Ухвала суду № 41970285, 26.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2014 року м. Київ К/9991/81331/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012

у справі № 2а/0270/3739/12 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Птахофабрика Поділля»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2012 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.04.2012 № 0001621500.

У касаційній скарзі Вінницька ОДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за квітень 2011 року суму бюджетного відшкодування у розмірі 253893,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 10.04.2012 № 0001621500, з приводу якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 10.04.2012 №33/15/34143431. Згідно висновків вказаного акту позивачем порушені норми пунктів 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, пункту 209.4 ст. 209 Податкового кодексу України (ПК), а саме: завищено податковий кредит у податковому обліку за березень 2011 року на загальну суму 253893,00 грн., сформований за наслідками нікчемних правочинів з придбання у ТОВ «СМПК» макухи та олії, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за квітень 2011 року на 253893,00 грн. Нікчемність правочину з поставки позивачу вказаного товару ТОВ «СМПК» податковий орган обґрунтовує відсутністю у цього постачальника матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з поставки макухи та олії (відсутність складських приміщень, транспортних засобів).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій з поставки позивачу макухи та соєвої олії ТОВ «СМПК» за договором поставки від17.01.2012 № 17/01-2 останній виписав позивачу податкові накладні, суми ПДВ за якими позивач включив до складу податкового кредиту за березень 2011 року та сплатив вартість товару, включаючи суму ПДВ, цьому постачальнику.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 ст. 198 ПК).

За визначенням підпункту 14.1.18 пункту 14.1 ст. 14 ПК бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 цієї статті визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 ст.200 ПК України).

Суд апеляційної інстанції на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: товарно-транспортних накладних; накладних, податкових накладних, банківської виписки; журналів ввозу-вивозу товарно-матеріальних цінностей; звітів про приймання та про залишок сировини на складі; довідки про наявність необхідних посад в штатному розкладі; договору оренди складів та комбікормового цеху; договорів поставки аналогічного за родовими ознаками товару, укладених позивачем з іншими постачальниками; протоколів випробувань; внутрішніх накладних на переміщення товару; звітів про використання сировини у виробництві комбікорму (а.с. 36-226, т.1, а.с. 1-53, т.2); платіжних доручень (а.с.83-107. т.2), договору найму (оренди) транспортних засобів, укладеного між ТОВ «СМПК» (орендар) та СПД ОСОБА_4, яким здійснювалась доставка товару на ТОВ «Птахофабрика Поділля», - оцінка яких відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, встановив факт поставки позивачу ТОВ «СМПК» макухи та соєвої олії і відповідно до встановлених обставин зробив юридично правильний висновок про правомірність включення позивачем сум ПДВ, сплачених у ціні придбаних товарів, до податкового кредиту, які у подальшому приймали участь у визначенні суми бюджетного відшкодування.

Вищенаведені норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на повернення сум бюджетного відшкодування, від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку - постачальником товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені.

Суд апеляційної інстанції дав правильну юридичну оцінку обставинам, на які посилається ДПІ, зазначивши на індивідуальний характер відповідальності платника податків за виконання податкового обов'язку.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев