Ухвала суду № 41968183, 20.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2014 рокусправа № 808/1937/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

за участю:

представників позивача: Воронкова Н.В.,

представника відповідача: Чмут С.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року у справі №808/1937/13-а за позовом приватного підприємства "Промто Плюс" до державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство "Промто Плюс" звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення винесені Державною податковою інспекцію у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 29.01.2013 року №0000122214/791 (форма "Р") та №0000112214/792 (форма "В4").

Адміністративний позов обгрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є незаконними та необгрунтованими, оскільки прийняті на підставі висновків акту перевірки, що не відповідають суті спірних відносин. Також, позивач зазначає, що висновки акту перевірки грунтуються лише на припущеннях податкового органу, який не наділений повноваженнями щодо визнання нікчемними правочинів, а тому вони підлягають скасуванню в судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення №0000122214/791від 29.01.2013 року та №0000112214/792 від 29.01.2013 року, що прийняті Державною податковою інспекцію у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що оскаржувані податкові повідомлення - орішення є законними та обгрунтованими, прийнятими на підставі та в межах повноважень визначених Законом України. Також, відповідач зазначає, що позивачем було укладено удавані правочини з метою переведення безготівкових коштів у готівкові та отримання податкової вигоди за ланцюгом постачання.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 19.12.2012 року по 25.12.2012 року посадовими особами ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Промто Плюс" з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ВКФ "СВ - Плюс" їх реальності та повноти їх відображення в обліку за період жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт №329/22-1421/23284454 від 25.12.2012 року.

За результатами перевірки податковим органом встановлено порушення:

п. 14.1.36, п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1 п. 44.3, пп. 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) (надалі - ПК України), наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», підприємством ПП «Промто Плюс» завищено податковий кредит за жовтень 2011 на загальну суму 46800 грн., який сформований від контрагента ПП ВКФ «СВ-Плюс», що призвело до:

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 19 податкової Декларації з ПДВ за жовтень 2011 р.) на загальну суму 2649 грн.;

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 18 податкової Декларації з ПДВ за жовтень 2012 р. на загальну суму 44151 грн.;

- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р. 25 податкової Декларації з ПДВ за жовтень 2011 р.) на загальну суму 44151 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0000122214/791 від 29.01.2013 р., відподвіно до якого ПП "Промто Плюс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 55188,75 грн., в тому числі за основним платежем на суму 44151 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11037,75 грн..

№0000112214/792 від 29.01.2013 р., відповідно до якого ПП "Промто Плюс" зменшено суму від'ємного занчення суми податку на додану вартість у розмірі 2649,00 грн..

Правомірність та обгрунтованість податкових повідолмень - рішень №0000122214/791 та №0000112214/792 від 29.01.2013 р. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було правомірно сформовано податкову звітність за наслдками здійснення господарських операцій, що підтверджені належним чином складеними документами первинного бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки (стор. 6-9) ДПІ у якості єдиного доказу відсутності реального виконання договору, укладеного між ПП «Промто Плюс» та ПП ВКФ «СВ-Плюс», і наявності підстав для донарахування підприємству сум податку на додану вартість ДПІ посилається на акт від 03.09.2011 р. №836/2211/32192377 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП ВКФ СВ - Плюс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування (формування) та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємствами - контрагентами у тому числі з ПП «ВЄНСАН», код за період з 01.01.2010р. по 01.03.2012 р„ співробітниками ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС, у якому, в свою чергу, містяться посилання на постанову від 23.04.2012 р. слідчого по ОВС 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області по матеріалам кримінальної справи № 697, а також на матеріали перевірки ПП «ВЄНСАН».

На підставі інформації, яка міститься у зазначеному акті перевірки ДПІ у Комунарському районі Запоріжжя Запорізької області ДПС, у Акті перевірки ПП «Промто Плюс», зробило висновок про те, що господарські операції між підприємством ПП «Промто Плюс» та ПП ВКФ «СВ-Плюс» не носять реального характеру, є удаваними правочинами, вчиненими з метою приховування ухилення від сплати податків.

Однак, із такими висновками податкового органу неможливо погодитись, з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстрочення або відстрочення відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 06 жовтня 2011 року між ПП «Промто Плюс» і Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма «СВ-Плюс» було укладено Договір поставки № 56 (надалі - Договір поставки), відповідно до пункту 1.1 якого ПП ВКФ «СВ-Плюс» (постачальник) передає продукцію у власність ПП «Промто Плюс» (покупець), а ПП «Промто Плюс» приймає та оплачує продукцію згідно додаткам або специфікаціями до Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору поставки розгорнута номенклатура (асортимент) продукції (товару) зазначається у специфікаціях, доданих до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору поставки продукція (товар) постачається покупцю у вповному обсязі згідно виставлених постачальником рахунків.

Відповідно до пункту 3.3 Договору поставки покупець здійснює оплату вартості продукції (товару) у розмірі 110% від загальної вартості продукції, що постачається, шляхом передплати на розрахунковий рахунок постачальника.

10 жовтня 2011 року ПП «Промто Плюс» та ПП ВКФ «СВ-Плюс» було узгоджено Специфікацію №1 до Договору поставки, відповідно до якої було визначено товар, що підлягав поставці, а саме: заготовки графіту у кількості 1620 кг, за ціною 150 грн. за 1 кг. без урахування ПДВ, на загальну суму з ПДВ - 291 600 грн.

10.10.2011 року ПП ВКФ «СВ-Плюс» виставило ПП «Промто Плюс» рахунок-фактуру № 09/1002/01 на оплату зазначеного товару на суму 291 600 грн. і у цей же день ПП «Промто Плюс» повністю оплатило ПП ВКФ «СВ-Плюс» цей товар платіжним дорученням № 435 від 10.10.2011р.

У зв'язку із здійсненням передплати товару ПП ВКФ «СВ-Плюс» надало ПП «Промто Плюс» податкову накладу від 10.10.2011 року № 11 на суму ПДВ 46800 грн.

12 жовтня 2011 року ПП ВКФ «СВ-Плюс» поставило ПП «Промто Плюс» передплачений товар: заготовки графіту у кількості 1620 кг. на загальну суму з урахуванням ПДВ 291 600 грн., що підтверджується видатковою накладною №09/1002/01 від 12.10.2011, підписаною представниками сторін. Транспортування товару від ПП ВКФ «СВ- Плюс» до позивача здійснювалося шляхом самовивозу, що підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами наслідком яких є поставка товару.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилань податкового органу при обґрунтування порушень позивачем податкового законодавства на матеріали перевірки його контрагентів з огляду на наступне.

Формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ та отримання від'ємного значення за рахунок договорів, укладених позивачем та його контрагентами, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року у справі №808/1937/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко