Ухвала суду № 41969736, 08.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

08 грудня 2014 року м. Київ В/800/5172/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Рибченко А.О., Степашко О.І., Федоров М.О.,

розглянувши заяву державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про перегляд Верховним Судом України (далі - ДПІ) про перегляд Верховним Судом України

ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.09.2014

у справі № 826/13565/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Маркет»

до Управління

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2013 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 № 0003722207, № 0003732207 та № 0003742207.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 назване рішення суду апеляційної інстанції скасовано; у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.09.2014 скасовано зазначену постанову суду апеляційної інстанції та залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору.

ДПІ звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.09.2014, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення апеляційного суду зі справи, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (зокрема, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового правозастосування заявником подано ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014 у справі № 2а-14913/12/2670 та від 26.03.2014 у справі № 2а-4419/10/2670.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах рішення Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник.

Адже, як вбачається зі змісту ухвали від 29.09.2014, про перегляд якої подано заяву, у прийнятті цього рішення Вищий адміністративний суд України, виходячи з установлених судами обставин справи, дійшов висновку про те, що позивачем було сформовано податковий кредит та витрати в оспорюваних сумах з дотриманням законодавчо встановлених вимог щодо відображення господарських операцій у податковому обліку відповідно до їх дійсного економічного змісту на підставі належним чином оформлених первинних документів.

У той же час в ухвалах від 21.05.2014 у справі № 2а-14913/12/2670 та від 26.03.2014 у справі № 2а-4419/10/2670, на які посилається заявник на підтвердження існування підстави у розумінні пункту 1 статті 237 КАС, висновок касаційного суду про відсутність у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат мотивований номінальним характером господарських операцій, які оформлювалися штучним документообігом виключно з метою одержання сприятливих податкових наслідків.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать про різні обставини відносно фактичного виконання господарських операцій, відображених у податковому обліку платників, що виключає подібність спірних правовідносин.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про перегляд Верховним Судом України у допуску справи № 826/13565/13-а до провадження Верховного Суду України.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак А.О. Рибченко О.І. Степашко М.О. Федоров