Ухвала суду № 41968195, 17.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2014 рокусправа № 804/5881/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 р. по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції від 02.04.2013 р.: №0001181702 про збільшення суми грошового зобов'язання ФОП-ОСОБА_1 за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування": за основним платежем 33627,17 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8406,79 грн., в частині 32399,67 грн. за основним платежем та 8099,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001191702 про збільшення суми грошового зобов'язання ФОП-ОСОБА_1 за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)": за основним платежем на 34174,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 8543,50 грн.; №0001211702 про збільшення суми грошового зобов'язання ФОП-ОСОБА_1 за платежем "адміністративні штрафи та інші санкції": за штрафними (фінансовими) санкціями 510,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції від 02.04.2013 р.:

- №0001181702 про збільшення суми грошового зобов'язання ФОП-ОСОБА_1 за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування": за основним платежем 33627,17 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 8406,79 грн., в частині 32399,67 грн. за основним платежем та 8099,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0001191702 про збільшення суми грошового зобов'язання ФОП-ОСОБА_1 за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)": за основним платежем на 34174,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями на 8543,50 грн.;

- №0001211702 про збільшення суми грошового зобов'язання ФОП-ОСОБА_1 за платежем "адміністративні штрафи та інші санкції": за штрафними (фінансовими) санкціями 510,00 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У зв'язку з реорганізацією органів податкової служби судом апеляційної інстанції було допущено процесуальне правонаступництво Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на Західно-Донбаську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії В03 № 419290, 25.12.2008 року зареєстрований виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області та знаходиться на обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків.

У період з 19.02.2013 року по 12.03.2013 року посадовою особою податкового органу було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої було складено акт №31-17/2-2466305251 від 19.03.2013 року.

В акті перевірки встановлено порушення, зокрема: ч.6 ст.128 Господарського кодексу України, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України - неналежне ведення обліку доходів та витрат; п.177.1, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України - заниження валових доходів, завищення валових витрат, заниження оподаткованого доходу, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 33627,17 грн. в т.ч. за 2011 рік на суму 32399,67 грн., за 2012 рік на суму 1227,50 грн.; п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість на загальну суму 34174,00 грн.; п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України - не забезпечено зберігання документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства; п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України - до податкового розрахунку про суми виплаченого доходу за формою 1-ДФ, суми доходів, виплачених фізичним особам - підприємцям за ІV квартал 2012 року включено не в повному обсязі.

На підставі вказаного акту було прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.04.2013 року №0001181702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 42 033, 96 гривень, №0001191702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 42 717, 50 гривень, №0001211702, яким нарахований адміністративний штраф у розмірі 510 гривень.

Підставою для здійснення зазначених донарахувань стало не визнання податковим органом права позивача на формування податкового кредиту та віднесення до понесених витрат по операціям з придбання товарів у контрагентів ТОВ "Аксіома" та ТОВ "Балтік-Тур" та не надання позивачем атів прийому-передачі товару, товарно-транспортних накладних на перевезення товару та довіреностей.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт здійснення позивачем господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що свідчить про належне формування податкового кредиту та понесених витрат.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.6 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зазначити, що валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, за результатами фактично здійснених господарських операцій.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як вбачається з встановлених судами обставин справи та підтверджується наявними у справі доказами згідно Ліцензії серія АВ №463032, що міститься в матеріалах адміністративної справи, позивач надає послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про транспорт", дозволений вид робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами.

Між позивачем та ТОВ "Аксіома" було укладено Договір поставки №12/11 від 10.01.2011 р. За цим договором позивачем отримані запчастини, що підтверджується відповідними видатковими накладними. Розрахунок за отримані запчастини проводився шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується платіжними дорученнями.

Також, між позивачем та ТОВ "Балтік-Тур" було укладено Договір поставки №16/11 та Договір про виконання послуг №15/11 від 01.09.2011 р.. За цими договорами позивачем отримані запчастини та послуги, що підтверджується видатковими накладними та актами виконаних робіт. Проведення розрахунків також підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Отримані за вказаними договорами запчастини та послуги були використані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 в господарській діяльності для ремонту орендованих автобусів.

Водночас, наявність первинних документів, які підтверджують реальність здійснених операцій, також встановлені податковим органом у акті перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Крім того, висновками акту перевірки не встановлено дефекту будь-якого первинного документу або обставин, які б свідчили про нереальність укладеної позивачем з його контрагентами угоди.

При цьому, суд апеляційної інстанції вбачає, що відповідно до акту перевірки, висновки податкового органу зроблені на підставі Аку № 2147/163/23-206/20251135 від 31.05.2011 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аксіома» та Акту № 704/226/32441773 від 11.12.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Балтік Тур», якими встановлено неможливість здійснення господарських операцій та відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Тобто, сутність спору зводиться до правомірності застосування податковим органом висновків Актів перевірок контрагентів позивача для встановлення порушень з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового законодавства.

За висновками суду апеляційної інстанції, формування суб'єктом господарювання витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства.

Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таким чином, висновки податкового органу, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкового повідомлення-рішення.

Щодо твердження відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження здійснення перевезень вантажу, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", наявність товарно-транспортної накладної вимагається від водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. Разом з тим, згідно п. 2 зазначеного Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб наявність товарно-транспортної накладної не вимагається.

Крім того, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, на які посилається відповідач, не встановлюють правил податкового обліку, не є законодавчими документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту. Вони лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами: товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Податкове законодавство не ставить в залежність формування понесених витрат та право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати з придбання цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Таким чином, викладене вище свідчить, що спірні господарські операції мають реальний цикл проходження товару, підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін та з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, за результатами яких товар використаний в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами щодо права формування податкового кредиту, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови в частині задоволених позовних вимог суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 01.12.2014 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим