Ухвала суду № 41968228, 15.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2014 рокусправа № 804/5211/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАКОЛІ" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати недійсним повністю податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 р. № 00001822220 Західно-Донбаської ОДПІ Дніпропетровської області, яким товариству з обмеженою відповідальністю "МАКОЛІ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 686 246,00 грн. (із них за основним платежем - 587 737 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 98 509 грн.) та скасувати його як незаконне.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ ДО ДПС №0000572203 від 05.04.2013, яким ТОВ "МАКОЛІ" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 587737 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 98509 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "МАКОЛІ" зареєстроване як юридична особа Павлоградською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 21.03.2002 року та перебуває на обліку у податковому органі.

Посадовими особами відповідача у період з 08.02.2013 року по 28.23.2013 року проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "МАКОЛІ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №77/22-2-31761375 від 07 березня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року №0000182220, яким товариству з обмеженою відповідальністю "МАКОЛІ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 686 246,00 грн. (із них за основним платежем - 587 737 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 98 509 грн.).

За висновками зазначеного акту перевірки податковим органом встановлені наступні порушення вимог Податкового кодексу України, а саме: п. 1.22 ст.1, п.п.4.1.6 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України безпідставно занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 587737 грн., в т.ч. за І квартал 2010 року у розмірі 56541 грн., за ІІ квартал 2010 року в розмірі 27585 грн., за ІІ квартал 2011 року в розмірі 108728 грн., за ІІІ квартал 2011 року в розмірі 34696 грн., за ІV квартал 2011 року в розмірі 50277 грн., за І квартал 2012 року в розмірі 41865 грн., за ІІ квартал 2012 року в розмірі 40245 грн., ІІІ квартал 2012 року в розмірі 94869 грн., за ІV квартал 2012 року в розмірі 132931 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо неправомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 цього Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Так, відповідно до акту, перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2010 року по 30.12.2012 року, встановлено його заниження на загальну суму 242 602 грн., в тому числі: за 1 квартал 2010 року на суму 132 263 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 110 339 грн.

Підставою для такого висновку стало на думку податкового органу не включення позивачем отриманих позивачем коштів від СПД ФО «Коваленко Олександр Михайлович» та ПП «Спецпромтехніка» до валового доходу позивача як безповоротної фінансової допомоги.

Згідно п.1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.п.4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договорів купівлі-продажу №29-01/10-147 від 29.01.2010, №23-02/10-147 від 23.02.2010, №26-02/10-147 від 26.02.2010, №17-03/2010-147 від 17.03.2010, №29-03/10-147 від 29.03.2010, №13-04/10-147 від 13.04.2010, ТОВ "МАКОЛІ" реалізувало ФОП ОСОБА_1 товар, - ядро соняшника у кількості 8 тон та соняшник калібрований у кількості 3 тони на загальну суму 105310 грн., що підтверджується видатковими накладними №М-00000006 від 29.01.2010, №М-00000017 від 23.02.2010, №М-00000020 від 26.02.2010, №М-00000028 від 17.03.2010, №М-00000041 від 29.03.2010, №М-00000050 від 13.04.2010, довіреностями, видані ОСОБА_2 серії 12ААА №439363 №132 від 29.01.2010, серії 12ААА №439373 №142 від 23.02.2010, серії 12ААА №439375 №144 від 26.02.2010, серії 12ААА №439384 №153 від 17.03.2010, серії 12ААА №439389 №158 від 29.03.2010, серії 12ААА №041653 №163 від 13.04.2010 та виписками з банку про проведення платежів.

Також, відповідно до договору купівлі продажу від 26.04.2010 №26-04/10-189 ТОВ "МАКОЛІ" реалізувало ПП "Спецпромтехніка" макуху соняшникову у кількості 100,56 грн. на загальну суму 137291,70 грн., що підтверджується видатковими накладними від 18.03.2010 №М-00000029 та №М-00000030, від 30.04.2010 №М-00000043, від 26.04.2010 №М-00000058, а також відповідними товарно-транспортними накладними та виписками з банку про проведення платежів.

Таким чином враховуючи наведене, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на підтвердження здійснення господарських операцій є в наявності у позивача та були надані під час проведення перевірки.

Таким чином, оскільки кошти були отримані позивачем за реалізований товар, то віднесення даних коштів до безповоротної фінансової допомоги є безпідставним.

Одночасно, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до акту перевірки, такі висновки податкового органу ґрунтуються на актах інших податкових інспекцій, а саме на акті про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства №696/1720/НОМЕР_1 від 08.04.2011 р. СПД ФО «Коваленко Олександр Михайлович», надісланого Харківською ОДПІ Харківської області ДПС та акті позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Спецпромтехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 17.10.2005 по 01.03.2011 року, надісланого Новомосковською ОДПІ Дніпропетровської області ДПС, якими встановлено нереальність здійснення господарських операцій, виключно для надання податкового вигоди третім особам та формування податкового кредиту.

Тобто, сутність спору зводиться до правомірності застосування податковим органом інформації та висновків актів щодо контрагентів позивача, якими встановлено порушення норм податкового законодавства саме контрагентами позивача.

За висновками суду апеляційної інстанції, формування суб'єктом господарювання валових витрат, а також віднесення відповідних сум до об'єкта оподаткування податком на прибуток, не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат.

Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таким чином, висновки податкового органу, щодо нереальності господарських є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкового повідомлення-рішення.

Також безпідставним є посилання податкового органу на ненадання інформації щодо транспортування реалізованого товару та не визначення умов транспортування товару укладеними договорами, з огляду на підтвердження факту здійснення операцій відповідними первинними документами. Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, наданими відповідачу разом з запереченнями на акт перевірки додатковими угодами до договорів купівлі-продажу №29-01/10-147 від 29.01.2010, №23-02/10-147 від 23.02.2010, №26-02/10-147 від 26.02.2010, №17-03/2010-147 від 17.03.2010, №29-03/10-147 від 29.03.2010, №13-04/10-147 від 13.04.2010, було визначено, що покупець (ФОП ОСОБА_1М.) зобов'язується вивезти придбаний товар власними силами та за свій рахунок зі складу Продавця (ТОВ "МАКОЛІ").

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем витрат внаслідок не зменшення прямих матеріальних витрат на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, якими є соняшникова макуха при виробництві соняшникової олії, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що макуха соняшникова за результатами виробничої та господарської діяльності ТОВ "МАКОЛІ" є кінцевою продукцією (товаром), яка була реалізована ПП "Спецпромтехніка" та не підпадає під поняття відходів в розумінні ст.1 Закону України «Про відходи».

Витрати, понесені позивачем на придбання електроенергії, щодо яких відповідачем зазначено в акті, також підтверджуються належними первинними документами, а саме відповідними рахунками та платіжними дорученнями.

При цьому, з огляду на положення частини 2 статті 71 КАС України щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень доказування правомірності свого рішення, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження висновків, викладених в акті щодо витрат на придбання електроенергії.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка обставинам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 15.12.2014 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим