Ухвала суду № 41969770, 09.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2014 р. м. Київ К/800/24898/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф. Швеця В.В.розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року за позовом ОСОБА_4 до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду, для продовження розгляду надійшла справа, після перегляду її Вищим адміністративним судом України за позовом ОСОБА_4 до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 9 813 грн. 18 коп.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2013 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1364 грн. 08 коп. В іншій частині позову відмовити в задоволенні.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволені позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України просить її залишити без задоволення, а оскаржуване нею рішення без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що наказом Інспекції від 12 квітня 2011 року ОСОБА_4 звільнено з посади головного держаного податкового інспектора юридичного відділу згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін).

01 серпня 2011 року працівник Інспекції Ковтуненко Л.А. виявила, що позивачу при звільненні не сплачено компенсацію за невикористану відпустку 2002-2003 років терміном 16 календарних днів, у зв'язку з чим наступного дня керівник Інспекції прийняв рішення про виплату ОСОБА_4 компенсацію, у розмірі 1364 грн. 08 коп. за 16 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за відпрацьований період роботи з 19 березня 2002 року по 18 березня 2003 року та 1 календарний день щорічної основної відпустки за відпрацьований період роботи з 19 березня по 12 квітня 2011 року, про що свідчить платіжне доручення № 523.

Разом з тим, затримка розрахунку при звільненні склала 78 робочих днів при одноденному середньому заробітку ОСОБА_4 на день звільнення в 126 грн. 71 коп.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу несвоєчасно виплатили не заробітну плату, яка є основним джерелом існування працівника, а компенсацію за невикористані дні відпустки. Факт несвоєчасного повного розрахунку виявлений Інспекцією та кошти сплачені зразу ж. Розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні не може перевищувати суму несвоєчасно сплачених коштів.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволені позову визначив, що відповідач дізнавшись про порушення трудового законодавства позивача щодо затримки розрахунку при його звільненні відразу виплатив належні йому кошти. Відповідальність по вказаному факту нести не може, так як не володів відомостями, щодо наявності невикористаної частини відпуски за минулі роки.

З даним висновком суду апеляційної інстанції, колегія суддів не погоджується та вважає його передчасним, оскільки всі наявні дані щодо факту наявної заборгованості стосовно розрахунку по затримці позивачу сум компенсацій за невикористану відпустку 2002-2003 року підтверджені матеріалами справи, що було визнано відповідачем самостійно, про що свідчить проведена виплата.

В розумінні статтей 116 та 117 КЗпП відповідна затримка розрахунку при звільненні накладає на роботодавця відповідальність, яка відображається у вартісному показнику, обсяг якого різниця в залежності від розміру середньої денної заробітної плати та кількості днів затримки, при цьому колегія суддів повністю погоджується з висновком судупершої інстанції, зокрема щодо визначення суми такого показника, що вказує на правомірність прийнятого рішення судом першої інстанції.

Згідно з частиною 3 статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на невірне застосування апеляційним судом статей 116 та 117 КЗпП, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу про адміністративне судочинство України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі № 1170/2а-2982/11скасувати, залишити в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від11 серпня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець