Ухвала суду № 41970258, 08.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

08 грудня 2014 року м. Київ В/800/5298/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Степашко О.І., Федоров М.О.,

розглянувши заяву державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) про перегляд Верховним Судом України

ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014

у справі № 826/11936/13-а

за позовом приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ»

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2013 у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.07.2013 № 0000230200.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014 зазначене рішення суду апеляційної інстанції у справі залишено без змін.

Відповідач звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014, в якій просить її скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (зокрема, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 141.1 статті 141, положень статей 138, 139 Податкового кодексу України), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового правозастосування заявником подано ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014 у справі № 2а-14913/12/2670 та від 11.09.2014 у справі № 824/341/13-а.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах рішення Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник.

Адже, як вбачається зі змісту ухвали від 28.10.2014, про перегляд якої подано заяву, у прийнятті цього рішення Вищий адміністративний суд України послався на правомірність врахування платником при визначенні оподатковуваного доходу витрат на сплату процентів за банківським кредитом, а також на законність відображення у складі валових витрат у І кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за минулий рік без урахування обмежень, установлених пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У той же час висновок касаційного суду про відсутність у платника права на валові витрати в оспорюваній сумі, покладений в основу прийняття ухвали від 21.05.2014 у справі № 2а-14913/12/2670, мотивований безтоварним характером господарських операцій, які опосередковувалися складенням штучного документообігу виключено з метою отримання податкових переваг та не передбачали фактичний рух активів.

Посилання ж ДПІ на ухвалу від 11.09.2014 у справі № 824/341/13-а Вищим адміністративним судом України не береться до уваги, адже цією ухвалою касаційний суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Прийняття касаційною інстанцією ухвали про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому на відповідні ухвали не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 237 КАС.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити державній податковій інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у допуску справи № 826/11936/13-а до провадження Верховного Суду України.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак О.І. Степашко М.О. Федоров