Вирок № 41968730, 18.12.2014, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/5028/14

Провадження № 1-кп/740/335/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Діденко О.П.,

при секретарі Капленку І.О.,

за участю: прокурора Ніжинської міжрайонної прокуратури Лугової О.О.,

потерпілої ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ніжині кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, непрацюючого, раніше несудимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.119 КК України,

встановив:

21 липня 2014 року близько 22 год. ЗО хв. ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись у кімнаті-кухні будинку АДРЕСА_1 - за місцем спільного зі своєю матір"ю ОСОБА_5 проживання, під час конфлікту, який виник між ними на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння у вигляді заподіяння смерті ОСОБА_5, хоча повинен був та міг їх передбачати, умисно штовхнув ОСОБА_5 рукою в область тулубу, від чого остання упала на підлогу, вдарившись при цьому лівою скронево-тім'яною ділянкою голови, та під час падіння отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої внутрішньо-черепної травми з травматичним субдуральним і субарахноїдальним крововиливами і забоєм головного мозку, які відносно живої людини, як небезпечні для життя в момент спричинення, носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Перебуваючи на стаціонарному лікуванні в реанімаційному відділенні Ніжинської центральної міської лікарні, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 року від набряків головного мозку і легень, які виникли через порушення кровообігу внаслідок внутрішньо-черепної травми голови, померла. Також ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: підшкірної гематоми грудної клітки зліва, крововиливу в області обличчя в лівій скронево-тім»яній ділянці, опікової рани правого плечового суглобу, які не є у причинно-наслідковому зв»язку з настанням смерті ОСОБА_5

Обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав частково та дав показання, що після розлучення з дружиною він протягом останніх семи років жив у будинку АДРЕСА_1 однією сім»єю з матір»ю ОСОБА_5 і знаходився на її утриманні, так як не працював. Мати була вимоглива, але він вважає, що її вимоги не завжди були справедливими, тому між ними, хоча й не часто, виникали сварки. Інколи мати викликала міліцію. 21 липня 2014 року він просив у ОСОБА_5 гроші для придбання цигарок, і так як вона йому відмовила, то він здав у ломбард свій мобільний телефон, а на виручені гроші купив цигарки та пиво, якого випив того дня більше двох літрів. ОСОБА_5 просила його обірвати вишні, але він їй у цьому відмовив, так як перебував у стані алкогольного сп»яніння, на грунті чого між ними виникла сварка. У вечірній час, перебуваючи в кімнаті-кухні будинку, він поставив на плиту чайник, так як мав намір випити чаю, але ОСОБА_5, розмовляючи з ним, чимось йому дорікала. Він штовхнув ОСОБА_5 рукою, від чого вона впала, але умислу заподіяти їй тяжкі тілесні ушкодження в нього не було і її смерті він не бажав. Що знаходилося в ОСОБА_5 за спиною, коли вона падала, він не знає, бо в той час не було у кухні світла. Штовхнувши ОСОБА_5, він вийшов на вулицю, а коли через півгодини зайшов у будинок, то ОСОБА_5 знаходилася у своїй кімнаті на підлозі і просила його допомогти піднятися, але він був ображений на неї, тому не допоміг. Через деякий час він пішов з будинку, а коли повернувся вночі, то ОСОБА_5 сиділа в своїй кімнаті на підлозі, звернена обличчям до нього. Він ліг спати. Наступного дня на телефон ОСОБА_5 зателефонувала його дочка ОСОБА_2 та попросила покликати ОСОБА_5, на що він повідомив їй, що ОСОБА_5 спить. А через деякий час, коли ОСОБА_2 наполягала, щоб він розбудив ОСОБА_5, а він не зміг цього зробити, то він зрозумів, що з нею щось сталося. До нього приїхали ОСОБА_2 з чоловіком та колишня дружина із співмешканцем, які викликали міліцію та швидку допомогу. Оскільки були випадки, що ОСОБА_5 раніше падала, що мало місце і 05 липня 2014 року, то вважає, що травму голови вона могла отримати як до 21 липня 2014 року, так і 21 липня 2014 року, але не від його дій, а пізніше, оскільки допускає, що вона могла впасти після того, як він на певний час виходив з будинку. В тому, що скоїв, щиро кається.

Потерпіла ОСОБА_2 дала показання, що 21 липня 2014 року близько 12 год. в телефонній розмові з ОСОБА_3, який є її батьком, останній повідомив, що він посварився з ОСОБА_5, її бабусею, та попросив поговорити з нею. Вони домовилися, що батько приїде до неї до 15 год., але фактично він приїхав пізніше, коли її вже не було вдома. Батько і раніше їй розповідав, що вони з ОСОБА_5 сварилися, а бабуся ОСОБА_5, у свою чергу, скаржилася на батька і від бабусі їй відомо, що був випадок, коли ОСОБА_3 вдарив її в обличчя. Наступного дня їй зателефонувала мати та повідомила, що ОСОБА_3 по телефону просив її, щоб ОСОБА_4 - її брат, якому 13 років, до нього не приїжджав, мотивуючи тим, що ОСОБА_5 чимось невдоволена. Через деякий час знову їй зателефонувала мати та розповіла, що ОСОБА_3 у телефонній розмові з нею повідомив, що ОСОБА_4 ходить у нього на подвір»ї, не дивлячись на те, що він просив, щоб ОСОБА_4 до нього не приїжджав.

Така поведінка ОСОБА_3 викликала у них тривогу, оскільки ОСОБА_4 у цей час знаходився у матері вдома і не міг ходити по подвір»ю в батька та бабусі. Тому вона стала телефонувати ОСОБА_5 і лише після 5-6 телефонних дзвінків на її телефон відповів батько, який повідомив, що ОСОБА_5 спить і попросив зателефонувати пізніше, але вона наполягала, щоб батько розбудив ОСОБА_5 Через деякий час ОСОБА_3 по телефону повідомив, що він розбудити ОСОБА_5 не може. Вона зі своїм чоловіком та мати зі своїм співмешканцем у цей час вже під»їжджали до будинку ОСОБА_5, так як зрозуміли, що з бабусею щось трапилося. ОСОБА_3 вийшов до них на вулицю та повідомив, що ОСОБА_5 непритомна, після чого вона відразу викликала міліцію. Коли вони з чоловіком зайшли у будинок, то ОСОБА_5 сиділа на підлозі у своїй кімнаті зі схиленою головою та складеними на колінах руками і була непритомна. Мати відразу викликала швидку допомогу. Коли її чоловік та співмешканець матері поклали ОСОБА_5 на ліжко, то вона побачила на її голові підшкірний крововилив, але з якого боку - не пам»ятає. ОСОБА_3 розповів, що штовхнув ОСОБА_5 ненавмисно. Показання обвинуваченого ОСОБА_3 в тій частині, що ОСОБА_5 падала 05 липня 2014 року, де й могла отримати травму голови, потерпіла не підтвердила.

Згідно висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 28.10.2014 року № 219 ОСОБА_3 у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому кримінальне правопорушення, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, на будь-який психічний розлад він не страждає, за своїм психічним станом може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та приймати участь у проведенні досудового розслідування та у судовому провадженні і застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, та що йому притаманні такі психологічні особливості, як: збереженість інтелектуально-мнестичної діяльності, схильність до розмірковувань, стійкість уваги, емоційна нестійкість, демонстративність, егоїстичність та такі особливості мотиваційної діяльності, як практично-побутова сфера інтересів, і він не виявляє таких індивідуально-психологічних особливостей, які б були значним чином виражені та суттєво вплинули на його поведінку в ситуації діяння, яке йому інкримінується; він не виявляє ознак підвищеної навіюваності, схильності до фантазування, здатний правильно сприймати обставини, які мають значення для справи.

Та обставина, що обвинувачений ОСОБА_3 штовхнув ОСОБА_5 рукою в область грудної клітки зліва, що визнає і він сам, також підтверджується висновком судово-медичної експертизи від 27.08.2014 року № 221 на а.к.п.47-54, в п.6-5.6 якого зазначено, що підшкірна гематома, яка виявлена у ОСОБА_5 при поступанні на стаціонарне лікування, могла виникнути від удару кулаком в область грудної клітки зліва.

З показань обвинуваченого ОСОБА_3, вони з ОСОБА_5 знаходилися у кімнаті-кухні будинку, де він і штовхнув її та де ОСОБА_5 впала, та з його ж показань, він через певний час виявив ОСОБА_5 у її кімнаті цього будинку, тобто, в іншій, на яку вказувала і потерпіла ОСОБА_2 Але дана обставина ні на доведеність винуватості ОСОБА_3, ні на кваліфікацію його дій не

впливає, оскільки відповідно до п. 9-9 висновку судово-медичної експертизи від 27.08.2014 року № 221 на а.к.п.47-54, враховуючи характер ушкоджень у постраждалої ОСОБА_5, на початку після травми у неї міг мати світлий проміжок, в перебігу якого постраждала могла здійснювати якісь дії, в тому числі кричати, рухатися. При проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_3, як підозрюваного, він вказував на те, що 21.07.2014 року у вечірній час у кімнаті-кухні будинку, де проживали вони з ОСОБА_5, та в якій знаходилися кухонні меблі та газова плита, він штовхнув ОСОБА_5 рукою в область лівого плеча, від чого вона, не втримавшись на ногах, упала (а.к.п.60-65).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 27.08.2014 року № 221 на а.к.п.47-54: ушкодження в області голови ОСОБА_5 у вигляді закритої внутрішньо-черепної травми з травматичним субдуральним і субарахноїдальним крововиливами і забоєм головного мозку, відносно живої людини, як небезпечні для життя в момент спричинення, носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень; безпосередньою причиною смерті ОСОБА_5 стали набряки головного мозку і легень внаслідок порушення кровообігу, які виникли внаслідок внутрішньо-черепної травми голови; тілесні ушкодження в області голови, які виявилися причиною її смерті, могли виникнути у строк та за обставин, показаних ОСОБА_3 при слідчому експерименті, а саме 21.07.2014 року, при ударі головою об тверду поверхню (тверді предмети) при падінні ОСОБА_5 з висоти власного зросту з прискоренням (безпосередньому її поштовхом сторонньою особою), яке могло статися від удару кулаком в область грудної клітки зліва, та що в момент первинного удару в область грудної клітки ОСОБА_5 знаходилась у вертикальному положенні і була звернена обличчям до нападника, і при самовільному падінні з висоти зросту на тверду поверхню без прикладання сили, прискорення, тілесні ушкодження в області голови у ОСОБА_5 виникнути не могли та що ушкоджень, характерних для самозахисту, у ОСОБА_5 не виявлено, як і не виявлено ніяких тілесних ушкоджень у обвинуваченого ОСОБА_3, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи від 23.07.2014 року № 206(а.к.п.45-46).

Зазначеним висновком судово-медичної експертизи спростовуються показання обвинуваченого ОСОБА_3 в тій частині, що травму голови ОСОБА_5 могла одержати при самовільному падінні, а не внаслідок його дій.

Оскільки саме по собі штовхання рукою в область тулубу не призвело до спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а було лише причиною падіння потерпілої й удару головою об тверду поверхню (тверді предмети) при падінні, внаслідок чого нею отримано тяжкі тілесні ушкодження, які стали причиною смерті ОСОБА_5, умислом ОСОБА_3 не охоплювалося заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень, і штовхаючи потерпілу, він не передбачав її падіння і настання у потерпілої наслідків у виді тяжких тілесних ушкоджень, а також не передбачав можливості настання її смерті від вчиненої ним дії, хоча повинен був і міг це передбачати, оскільки ОСОБА_5 була жінкою і мала похилий вік - 78 років, у кухні-кімнаті, де обвинувачений штовхнув ОСОБА_5 та де вона впала, знаходилися кухонні меблі, газова плита, внизу стіни - металева труба і до того ж, з показань обвинуваченого, у кухні було відсутнє світло, час настання смерті на кваліфікацію кримінального правопорушення не впливає, а тому суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 діяв з необережності у

виді злочинної недбалості, і приходить до висновку, що він повинен нести

відповідальність за ч.1 ст.119 КК України за вбивство ОСОБА_5, вчинене через необережність.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, обтяжуючу покарання обставину, якою є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп»яніння, пом"якшуючу покарання обставину - щире каяття в скоєному, особу винного - посередню характеристику з місця проживання, що до кримінальної відповідальності притягується вперше, думку потерпілої, яка просила суворо його не карати, і приходить до висновку про можливість призначення покарання у виді позбавлення волі, але на мінімальний строк, передбачений санкцією частини статті КК України, за якою він обвинувачується.

Строк відбування покарання обвинуваченому необхідно рахувати з часу його фактичного затримання для відбування призначеного покарання.

Запобіжний захід до набрання чинності вироком суду ОСОБА_3 слід залишити у виді особистого зобов»язання.

Цивільний позов прокурора Ніжинської міжрайонної прокуратури Лугової О.О., заявлений до обвинуваченого ОСОБА_3 в інтересах комунального лікувально-профілактичного закладу «Ніжинська центральна міська лікарня ім.М.Галицького» про стягнення витрат на лікування потерпілої ОСОБА_5 в зазначеному лікувальному закладі в період з 22.07.2014 року по 03.08.2014 року (12 ліжкоднів) у розмірі 13 617 грн.12 коп., підтриманий прокурором у судовому засіданні, слід задовольнити, оскільки його визнав обвинувачений ОСОБА_3, яким фактичний розмір витрат лікувального закладу, що підтверджується довідкою на а.к.п.44, не оспорювався, наявність причинного зв'язку між злочинними діями винної особи, а саме обвинуваченого ОСОБА_3 та перебуванням потерпілої ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні, підтверджується висновком судово- медичної експертизи від 27.08.2014 року № 221, а за правилами ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоров»я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. І так як комунальний лікувально-профілактичний заклад «Ніжинська центральна міська лікарня ім. Миколи Галицького» є комунальним лікувально-профілактичним закладом Ніжинської міської ради, заснованим на комунальній власності територіальної громади м.Ніжина, то зазначену в позові суму коштів слід стягнути в дохід місцевого бюджету м. Ніжина.

Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілою не заявлявся.

Речові докази, які знаходяться на відповідальному зберіганні в Ніжинському МВ УМВС України в Чернігівській області, слід знищити (а.к.п.66-69).

Керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним за ч.1 ст.119 КК України та призначити йому покарання 03 (три) роки позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з часу його затримання для відбування призначеного покарання.

Запобіжний захід до набрання чинності вироком суду ОСОБА_3 залишити у виді особистого зобов»язання.

Цивільний позов прокурора Ніжинської міжрайонної прокуратури Лугової Оксани Олександрівни задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід місцевого бюджету м. Ніжина КОД: 24060300 ( р./р. № 31410544700005, код 37716092 УДКС у Чернігівській області; МФО 853592) 13 617(тринадцять тисяч шістсот сімнадцять)грн.12 коп. у відшкодування витрат комунального лікувально-профілактичного закладу «Ніжинська центральна міська лікарня ім. Миколи Галицького» на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_5 у період часу з 22 липня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Речові докази, які знаходяться на відповідальному зберіганні в Ніжинському МВ УМВС України в Чернігівській області, а саме: кофту ОСОБА_5, дерев»яну тростину, нігтьові пластини та зразок крові ОСОБА_3, ворс із килима та зіскоб з підлоги, знищити.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому, а потерпілій копію вироку направити не пізніше наступного дня з дня його проголошення.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Діденко О.П.