Ухвала суду № 41970296, 19.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/9991/78680/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.01.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012

у справі № 2-а-2823/10/2170 Херсонського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Транс лоджистик сервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання незаконними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.01.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012, позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення ДПІ у м.Херсоні від 31.05.2010 № 0000392200/0 в частині застосування до ПП «Транс лоджистик сервіс» штрафної санкцій на суму 144183,51 грн.; визнано незаконним та скасовано рішення ДПІ у м.Херсоні від 31.05.2010 № 0000402200/0 в частині застосування до ПП «Транс лоджистик сервіс» штрафної санкцій на суму 340 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 25.05.2010 № 2407/22-2/31221693, про порушення підприємством норми ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон № 185/94-ВР), ст. 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», а саме: порушення термінів проведення розрахунків в іноземній валюті у зв'язку з надходженням на митну територію України товарів, імпортованих на умовах сплати за допомогою безвідкличного документарного акредитиву, при виконанні контракту від 21.04.2008 № 007, укладеного з компанією ІІ «ВЕ ТО» (Республіка Литва), на поставку сідельних тягачів; не надані до податкового органу декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем прийняті рішення від 31.05.2010: № 0000392200/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 186766,20 грн.; № 0000402200/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 680,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що 21.04.2008 позивачем укладено контракт № 007 з нерезидентом ІІ «ВЕ ТО» (Республіка Литва) на поставку сідельних тягачів: DAF 2001 року випуску, вартістю 18500 євро, «Volvo» 2001 р.в., вартістю 16500 євро, та «Volvo» 2001 р.в., вартістю 25000 євро, а всього на загальну суму 60 000 євро.

За умовами контракту оплата товару повинна здійснюватися шляхом безвідкличного документарного акредитиву, відкритого за дорученням покупця ЗАТ КБ «Приватбанк» та підтвердженого європейським банком «SWEDBANK» (Швеція), відповідно до умов Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів; строк поставки - 180 днів з моменту підписання акредитиву.

27.04.2008 позивачем укладено з ЗАТ КБ «Приватбанк» договір комісії № 1006/4603/ІРА про відкриття акредитиву, згідно якого банк зобов'язався відкрити на користь ІІ «ВЕ ТО», (Республіка Литва) безвідкличний документарний акредитив, а також доручити іноземному банку - «SWEDBANK» (Швеція) надати безвідкличне підтвердження до вказаного акредитиву. Цією угодою також передбачено укладення договору про надання розстрочки у погашені комісіонером (банком) заборгованості перед підтверджуючим банком «SWEDBANK» строком на 360 днів з покладенням витрат по наданню такої розстрочки на позивача.

Згідно з листом ЗАТ КБ «Приватбанк» від 04.04.2008 за №01/02-4429 виконуючим банком - «SWEDBANK» (Швеція) надано 04.08.2008 фінансування на користь ІІ «ВЕ ТО» в сумі 60000 євро строком до 30.07.2009.

У ході перевірки ДПІ встановлено, що два сідельні тягачі «Volvo», вартістю 16500 та 25000 євро, ввезені на територію України за ВМД від 16.09.2008 № 6783 та від 28.11.2008 № 8805.

Згідно наявної в матеріалах справи ВМД типу ІМ-40 № 508000009/2010/005010 та попереднього повідомленням (ДКД-ПП) № 508000005 сідельний тягач DAF, вартістю 18500 євро, прибув на Чернігівську митницю 12.04.2010. Станом на момент перевірки цей товар знаходився на території України під митним контролем без права випуску у вільний обіг.

ЗАТ КБ «Приватбанк» здійснено оплату за акредитивом на користь виконуючого банку - «SWEDBANK» (Швеція) в сумі 64452,93 євро 30.07.2009, що підтверджено копією відповідного платіжного доручення.

Додатком до акту перевірки № 3 - розрахунком пені засвідчено, що ДПІ при нарахуванні пені у сумі 186766,20 грн. виходила з того, що датою оплати імпортованого товару на суму 18500 євро є 04.08.2008, граничний термін надходження цього товару - 31.01.2009, період затримки складає 474 дні: з 01.02.2009 по 20.05.2010; розмір санкції (пені) перевищує вартість недопоставленого товару, у зв'язку із чим сума пені дорівнює сумі недопоставленого товару - 186766,20 грн. (18500 євро х 10,09547).

Відповідно до статті 2 Закону № 185/94-ВР визначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Статтею 4 цього Закону встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

За визначенням пункту 3 ст.1 Декрету № 15-93 уповноважений банк - будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів;

Враховуючи те, що ЗАТ КБ «Приватбанк» здійснено платіж за документарним акредитивом на користь виконуючого іноземного банку («SWEDBANK» (Швеція) 30.07.2009, визначений ст.2 Закону № 185/94-ВР 180-денний термін для ввезення на митну територію України передоплаченого товару закінчується 26.01.2010.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували наведені правові норми та зробили юридично обґрунтований висновок, що оскільки імпортований товар ввезено на митну територію України 12.04.2010, у момент перетину державного кордону, то позивачем порушено строк здійснення розрахунків на 76 днів. Отже, розмір пені відповідно до ст.4 Закону № 185/94-ВР складає 42582,69 грн. (186766,20 грн. (18500 євро) х 0,3 % х 76 днів = 42582,69 грн.). Таким чином рішення від 31.05.2010 № 0000392200/0 підлягає скасуванню в частині застосовання до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 144183,51 грн.

Правильними є також висновки судів попередніх інстанцій у частині скасування рішення ДПІ від 31.05.2010 № 0000402200/0 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340 грн. за порушення ст.1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», оскільки до 30.07.2009 валютні цінності за зовнішньоекономічним контрактом від 21.04.2008 не виходили за межі України.

Крім того, за змістом статті 16 Декрету № 15-93 компетентним органом, який має повноваження застосовувати санкції за порушення норм цього Декрету, є Національний банк України.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 07.02.2012 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеройл» до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Касаційний перегляд судових рішень, ухвалених у цій справі судами першої та апеляційної інстанцій, здійснюється у межах касаційної скарги, як це встановлено частиною 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги правильність вище викладених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.01.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев