Ухвала суду № 41969737, 04.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2014 р. м. Київ К/800/38615/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Бухтіярово І.О., Юрченко В.П.,За участю секретаря Луцак А.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрія-Бліг» в особі Луцької філії на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року

у справі № 803/1867/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрія-Бліг»

в особі Луцької філії

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрія-Бліг» в особі Луцької філії (надалі також - позивач, Луцька філія ТОВ «Олександрія-Бліг») звернулося до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (надалі також - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 серпня 2013 року № 0010611501.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2013 року № 0010611501.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ задоволено. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року і залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 15 серпня 2013 року № 0010611501 (збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 52257 грн. 50 коп., в тому числі 41806 грн. за основним платежем та 10451 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями), з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 22 липня 2013 року № 172/15-2/36360729, про порушення позивачем вимог абзацу «в» підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (надалі також -ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме при декларуванні податку на прибуток за 2012 рік платником внесено в р. 06.4.13 додатка ІВ «Суми нарахованих податків та зборів, установлених ПКУ, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами» суму 401858 грн., однак згідно баз даних АІС «Податки» у 2012 року сплачено до бюджетів лише 202780 грн., у зв'язку із чим завищено витрати на 199078 грн. та що призвело до заниження податку на прибуток на 41806 грн.

Перевіряючи дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суди попередніх інстанцій встановили наступне.

Луцька філія ТОВ «Олександрія-Бліг» створена відповідно до Положення про Луцьку філію ТОВ «Олександрія-Бліг», затвердженого зборами учасників ТОВ «Олександрія-Бліг». Філія є відокремленим підрозділом ТОВ «Олександрія-Бліг» та не є юридичною особою, що також підтверджується виданими Державною реєстраційною службою України довідкою серії АБ № 536500 від 28 грудня 2012 року (а.с. 62) та витягом серія АБ № 153032 від 3 квітня 2013 року (а.с.63-64).

Окрім цього, Луцька філія ТОВ «Олександрія-Бліг» взята на податковий облік Луцькою ОДПІ з 20 квітня 2010 року та є платником податку на прибуток підприємства.

Згідно з пунктом 4.8 Положення про Луцьку філію ТОВ «Олександрія-Бліг» філія не є самостійним платником збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Філія щомісячно здійснює перерахунок визначених зобов'язань, які виникли з нарахування збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства та ПДВ, на поточний рахунок підприємства, з відповідним призначенням платежу на протязі 6 календарних днів, з граничної дати подачі звітності.

Позивачем на виконання вимог даного Положення у 2012 році нараховано наведений збір на загальну суму 372446 грн., при цьому здійснено відображення у р. 06.4.13 Додатку IB до поданої декларації сум нарахованих витрат у вигляді податків, зборів. В подальшому вказані кошти були перераховані на рахунок головного підприємства ТОВ «Олександрія-Бліг» для наступного зарахування на відповідний спеціальний рахунок центрального органу виконавчої влади.

Задовольняючи позов та роблячи висновок про обґрунтованість позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивачем правомірно відображені спірні суми витрат у податкових деклараціях з податку на прибуток.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що оскільки Луцька філія ТОВ «Олександрія-Бліг» не є платником збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства та не проводить сплату такого до бюджету, тому операційні витрати, у розумінні вимог абзацу «в» підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, на вказану суму у філії не виникли, через що остання не мала правових підстав для відображення таких у складі валових витрат при декларуванні податку на прибуток за 2012 рік. При цьому, вказані обставини не позбавляли права головного підприємства ТОВ «Олександрія-Бліг» проводити відображення таких витрат у своєму податковому обліку в установленому законом порядку.

Вищий адміністративний суд України не погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Абзацом в) підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат включаються інші операційні витрати, що включають, зокрема інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм слідує, що до складу витрат включаються суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом, які виникають в ході провадження господарської діяльності платника податку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» (чинний на час виникнення спірних правовідносин) платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво.

Виробники алкогольних напоїв та пива є платниками збору лише за умови реалізації ними цієї продукції в роздрібній торгівлі безпосередньо споживачам. У разі постачання такої продукції суб'єктам оптової та роздрібної торгівлі власного виробництва вони не є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

При цьому за змістом підпунктів 133.1.1, 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами; відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 133.1.1 цього пункту, визначені відповідно до розділу I цього Кодексу, за винятком представництв.

З аналізу наведених норм слідує, що платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є лише юридичні особи, при цьому до складу витрат операційної діяльності в контексті абзацу в) підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України суми нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства можуть включати як юридичні особи так і їх відокремлені підрозділи.

Поряд з цим, слід зазначити, що витрати пов'язані зі сплатою збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства відносяться до складу витрат того платника податку з чиєю господарською діяльністю пов'язані такі витрати.

Також слід закцентувати увагу на тому, що чинне законодавство містить множинне трактування прав та обов'язків платників податків щодо включення до складу витрат сум збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства для вирішення цілей даної справи слід застосовувати принцип презумпції правомірності рішень платника податку, що безпосередньо випливає з підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, який застосовується, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За таких обставин слід визнати правомірним відображення витрат, понесених на сплату збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, у податковому обліку позивача як представництва у випадку невідображення їх як витрат у податковому обліку головного підприємства та у випадку пов'язаності таких витрат саме з господарською діяльністю Луцької філії ТОВ «Олександрія-Бліг».

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не перевірено обставин включення ТОВ «Олександрія-Бліг» (головним підприємством) до складу витрат сум податків та зборів, фактично понесених на сплату збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства Луцькою філією ТОВ «Олександрія-Бліг» та пов'язаності таких витрат з господарською діяльністю позивача.

Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрія-Бліг» в особі Луцької філії задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року скасувати.

Справу № 803/1867/13-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: І.О. Бухтіярова

В.П. Юрченко