Постанова № 41972646, 11.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Справа № 922/4082/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Масічка Д.О. (ліквідатор, свідоцтво № 1196 від 14.06.2013 р.)

Новакова А.І. за довіреністю № 1 від 25.07.2012 р.

Кривенка О.О. за довіреністю № 4 від 20.08.2012 р.

відповідача - Легезіна О.Г за довіреністю № 513 від 01.10.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3486Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2014 р. у справі № 922/4082/14

за позовом Кредитної спілки "Слобода-Кредит", м. Харків

до ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Харківської філії, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2014 р. кредитна спілка "Слобода-Кредит" в особі ліквідатора, який здійснює свої повноваження щодо повернення майна (грошових коштів) банкрута до ліквідаційної маси з метою подальшого розподілу ліквідаційної маси серед кредиторів, звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ПАТ АБ "Укргазбанк" грошових коштів, переданих за недійсним правочином.

Свої позовні вимоги КС "Слобода-Кредит" обґрунтовувала тим, що 03.04.2014 року Харківським апеляційним господарським судом було прийнято рішення по справі №5023/4094/12, згідно з яким два договори, укладені між КС "Слобода-Кредит" та ПАТ АБ "Укргазбанк", а саме договір №15/08-11/З про заставу майнових прав (грошових коштів по депозитному договору) від 04.08.2008 року та договір №15/08-11 про відступлення права вимоги від 04.08.2008 року були визнані недійсними. Позивач просив стягнути з відповідача 3 500 000,00 грн., які були передані за недійсними правочинами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.10.2014 р. по справі № 922/4082/14 (суддя Кріцина В.Е.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь КС "Слобода-Кредит" - 3500 000, 00 грн.

Стягнуто з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь КС "Слобода-Кредит" 5000,00 грн. судового збору.

Стягнуто з ПАТ Аб "Укргазбанк" на користь державного бюджету України 65000,00 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову .

Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в позовній заяві в якості відповідача зазначено ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Харківської філії та зазначено адресу Харківської обласної дирекції АБ «УКРГАЗБАНК» (61145, м. Харків, вул. Космічна, 20).

Харківська філія ПАТ АБ «Укргазбанк» була реорганізована в Харківську обласну дирекцію ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК». Згідно Положення, затвердженого протоколом правління АБ «УКРГАЗБАНК» від 12.03.2011р. № 07 Харківська обласна дирекція є структурним підрозділом головної установи банку, не має статусу юридичної особи та самостійного балансу. Таким чином, фактично позивачем подано позов до дирекції банку, яка не є юридичною особою. Примірник позовної заяви позивачем також направлено на адресу обласної дирекції банку, в порушення вимог статті 56 ГПК України.

Суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст.54, 56, 63 ЦПК України ані при вирішенні питання про відкриття провадження по справі, ані при розгляді справи по суті не встановив та не перевірив право/дієздатність відповідача як юридичної особи та його представництв (дирекції).

Більш того, вся кореспонденція суду направлялась на адресу саме Харківської обласної дирекції, яка як вже зазначалось, не є юридичною особою.

По-друге, господарським судом Харківської області проігноровано той факт, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2014р. по справі №5023/4094/12, на яку посилається позивач як на єдиний доказ своїх вимог до відповідача, оскаржується відповідачем в касаційному порядку, докази чого були надані суду першої інстанції та наявні в матеріалах справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження і призначено її до розгляду на 01.12.2014 р. та запропоновано надати до апеляційного суду позивачу відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні 01.12.2014 р. колегією суддів оголошено про перерву у розгляді справи до 08.12.2014 р.

04.12.214 р. за вх. № 11743 позивачем надані додаткові пояснення.

08.12.2014 р. за вх. № 11939 позивачем надані доповнення до додаткових пояснень.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між 29.07.2008 року між КС "Слобода-Кредит" та ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Харківської філії було укладено договір банківського строкового вкладу №11/1-К.

04.08.2008 року КС "Слобода-Кредит" перерахувала на депозитний рахунок, відкритий у ПАТ АБ "Укргазбанк" грошові кошти у сумі 3 500 000 грн. відповідно до умов договору банківського строкового вкладу №11/1-К від 29.07.2008 року.

04.08.2008 року між КС "Слобода-Кредит" та ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Харківської філії було укладено договір №15/08-11/З про заставу майнових прав (грошових коштів по депозитному договору).

Зазначений договір забезпечував всі вимоги заставодержателя (ПАТ АБ "Укргазбанк") як кредитора за умовами кредитного договору №15/08-11 від 04.08.2008 року, укладеного між ПАТ АБ "Укргазбанк" та Бондаревим В.В. заставодавцем по договору була КС "Слобода-Кредит", яка надала в заставу право вимоги грошових коштів в сумі 3 500 000 грн., які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку у відповідності з умовами депозитного договору №11/1-К від 29.07.2008 року.

04.08.2008 року між КС "Слобода-Кредит" та ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Харківської філії було укладено договір відступлення права вимоги №15/08-11 за умовами якого заставодержатель (ПАТ АБ "Укргазбанк") набуває право вимоги за цим договором у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником (Бондаревим В.В.) умов кредитного договору №15/08-11 від 04.08.2008 року. У випадку невиконання або неналежного виконання заставодавцем (КС "Слобода-Кредит") / позичальником (Бондаревим О.О.) умов, а також з інших підстав, передбачених договором про заставу заставодавець відступає заставодержателю право вимоги згідно з умовами цього договору, а заставодержатель зобов'язується прийняти зазначене право вимоги.

28.09.2011 року постановою господарського суду Харківської області від 28.09.2011 року по справі №5023/277/11 КС "Слобода-Кредит" була визнана банкрутом з відкриттям ліквідаційної процедури.

16.05.2012 року ПАТ АБ "Укргазбанк" самовільно, всупереч встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку перерахувало депозитні кошти майнового поручителя, які були в ліквідаційній масі банкрута, для погашення простроченої заборгованості позичальника Бондарева В.В. по кредитному договору №15/08-11 від 04.08.08.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року по справі №5023/4094/12 два договори, укладені між КС "Слобода-Кредит" та ПАТ АБ "Укргазбанк", а саме договір №15/08-11/З про заставу майнових прав (грошових коштів по депозитному договору) від 04.08.2008 року та договір №15/08-11 про відступлення права вимоги від 04.08.2008 року були визнані недійсними.

11.08.2014 року ухвалою Вищого господарського суду України по справі №5023/4094/12 касаційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року було повернуто скаржнику, відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Отже, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року по справі №5023/4094/12 є такою, що набрала законної сили та підлягає обов'язковому виконанню на всій території України.

29.08.2014 року КС "Слобода-Кредит" була направлена вимога до ПАТ АБ "Укргазбанк" про повернення грошових коштів, переданих на підставі недійсних правочинів, яка була залишена без відповіді.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пункт 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України та п.3 ч.2 ст. 20 ГК України передбачають, що одним зі способів захисту прав та законних інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Стаття 208 ГК України зазначає, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Відповідно до 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 року нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). За змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

Пункт 2.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 року зазначає, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису частини першої статті 58 ГПК України, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що факт визнання договору №15/08-11/З про заставу майнових прав (грошових коштів по депозитному договору) від 04.08.2008 року та договору №15/08-11 про відступлення права вимоги від 04.08.2008 року, які були укладені між КС "Слобода-Кредит" та ПАТ АБ "Укргазбанк", на підставі яких позивач передав відповідачу грошові кошти у сумі 3 500 000 грн., встановленим постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року по справі №5023/4094/12 та таким, що не підлягає повторному доказуванню у відповідності до ст.35 ГПК України.

Факт отримання відповідачем грошових коштів від позивача за недійсними правочинами підтверджується випискою / особовим рахунком з 01/01/12 по 03/04/13, в призначенні платежу якої зазначено: "Перерахування депозитних коштів майнового поручителя (дог. банк. строк. Вкладу № 11/1-К від 29/07/08) для погаш. простроч. заборгов. Позичальника Бондарева В.В. по кред. дог. №15/08-11 від 04/08/08 зг. Протоколу №73 від 15/05/12 та зг. служб.зап.№ 1", тобто відбулося виконання недійсних договорів виключно в результаті вольової поведінки лише однієї сторони цих недійсних правочинів - ПАТ АБ "Укргазбанк".

Відповідач станом на момент розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не надав суду належних та допустимих доказів повернення позивачу виконаного (3 500 000 грн.) за недійсними правочинами у відповідності до ст.33 ГПК України.

Отже, з 03.04.2014 року і по теперішній час відповідач не повернув позивачу усе належне йому майно, передане на виконання недійсних правочинів.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування позовних вимог. Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що господарським судом Харківської області проігноровано той факт, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2014р. по справі №5023/4094/12, на яку посилається позивач як на єдиний доказ своїх вимог до відповідача, оскаржується відповідачем в касаційному порядку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача позбавлені належної переконливості та не ґрунтуються на фактах.

Так, колегією суддів встановлено, а пізніше і визнано представником відповідача, що касаційного провадження у справі №5023/4094/12 на даний час не існує.

Окрім того, відповідно до ст.105 ГПК України, ст.124 Конституції України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає обов'язковому виконанню на всій території України. Відповідачем не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції доказів скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року по справі №5023/4094/12 у відповідності до ст.33 ГПК України.

Щодо тверджень відповідача про те, що Харківська філія ПАТ АБ «Укргазбанк» була реорганізована в Харківську обласну дирекцію ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», не має статусу юридичної особи та самостійного балансу, тому, на думку відповідача, не може представляти відповідача у суді, колегія суддів зазначає таке.

По-перше, відповідно до положень ст. 15 ГПК України позов може бути поданий за місцем знаходження відокремленого підрозділу юридичної особи, який уповноважений представляти інтереси цієї юридичної особи. Вивченням положення, на підставі якого діє Харківська дирекція ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», колегія суддів встановила достатній обсяг повноважень даного структурного підрозділу на представництво інтересів ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК».

По друге, згідно із приписами ч. 3 ст. 16 ГПК України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст.190 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Отже, гроші є майном та річчю, визначеною родовими ознаками.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав той факт, що Харківська дирекція ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» здійснює розрахунково-касове обслуговування, укладає депозитні та кредитні договори, має на рахунках та у сховищах готівкові та безготівкові грошові кошти.

Крім того, згідно зі ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

За таких обставин, не має жодного юридичного значення яким чином формально називається філія ПАТ АБ «Укргазбанк» - «дирекція», «відділення», «управління» тощо. У будь-якому випадку структурний підрозділ вважається філією у розумінні ст. 95 ЦК України, якщо на нього покладено здійснення частини або усіх функцій юридичної особи.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Харківської філії, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2014 р. у справі № 922/4082/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2014 р. у справі № 922/4082/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11.12.14

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.