Постанова № 41972643, 18.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2014 р.Справа № 916/3298/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головея В.М.,

суддів: Колоколова С.І., Шевченко В.В.,

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Угненко І.А. (за довіреністю),

відповідач - ОСОБА_2 (паспорт),

від відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2014р.

по справі № 916/3298/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ»

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 14 815,01 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 18.12.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» (далі - ТОВ «ІНФОКС», позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, відповідач) про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 14 815,01 грн. та витрат по судовому збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевіркою систем водопостачання об'єкта який належить відповідачу було встановлено відсутність пломби на штуцерному з'єднанні водомірного вузла, що є порушенням умов укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення № 1815/3 від 26.07.2006 року, а саме: п.п.2.1, 2.4.1, 2.4.4, та п. 5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008р. N 190 (із змінами та доповненнями). Внаслідок встановлених обставин, відповідачу було нараховано втрату води у розмірі 14 815,01 грн., згідно положень п.п.3.3, 3.4 Правил. Зазначені кошти у добровільному порядку ФОП ОСОБА_2 сплачені не були, хоча з даного приводу між сторонами велося листування.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.10.2014р. позов ТОВ «ІНФОКС» задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 14 815,01 грн. та судовий збір у сумі 1 827,00 грн.

Рішення господарського суду обґрунтоване тим, що позивач довів неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором щодо утримання обладнання в належному стані та його схоронності та про порушення відповідачем п. 5.18 Правил, що є підставою для розрахунку витрат водокористування у відповідності до п. 3.3, 3.4 Правил.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ФОП ОСОБА_2 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Скаржник вважає рішення господарського суду необґрунтованим таким, що постановлено на підставі не повного з'ясування всіх обставин справи в їх сукупності.

17.12.2014р. до Одеського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, рішення господарського суду - правомірним та винесеним відповідно до чинного законодавства.

В судовому засіданні 18.12.2014р. відповідач та її представник підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити, також представником відповідача було заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, які були надані разом з апеляційною скаргою.

Вислухавши думку представника позивача щодо заявленого клопотання, колегія суддів, вирішила клопотання представника відповідача задовольнити частково та повернути додану до апеляційної скарги копію рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2014р. по даній справі, у зв'язку з тим, що матеріали справи містять оригінал вищевказаного рішення.

В судовому засіданні 18.12.2014р. представник позивача надав пояснення, в яких просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правил), затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008р. №190 (із змінами та доповненнями) (п.2.1.), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2006р. між ТОВ «ІНФОКС» (Водоканал) та ФОП ОСОБА_2 (Абонент) було укладено договір №1815/3 на послуги по водопостачанню та водовідведенню, за умовами якого Водоканал зобов'язався здійснювати послуги по подачі питної води на об'єкти Абонента, а також з приймання зливових вод, що скидаються Абонентом у систему комунальної каналізації у відповідності до дислокації об'єктів. Абонент повинен своєчасно сплачувати за надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатувати та утримувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та обладнання на них у належному порядку згідно з правилами, перерахованими у п.2.1 договору та діючим законодавством (п. п. 1.1., 1.2. договору).

Підпунктом 2.3.3. договору сторони узгодили право Водоканалу в будь-який час перевіряти стан роботи обладнання водопостачання, приладів обліку води та знімати їх покази разом з представником Абонента. Водночас, положеннями договору встановлено обов'язок Абонента, зокрема, утримувати в належному технічно справному стані водопровідно-каналізаційні мережі, прилади та обладнання, які знаходяться у нього на балансі (п.п.2.4.1); забезпечити належний санітарно-технічний стан приміщень, водомірних вузлів, а також схоронність водомірів, (штуцерних і фланцевих з'єднань, обвідних ліній, пломб і т.п.) (п.п.2.4.4).

Договір діє з 26.07.2006р. по 31.12.2009р. та вважається продовженим на слідуючи п'ять років, якщо у продовж місяця до закінчення строку його дії жодна із сторін не повідомить про зміни або припинення його дії (п. 7.3. договору).

В матеріалах справи відсутні докази припинення дії вищевказаного договору або визнання його недійсним, отже він є діючим.

16.05.2011р. представниками позивача було проведено обстеження системи водопостачання об'єкта відповідача, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Перевіркою було встановлено відсутність пломби на штуцерному з'єднанні водомірного вузла.

За результатами вищевказаного обстеження представниками позивача складено акт № 39780, який підписано Абонентом із зауваженням, що пломба не відсутня, а впала, оскільки поржавіла проволока.

У відповідності до виписки із протоколу засідання технічної комісії служби по контролю за водокористуванням №13 від 26.05.2011р., комісією вирішено здійснити, внаслідок порушення п.п.5.17, 5.18 Правил (відсутність пломби на штуцерному з'єднанні водомірного вузла,) розрахунок оплати згідно з п. 3.3, 3.4 Правил.

Господарським судом вірно встановлено, що представник відповідача був присутній на засідання технічної комісії, а також був обізнаний про здійснення розрахунку на суму 14 815,01грн., що вбачається із листування сторін (а.с.14-27).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

Вказані норми чинного законодавства передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У ст. ст. 216 - 218 ГК України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. п. 5.17. 5.18. Правил, у разі порушення цілісності пломб на засобах обліку, а також на їх з'єднувальних частинах, накладених представником виробника, виявлення фактів штучного впливу на роботу засобів обліку виробник має право вимагати від споживача проведення позачергової їх повірки до закінчення встановленого для них міжповірочного інтервалу з метою контролю правильності їх показів. У таких випадках позачергова повірка засобів обліку виконується за рахунок споживача. Споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.

Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.

У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Відповідно до п. п. 3.3., 3.4. Правил у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Приймаючи до уваги, що відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів сплати заборгованості, яка згідно здійсненого позивачем розрахунку (суми оплати за водокористування, нарахованої відповідачу відповідно до п. 3.3, 3.4 Правил, витрати води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом (d=15мм) протягом 24 годин за добу за місяць із розрахунку вартості 1м3 води 16,53 грн.) становить 14 815,01 грн., колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 14 815,01 грн.

Щодо доводів апелянта про те, що ФОП ОСОБА_2 не змогла скористатись своїм правом та заявити клопотання про закінчення строків позовної давності, у зв'язку з перебуванням поза межами території України, що підтверджується відповідними належним чином завіреними копіями сторінок паспорту, то судова колегія не приймає дані доводи до уваги, оскільки відповідно до ст. ст. 256, 257, 259 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогами про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, однак вона може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Так відповідно до п. 4.4. договору №1815/3 від 26.07.2006р., який укладений між сторонами та є діючим, узгоджено, що загальний строк позовної давності за вимогами з невиконання умов цього договору, встановлюється строком на 5 (п'ять) років. Отже, рішення господарського суду прийнято в межах строків позовної давності.

Вищевикладене спростовує апеляційні вимоги, щодо унеможливлення скористатись своїм правом на звернення із заявою про закінчення строків позовної даності, у зв'язку із збільшенням строку позовної давності Договором.

Крім цього, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що з належним чином завірених сторінок копій паспорту відповідачки вбачається, що на момент прийняття рішення по даній справі (29.10.2014р.) ФОП ОСОБА_2 перебувала на території України (виїхала із закордону 29.09.2014р.), що також було підтверджено поясненнями представника відповідача в судовому засіданні 18.12.2014р., однак ФОП ОСОБА_2 не скористалась своїм правами відповідно ст. 22 ГПК України та не приймала учать у розгляді даної справи в суді першої інстанції.

Також, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 15.11.2013р. у ФОП ОСОБА_2 відсутня заборгованість за послуги водопостачання, однак судова колегія не приймає до уваги дані доводи апелянта, оскільки ретельно дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила, що в останніх відсутній вищевказаний акт на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, отже, відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає, що позивач з урахуванням всіх обставин справи подав суду достатньо доказів, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позовні вимоги, у зв'язку з чим господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2014р. залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.12.2014 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Колоколов С.І.

Шевченко В.В.