Ухвала суду № 41970279, 19.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/9991/78789/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012

у справі № 2а-1/10/1770 Рівненського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Надрабудінвест»

до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ)

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012, позов задоволено: визнано нечинними рішення від 08.07.2009 № 0000272340, від 07.08.2009 № 0000272340/1, від 22.10.2009 № 0000272340/2 та від 23.12.2009 № 0000272340/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

У касаційній скарзі Дубенська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що Дубенською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ «Надрабудінвест» з питань дотримання вимог валютного законодавства по взаєморозрахунках з фірмою «LOESHE GmbН» по контракту № 803605(80305) за період з 01.01.2008 по 30.04.2009, результати якої оформлені актом перевірки № 127/23/35304748 від 01.06.2009 року.

За наслідками перевірки встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон № 185/94-ВР), що виявилося у несвоєчасному поверненні в Україну валютних цінностей по контракту № 80305(803605) від 25.02.2008 в сумі 414000,00 євро.

На підставі вказаного акту перевірки та адміністративного оскарження Дубенською ОДПІ прийнято рішення від 08.07.2009 № 0000272340, від 07.08.2009 № 0000272340/1, від 22.10.2009 № 0000272340/2 та від 23.12.2009 № 0000272340/3, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції - пеня у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 507162,23 грн.

Судами попередніх інстанцій на підставі досліджених в судовому процесі доказів встановлено, що 25.02.2008 між ВАТ «Надрабудінвест» та фірмою «LOESHE GmbН» (ФРН) укладено контракт № 803605 (80305) на поставку обладнання для помолу і сушки доломіту та млина «Леше» типу LМ 15.2 з додатковим обладнанням. Загальна вартість контракту - 1380000,00 євро (відповідно до доповнень до контракту вартість збільшилася на 31608,74 євро).

На виконання пункту 5.2.1 контракту ВАТ «Надрабудінвест» 20.03.2008 здійснив платіж на рахунок «LOESHE GmbН» в сумі 414000,00 євро (граничний строк поставки обладнання -16.09.2008 року). Відповідно до контракту умовами поставки є DDU ВАТ «Надрабудінвест» (м. Тернопіль, вул. Піскова, 7, Україна).

30.09.2008 обладнання поставлене фірмою «LOESHE GmbН» на митну територію України (м. Тернопіль). Цього ж числа позивачем оформлено та подано Тернопільській митниці дві вантажні митні декларації (ВМД) типу ІМ -74 за № 403000001/8/008512 на суму 2401160,62 грн. (еквівалент 344250,00 євро) та за № 403000001/8/008513 на суму 432453,04 грн. (еквівалент 62000,00 євро).

Відповідно до частини 1 ст. 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно із частиною 1 ст. 4 цього Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно із пунктом 2 ст.1 Митного кодексу України (МК) ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Відповідно до ст. 40 МК усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України підлягають митному контролю.

Статтею 43 цього Кодексу встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Отже, момент перетину товаром митного кордону держави підтверджується відповідними товаросупровідними документами з відтиском штампу «Під митним контролем».

Згідно зі статтею 72 МК митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та супровідних документах.

Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що ВМД типу ІМ 40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «Під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону.

30.09.2008 обладнання вартістю 2833613,6 грн. (406250 євро) було взяте під митний контроль і заявлене в митному режимі «Митний склад».

Відповідно до ст. 212 МК митний склад - це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання.

Товари, ввезені із-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, повинні бути задекларовані власником до іншого митного режиму, зокрема імпорту (частина третя ст. 214 цього Кодексу).

14.11.2008 при декларуванні ввезеного обладнання в режимі імпорту ВАТ «Надрабудінвест» здійснило оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40 на суму 3494182,98 грн. (482496,01 євро).

З урахуванням викладеного, правильними є висновок суду, що позивач з 30.09.2008 по 14.11.2008 (період, за який нарахована пеня в сумі 388173,58 грн.) не порушив строк ввезення обладнання вартістю 406250,00 євро на митну територію Україну, встановлений ст. 2 Закону № 185/94-ВР, у зв'язку з чим пеня в зазначеній сумі контролюючим органом нарахована неправомірно.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України (ГК) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути засновані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня за порушення встановлених статями 1 та 2 Закону № 185/94-ВР строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Згідно зі статтею 250 ГК адміністративного-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених, законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У судовому процесі встановлено, що на підставі повідомлення Рівненської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен банк «Аваль» від 03.10.2008 щодо порушення строків розрахунків за контрактом № 803605 від 25.02.2008, яке надійшло в Дубенську ОДПІ 07.10.2008, податковий орган витребував у ВАТ «Надрабудінвест» первинні бухгалтерські документи по вказаному договору.

На виконання запиту позивач 06.11.2008 надав податковому органу всі витребувані документи.

З урахуванням цього правильним є висновок суду, що податковий орган застосував адміністративно-господарську санкцію у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за межами строків давності, встановлених ст. 250 ГК, оформивши результати перевірки 01.06.2009 та прийнявши рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій прийняв 08.07.2009.

З огляду на викладене висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що оспорюванні позивачем рішення, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції - пеня у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 507162,23 грн., як такі, що прийняті із порушенням законодавства, чинного на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків в якому виник спір, підлягають скасуванню, відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев