Ухвала суду № 41968172, 06.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2014 року

справа № 804/708/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі №804/708/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в :

11 січня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська головного управління мін доходів у Дніпропетровській області №151/28-041 від 15.11.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» та поновити товариство з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» у реєстрі платників податку на додану вартість з 07 вересня 2005 року .

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» має в наявності декларацію з ПДВ за жовтень 2012 року з відміткою (штампом) податкової інспекції про отримання та має в наявності квитанції про отримання контролюючим органом податкових декларацій з ПДВ за червень 2013 року та вересень 2013 року, та не отримувало від податкового органу рішення щодо неприйняття (не визнання податковою) такої звітності, а тому, враховуючи положення ст. 49.9 Податкового кодексу України, зазначена вище податкова звітність ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» вважається прийнятою. Таким чином, на думку позивача, в рішенні ДПІ у Жовтневому районі №151/28-041 від 15.11.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість наведено інформацію, яка не відповідає дійсності, внаслідок чого, у контролюючого органу відсутні правові підстави для винесення такого рішення, отже, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №151/28-041 від 15.11.2013 року, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №151/28-041 від 15.11.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС», в іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів, відповідач, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення відповідача є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте у відповідності до приписів чинного законодавства. Так, на думку відповідача, відсутність ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» за місцем знаходження є достатньою підставою для скасування реєстрації позивача як платника ПДВ.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Відділом перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська складено акт від 14.11.2013 №289/04-63-22-03/33634870 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» (ЄДРПОУ 33634870) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами постачальниками/ покупцями за період жовтень 2012р., червень 2013р., вересень 2013р. та Звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» за період жовтень 2012р.. червень 2013р., вересень 2013р. по ланцюгу постачання контрагенти-постачальники - ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.22, ст. 185, ст. 187, ст. 198 Податкового кодексу України.

З урахуванням вищенаведеного, податковим органом проведено аналіз податкової звітності з податку на додану вартість за інші періоди, а саме: листопад 2012р. - травень 2013р., липень 2013р., серпень 2013р. За результатом здійсненого аналізу встановлено, що ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з листопада 2012р. - травень 2013р., липень 2013р., серпень 2013р. з показниками, які свідчать про відсутність постачання/ придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту та має за зазначені періоди обсяги оподатковуваних операцій 0,0 грн.

15.11.2013 року податковим органом прийнято рішення №151/28-041 про анулювання реєстрації ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» як платника податку на додану вартість з дати затвердження цього рішення.

Правомірність та обґрунтованість рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 15.11.2013 року №151/28-041 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган дійшов хибного висновку про необхідність скасування рішення про реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість, у зв’язку з тим, що його податкова звітність з ПДВ складена належним чином та підтверджена документами первинної податкової звітності, що відповідають вимогам Закону.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення підставою для його прийняття слугувало те, що на думку відповідача ТОВ «КАРСЕРВІС ПЛЮС» з жовтня 2012 року по вересень 2013 року відсутнє постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи кредиту та за останні 12 календарні місяці обсяги оподатковуваних операцій складає 0,00 грн..

Вказаного висновку податковий орган дійшов з огляду про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» у зв’язку з незнаходженням позивача за місцем своєї податкової адреси. Вказане, на думку відповідача є підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.

Проте, з таким висновком податкового органу неможливо погодитись з огляду на наступне.

У відповідності до пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв’язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що згідно податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» відобразило суму податкових зобов'язань

в розмірі 5 754 грн. грн., яка виникла за рахунок отримання комісійної винагороди за договором комісії №11/09-09-1/1057-К/29 від 09.09.2011 року, укладеного з ПАТ «Укрнафта».

Також, в декларації з ПДВ за жовтень 2012 року ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» відобразило суму податкового кредиту в розмірі 5 628 грн., яка виникла за рахунок оплати послуг за договором суборенди приміщення №08/04-11 -Б від 01.04.2011р., укладеного з ТОВ «Елідор», оплати юридичних послуг за договором №04 від 01.03.2012р., укладеного з ТОВ ЮК «Тезіс», оплати послуг в сфері інформатизації згідно виставлених рахунків ПП «Техноцентр Маяк», оплати витрат за охорону та супровід згідно договору комісії №1200677 від 01.02.2012 року, укладеного з ПАТ «НЗФ», оплати послуг за договором доручення №1200678 від 01.02.2012 року укладеного з ПАТ «НЗФ», оплати послуг та відшкодування витрат комісіонеру, згідно договору комісії №1200675 від 01.02.2012 року.

Декларація з ПДВ за жовтень 2012 року була подана безпосередньо до податкового органу 19.11.2012 року, про що свідчить відмітка (штамп) ДПІ на декларації.

В декларації з ПДВ за червень 2013 року ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» задекларувало суму податкових зобов'язань в розмірі 573 грн., що виникли за рахунок надання інформаційних (консультаційних) послуг за договором №06/13-К від 10.06.2013 року, укладеного з ТОВ «ГАЛТЕРА».

Крім того, в декларації з ПДВ за червень 2013 року ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» задекларувало суму податкового кредиту в розмірі 563 грн., що виникла за рахунок оплати послуг за договором суборенди приміщення №08/04-11-Б від 01.04.2011р.

Декларація з ПДВ за червень 2013 року з додатками була відправлена до податкової інспекції засобами електронного зв'язку та прийнята контролюючим органом, що підтверджується квитанціями, отриманими ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» 22.07.2013 року.

Згідно податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» відобразило суму податкових зобов'язань в розмірі 625 грн., яка виникла за рахунок отримання оплати за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг №09/13-К від 25.09.2013 року.

Також, в декларації з ПДВ за вересень 2013 року ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» задекларувало суму податкового кредиту в розмірі 615 грн., що виникла за рахунок оплати послуг за договором суборенди приміщення №08/04-11-Б від 01.04.2011р.

Податкову звітність за вказаними вище господарськими операціями підтверджено складеними належним чином документами первинного бухгалтерського обліку, а саме: копії договорів, актів приймання – передачі робіт (послуг), податкових накладних, видаткових накладних, звіту комісіонера, рахунків, платіжних доручень.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження правомірності складення податкової звітності, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов’язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про відсутність у ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» протягом 12 календарних місяців постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи кредиту.

Отже, з огляду на вище вказане, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення податкового органу про скасування реєстрації ТОВ «КАРСЕРІВС ПЛЮС» як платника податку на додану вартість є незаконним та необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову в частині поновлення судом реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, з огляду на те, що скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ свідчить про його недійсність з моменту прийняття, та не потребує додаткового поновлення підприємства в його податковому статусі.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі №804/708/14 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим