стягнуто у солідарному порядку з Державного підприємства „Дослідне господарство імені О.В.Суворова інституту сільського господарства Причорномор'я Національної Академії аграрних наук України" та ТОВ „Гран Інвест" заборгованість по договору купівлі-продажу №1887 від 25.04.2013р. у сумі 1 040 264 грн. 66 коп., з яких: 803 903 грн. 20 коп. проіндексована сума боргу, 224 963 грн. 51 коп.- сума процентів за користування товарним кредитом , 11 397 грн. 95 коп. - сума пені.

31.01.2014 року на виконання вказаного вище рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2014 року по справі № 904/8980/13 видано відповідні накази на примусове виконання (а.с.178-180).

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера» та вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», які викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509, 510, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із нормами чинного законодавства, між сторонами - ТОВ «Агросфера», як кредитором, ТОВ «Зоря», як поручителем та ДП „імені Суворова інституту сільського господарства Причорномор'я національної академії аграрних наук України" як боржником, склалися правовідносини пов'язані з зобов'язанням поручителя перед кредитором боржника відповідати за порушення боржником його зобов'язань перед кредитором по основному договору, про що 25.04.2014 року було укладено відповідний договір поруки № 11887/1-ПОР.

Основним договором - є укладений між ТОВ «Агросфера», як продавцем та ДП „імені Суворова інституту сільського господарства Причорномор'я національної академії аграрних наук України", як покупцем Договір купівлі-продажу № 11887 від 25.04.2013 року, предметом якого є зобов'язання продавця передати, а покупця прийняти та сплатити вартість відповідного товару.

Так, Договір поруки від 25.04.2014 року за № 11887/1-ПОР є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, оплата боржником боргу відповідно до умов Договору купівлі-продажу №11887 від 25.04.2013 року була здійснена 24.12.2013 року на суму у розмірі 803 903,20 грн. (а.с.74). Проте, у зв'язку із несвоєчасною сплатою боржником вказаної вище суми, Державним підприємством „Дослідне господарство імені О.В.Суворова інституту сільського господарства Причорномор'я Національної Академії аграрних наук України", відповідно до умов п.п.7.1, 7.3 Договору купівлі-продажу №11887 від 25.04.2013 року, повинно бути сплачено пеню та проценти за користування товарним кредитом.

За змістом п.7.1 Договору №11887 від 25.04.2013 року, у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у специфікаціях, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати. Сторони прийшли до взаємної згоди , що нарахування пені припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

За змістом ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.2 статті 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З огляду на вищевикладене, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до пункту 6 статті 232 ГПК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновками місцевого господарського суду щодо нарахування пені у період з 15.11.2013 року по 23.12.2013 року у розмірі 11 166,55 грн., з вищезазначених підстав є правомірним та обґрунтованим.

Щодо нарахування процентів за користування товарним кредитом за період з 15.11.2013 року по 23.12.2013 року у розмірі 300 637,77 грн., колегія суддів також вважає цілком правомірним, оскільки п. 7.3 основного Договору купівлі-продажу сторонами було передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 процентів річних за користування товарним кредитом.

Відносно до доводів скаржника про те, що стягнення пені за несвоєчасний розрахунок по договору одночасно з стягненням процентів за користування товарним кредитом - є подвійним стягненням та суперечить приписам ст.61 Конституції України та те, що не прийнято до уваги інформаційний лист ВСУ України від 20.05.2014 року № 01-06/646/2012 та постанова ВСУ від 24.12.2013 року, де зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності, спростовується наступним.

Зазначений вище інформаційний лист та постанова ВСУ, на які посилається скаржник відносяться до Договору купівлі-продажу. Частиною 2 статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплату процентів за користуванням грошовими коштами. Ця норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, до яких застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Проте пунктом 7.3 договору сторонами узгоджено, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 процентів річних за користування товарним кредитом.

Так, у зазначеному п.7.3 договору сторони передбачили відповідальність нарахування 350 процентів річних за користування товарним кредитом на прострочену суму. Водночас п.7.1 договору передбачена відповідальність у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у специфікаціях до договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Частиною 3 ст.549 ЦК передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, 350 процентів річних за користування товарним кредитом, як це передбачено договором, не нараховується за кожен день, а на прострочену суму, на відміну від пені, яка нараховується на кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Зазначене підтверджується Постановою Верховного суду України від 24.12.2013 року.

Крім того, посилання скаржника на те, що оскаржуваним рішенням господарського суду Одеської області стягнута сума процентів за користування товарним кредитом, яке вже була стягнута господарським судом Дніпропетровської області, спростовується матеріалами справи, оскільки за рішенням господарського суду Одеської області провадження по справі в частині нарахування пені по першій частині товарного кредиту у період з 26.09.2013 року - по 14.11.2013 року та по другій частині товарного кредиту за період з 26.10.2013 року по 14.11.2013 року - припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, так як сума 224 963,51 грн. процентів за нарахування у зазначені вище періоди, вже була сплачена ДП «Дослідне господарство ім. Суворова інституту СГ Причорномор'я НААНУ».

Крім тог, по справі № 904/8980/13, 25.04.2013 року між сторонами (ТОВ «Агросфера» та Державним підприємством „Дослідне господарство імені О.В.Суворова інституту сільського господарства Причорномор'я Національної Академії аграрних наук України") був укладений договір № 11887, який за своєю правовою природою не є договором купівлі-продажу, оскільки сторонами передбачено, що покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару в строки здійснення платежів з відстрочкою на умовах 0,01% річних за користування товарним кредитом, визначений у специфікаціях.

Крім того, п.п.7.1, 7.3 Договору від 25.04.2013 року № 11887 сторонами було встановлені правові наслідки порушення умов Договору, а саме щодо сплати пені та процент за користування товарним кредитом. Водночас в даному випадку процент за користуванням товарним кредитом за своєю правовою природою не є неустойкою.

Оскаржуючи рішення місцевого господарського суду апелянт посилається на те, що Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2014 року у справі № 904/8980/13 не є преюдиціальним актом при розгляді справи, з причин того, що представник Відповідача не брав участі в цьому судовому процесі та викладені у судовому рішенні розрахунки потребують ретельної перевірки.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаним вище рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2014 року у справі №904/8980/13 встановлено та доведено факти щодо порушення боржником (ДП „Дослідне господарство імені О.В.Суворова інституту сільського господарства Причорномор'я Національної Академії аграрних наук України") зобов'язань по основному Договору купівлі-продажу №11887 від 25.04.2013 року, за які відповідно до Договору поруки поручилося відповідати ТОВ «Зоря».

Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника відносно необґрунтованого розрахунку ТОВ «Агросфера» ціни позову по справі № 904/8980/13 Господарського суду Дніпропетровської області, оскільки останнім не було враховано суму проведених оплат, що призвело до навмисного збільшення суми боргових зобов'язань Поручителя. У зв'язку з чим відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України, є підстави для припинення договору поруки, з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту рішення Господарського суду Дніпропетровської області, при розрахунку ціни позову по справі № 904/8980/13 були враховані ті оплати, які надходили від боржника - ДП „Дослідне господарство імені О.В.Суворова інституту сільського господарства Причорномор'я Національної Академії аграрних наук України" на погашення суми вартості товарного кредиту, відповідно до умов Договору купівлі-продажу № 11887 від 25.04.2013 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області встановлено, що ДП „Дослідне господарство імені О.В.Суворова інституту сільського господарства Причорномор'я Національної Академії аграрних наук України" свої зобов'язання відповідно до умов Договору здійснено частково у сумі 150 000,00 грн. та зазначено, що внаслідок часткової сплати останнім за отриману продукцію, заборгованість по основному боргу складає 803 903,20 грн.

Таким чином, саме заборгованість у розмірі 803 903,20 грн. була врахована господарським судом Дніпропетровської області при прийняті рішення у справі №904/8980/13 оскільки Боржником не було належним чином доведено суду про таку оплату та не надано відповідних доказів. |

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера» підлягають частковому задоволенню, що і було вірно та законно зроблено місцевим господарським судом.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ТОВ „Зоря", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ТОВ „Зоря" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера».

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 23.09.2014 року по справі № 916/1589/14 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „23" вересня 2014 року по справі № 916/1589/13 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено «19» грудня 2014 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя В.В. Шевченко