Постанова № 41971927, 15.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Справа № 908/1757/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3733 З/3-9) на рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.14 р. у справі № 908/1757/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ,

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо", м. Запоріжжя,

про стягнення 54303,41 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" 54303,41 грн. з яких: 49490,00 грн. матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування) в порядку регресу, 1712,49 грн. пені, 329,48 грн. 3% річних, 2771,44 грн. інфляційних втрат та судові витрати.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.07.2014 р. у справі № 908/1757/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" суму матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 49490,00 грн., 3% річних у розмірі 329,48 грн., 2771,44 грн. інфляційних втрат, витрати на сплату судового збору у розмірі 1769,38 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач на умовах полісу № АВ/7644167 повинен відшкодувати в порядку регресу шкоду, завдану внаслідок страхового випадку, у зв'язку з чим обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 49490,00 грн. (розмір ліміту за вирахуванням франшизи), доводи відповідача про те, що позивачем пропущено строк для подання заяви про страхове відшкодування суд вважає необґрунтованими з посиланням на вимоги п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», також обґрунтованими є нарахування 3% річних та інфляційних втрат. У стягненні пені, нарахованої позивачем на підставі п. 36.5 від 01.07.2004 р. № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд відмовив у повному обсязі з посиланням на те, що розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін не визначено та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.2014 р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Позивач та відповідач у призначене судове засідання не з'явилися.

Враховуючи факт належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника позивача та відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 17.09.2012 року між ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» та ТОВ «НВФ «Енергосистеми» укладений договір добровільного страхування наземного транспорту за № 2744а/12зп., відповідно до умов якого застраховано ряд транспортних засобів, серед яких і автомобіль Міцубіші Лансер (д.н. АР9690ВМ). Дата закінчення дії договору сторонами визначена 16.09.2013 р.

04.11.2012 р. в м. Запоріжжя по вул. Набережна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Міцубіші Лансер» д.н. АР9690ВМ, під керуванням Житницького Дениса Олександровича (власник автомобіля Шемаров М.Ю), та автомобіля «ЗАЗ» д.н. АР0899ВА, під керуванням Федченок Василя Михайловича, внаслідок якої пошкоджено автомобіль «Міцубіші Лансер» д.н. АР9690ВМ, який застрахований у ПАТ «СК «АХА Страхування» згідно з договором добровільного страхування № 2744а/12зп від 17.09.2012 р.

Зазначені обставини підтверджені відомостями № 9101106 про ДТП (т. 1 а. с. 20) та постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 31.11.2012 р. у справі № 0810/5693/2012 №/п 3/0810/1782/2012 (т. 1 а. с. 18), в яких зазначено, що ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля «ЗАЗ» д.н. АР0899ВА Феченок В.М п. 16.11 Правил дорожнього руху України, за результатом розгляду справи його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Автомобіль «Міцубіші Лансер» д.н. АР9690ВМ застрахований у АТ «СК «АХА Страхування» згідно з договором добровільного страхування № 2744а/12зп від 17.09.2012 р.

Вчинена ДТП визнана позивачем страховою подією, з настанням якої виникає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Матеріали справи містять звіт № 467 про проведення оцінки колісно-транспортного засобу MITSUBISHI LANSER д.н. АР9690ВМ від 12.03.2013 р., відповідно до якого матеріальний збиток, заподіяний власникові автомобіля, складає 53743,74 грн.

Позивач зазначає, що вартість проведеного відновлювального ремонту складає 51649,06 грн., що підтверджується рахунками СТО - ТОВ «НІКО-ЗАПОРІЖЖЯ» № 1164 від 06.11.2012 р. на суму 41228,80 грн., № 1226 від 20.11.2012 р. на суму 298,54 грн., № 1251 від 28.11.2012 р. на суму 5511,58 грн., № 139 від 06.03.2013 р. на суму 4610,14 грн.

Відповідно до умов договору страхування, на підставі заяви страхувальника - ТОВ «НВФ «Енергосистеми» щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування від 20.11.2012 р., страхових актів:

№ 1.001.12.03517/VESKO32358,

№ 1.001.12.03517/VESKO33970,

№ 1.001.12.03517/VESKO11341,

розрахунків страхового відшкодування, ПАТ СК «АХА Страхування» перерахувало за ремонт автомобіля на рахунок ТОВ «НІКО-Запоріжжя» страхове відшкодування в загальному розмірі 51649,06 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

№ ДП00013515 від 22.11.2012 р. на суму 41527,34 грн.,

№ ДП00014996 від 06.12.2012 р. на суму 5511,58 грн.,

№ 21095 від 29.03.2013 р. на суму 4610,14 грн.

У своїх поясненнях позивач також зазначає, що в страховому акті VESKО32358 здійснювався розрахунок страхового відшкодування з урахуванням права позивача здійснити взаємозалік по несплачених страхових платежах в сумі 6231,00 грн. При цьому позивач зазначає, що своїм правом не скористався та здійснив виплату страхового відшкодування в повному обсязі.

Оскільки цивільно-правова відповідальність винного у дорожньо - транспортній пригоді у зв'язку з використанням автомобіля «ЗАЗ» д.н. АР0899ВА застрахована у ТДВ «СК «Кредо» згідно з полісом № АВ/7644167, позивач звернувся до ТДВ «СК «Кредо» з заявою від 18.11.2013 р. № СУ/33970/2 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

У відповідь на заяву позивача відповідач надіслав рішення від 26.02.2014 р. № 122 про відмову у виплаті страхового відшкодування, в якому повідомив, що підставами для відмови у виплаті є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж 1 року з дати ДТП та не запрошення представника відповідача на огляд транспортного засобу.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду, в якому останній просить стягнути з відповідача 49490,00 грн. матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування) в порядку регресу, 1712,49 грн. пені, 329,48 грн. 3% річних та 2771,44 грн. інфляційних втрат.

Приймаючи оскаржуване рішення, про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що відповідач на умовах полісу № АВ/7644167 повинен відшкодувати в порядку регресу шкоду, завдану внаслідок страхового випадку, у зв'язку з чим обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 49490,00 грн. (розмір ліміту за вирахуванням франшизи), доводи відповідача про те, що позивачем пропущено строк для подання заяви про страхове відшкодування суд вважає необґрунтованими з посиланням на вимоги п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», також обґрунтованими є нарахування 3% річних та інфляційних втрат. У стягненні пені, нарахованої позивачем на підставі п. 36.5 від 01.07.2004 р. № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд відмовив у повному обсязі з посиланням на те, що розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін не визначено та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є видом обов'язкового страхування згідно з пунктом 9 статті 7 Закону України "Про страхування".

Пункт 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України встановлює обов'язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Стаття 990 ЦК України зазначає, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за це.

У відповідності до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто винною особою.

Відносини в сфері страхування врегульовано Цивільним Кодексом України (глава 67 «Страхування») та законами України, серед яких базовим є Закон України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування», та профільні Закони про страхування, і зокрема, Закон України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Отже, господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно зазначив про наявність вини водія автомобіля «ЗАЗ» д.н. АР0899ВА Феченок В.М в ДТП, що сталася 04.11.2012 р. Даний факт підтверджується постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 30.11.2012 р. у справі № 0810/5693/2012 №/п 3/0810/1782/2012, що має преюдиційне значення для даної справи.

При цьому, в разі заподіяння шкоди власником транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідно до вимог Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», власникові транспортного засобу, застрахованому за договором майнового страхування, особами, зобов'язаними відшкодувати заподіяні потерпілому збитки, є як заподіювач шкоди в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, так і страховик, який застрахував цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди.

В даному випадку до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України перейшло право вимоги.

Крім того, відповідно до висловленої Верховним Судом України правової позиції (Постанова судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03.06.2009 р.) ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП.

Як вже зазначено вище, цивільно - правова відповідальність Федченок В.М. застрахована відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в ТДВ «СК «Кредо» (відповідач), страховий поліс АА/7644167.

Відповідно до ліміту за шкоду майну становить 50000 грн.

Позивач звернувся до ТДВ «СК «Кредо» з заявою від 18.11.2013 р. № СУ/33970/2 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Згідно зі ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, в разі коли цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоду є застрахованою, обов'язок її відшкодування покладається на страховика цієї відповідальності.

Таким чином, відповідальною особою в розумінні ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 993, 1191 ЦК України, в силу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є саме відповідач.

Оскільки полісом відповідача № АА/7644167.встановлений ліміт у розмірі 50000,00 грн. та франшиза у розмірі 510,00 грн., тому страхове відшкодування відповідачем, підлягає зменшенню на цю суму.

А отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача в порядку регресу суми страхового відшкодування в сумі 49490,00 грн., у зв'язку з тим, що відповідач вимоги позивача не виконав, заподія шкоду у повному обсязі не відшкодував є законними та обґрунтованими.

Як свідчать матеріали справи, страхувальник звернувся до страховика з заявою щодо напрямку виплати та / або доплати страхового відшкодування, в якій зазначені реквізити спрямування виплати страхового відшкодування на ім'я ТОВ «НІКО-Запоріжжя» отримувача коштів.

Таким чином, спірну виплату здійснено належному адресату за договором, у зв'язку з чим доводи відповідача щодо неправомірності сплати страхового відшкодування не можуть бути прийняті до уваги.

Також правомірними є висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не пропущено строк для подання заяви про страхове відшкодування, оскільки в даному випадку спірні правовідносини між страховими компаніями не регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Пунктом 37.1 ст. 37 цього закону встановлено підстави для відмови страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у виплаті страхового відшкодування в разі невиконання потерпілою особою своїх обов'язків, що не може ототожнюватися з обов'язками страховика у правовідносинах з відшкодування у порядку регресу.

Отже, судом правомірно зазначено, що позивач, як страховик, отримує право вимоги потерпілої особи після виконання свого зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок про стягнення з відповідача інфляційних втрат - 2771,44 грн. та 3% річних - 329,48 грн., колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для їх стягнення з урахуванням наведеного розрахунку.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.14 р. у справі № 908/1757/14 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.14 р. у справі № 908/1757/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 11.12.2014 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.