Ухвала суду № 41968144, 25.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2014 рокусправа № 804/691/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В..

за участю:

представника відповідача: Курпай Г.В.,

представника позивача: Лисової Л.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі №804/691/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" до Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

11 січня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по формі "Р" №0000472250 від 08.08. 2013 року та по формі "В4" №0000462250 від 08.08.2013 року.

Адміністративний позов обгрунтовано тим, що позивачем було правомірно сфоромовано податковий кредит та від'ємне значення, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету за наслідками господарських відносин, підтверджених належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" - задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 08.08.2013 року №0000472250, яким збільшено товариству з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 458 215 грн., за штрафними сакціями у розмірі 229 107,50 грн., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 08.08.2013 року №0000462250, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Західно - Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою. в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обгрутована тим, що позивач здійснював операцію з експорту товару, яка не мала під собою мети отримання прибутку, а була направлена на подальшу мінімізацію сплати ПДВ. Намір отримати дохід лише в обраний підприємством спосіб не можна розглядати як самостійну ділову мету, а відтак наявність у товариства належним чином складених превинних документів не є підставою для формування податкового кредиту та отримання від'ємного значення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підвтерджено, що у період з 23.07.2013 року по 24.07.2013 року посадовими особами Західно - Донбаської ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Палоградзернопродукт" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні експорту товарів не власного виробництва у березні, квітні 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25.07.2013 року №7/22.3 - 31980957.

Перевіркою встановлено порушення:

пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) в частині завищення сум податкового кредиту, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 602800 грн., в тому числі за :

грудень 2012 року - 144 585 грн.,

лютий 2013 року - 337 573 грн.,

березень 2013 року - 120 642 грн..

На пісдтаві висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0000472250 від 08.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 458 215 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 229 107,5 грн.,

№0000462250 від 08.08.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення всього на суму 144 585 грн..

Правомірність та обгрунтованість податкових повідомлень - рішень №0000472250 та №0000462250 від 08.08.2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та отримано від'ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на підставі господарських правовідносин, що підтверджені первинними документами та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими чисновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 193 ПК України встановлено, що ставки податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків.

Як передбачено в п. 194.1 ст. 194 ПК України, операції, зазначені у ст.185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в пп.а) п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, яка є основною (20%).

Згідно з пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Застосування податкових ставок, визначених ПК України, для певних господарських операцій є обов'язковим для суб'єктів господарювання, що проводять відповідну діяльність.

Отже, при здійсненні експортних операцій формується позитивний залишок податкового кредиту, оскільки податок на додану вартість був сплачений при придбанні товару і включений до складу податкового кредиту, а податкові зобов'язання від реалізації товару на експорт не виникають.

За правилами п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 16.11.2012 року між "Поле-Порт" (постачальник) та ТОВ "Павлоградзернопродукт" (покупець) був укладений договір поставки №1611/112, відповідно до якого постачальник був зобов'язаний передати у власність покупця товар - рис 3 кл. українського походження врожаю 2012 року в кількості 1000,00 тон. +/- 10%, а покупець, відповідно, прийняти товар то оплатити його у розмірі за одиницю товару 3288,00 грн. ( у т.ч. ПДВ 548 грн.)

Факт виконання зазначеної господарської операції підвтерджується у відповідності до вимог чинного законодавства первинним документами убхгалтерського обліку.

У подальшому, з метою реалізації придбаного у ТОВ "Поле - Порт" товару на екпорт, ТОВ "Павлоградзернопродукт" було укладено з компанією "Coparea" (Британські Вердинські острови) зовнішньоекономічний контракт №URP -21-11|12 від 21.11.2012 року.

Зазначена експортна операція підтверджена складеними належним чином документами первинного бухгалтерського обліку.

Так, загальна сума задекларованої у березні 2013 року експортної операції ТОВ "Павлоградзернопродукт" з продажу 1100,00 т рису склала 3138851,10 грн.. Сума податку на додану вартість за податковою накладною №32 від 19.03.2013 року була включена позивачем до податкового зобов'язання у березні 2013 року за ставкою 0%.

У зв'язку з чим, відповідач в акті перевірки дійшов висновку про порушення ТОВ "Палоградзернопродукт" правил оподаткування господарських операцій податком на додану вартість, що призвело до завищення сум податкового кредиту та від'ємного значення звітного податкового періоду, що перевірявся.

При цьому, висновків щодо невідповідності наданих ТОВ "Павлоградзернопродукт" до перевірки документів первинного бухгалтерського обліку вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність", або щодо інших порушень складання податкової звітності з податку на додану вартість, в тому числі й податкового кредиту з ПДВ, що зумовило б підстави для невизнання податкової звітності позивача, акт перевірки від 25.07.2013 року не містить.

На думку податкового органу, ТОВ "Павлоградзернопродукт" здійснює декларування податкового кредиту по операціям з придбання товарів ( робіт, послуг), які не включається до об'кту оподаткованих операцій. Заявоення позивачем до відшкодування сум ПДВ, покликане створити штцчний прибуток по збитковим операціям з продажу ТОВ "Павлоградзернопродукт" партії товару (рису) на експорт.

Тобто, фактично, підставою для невизнання сум задекларованих позивачем податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість стала збитковість експортної реалізації соняшникової олії, придбаної на внутрішньому ринку України.

Однак, із зазначеним твердженням неможливо погодитись, з огляду на те, що збитковість окремої господарської операції, що враховується для цілей оподаткування має визначатись з урахуванням грошових сум, які стосуються саме цієї господарської операції, з урахуванням її економічної мети, змісту та обсягу.

За приписами податкового законодавства звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Також, до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать також рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування товару, виходячи із його собівартості (ціни придбання).

Як вбачаться зі змісту акту перевірки податковим органом не надано достатніх доказів того, що позивачем здійснено експортну реалізацію придбаного товару за ціною нижчою за рівень звичаних цін на відповідну продукцію, відсутні, також, докази, що свідчили б на користь умисного заниження позивачем цін за якими було здійснено означену ескпортну господарську операцію.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем правомірно, у відповідності до рівня існуючих цін, сформовано ціну за зовнішньоекнономічним контрактом з реалізації рису на користь нерезидента "Coparea" (Британські Вердинські острови).

Крім того, під господарською діяльністю, згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розуміється - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії, доручення та агентськими договорами.

Правовий аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України, не ставляють в залежність право платника податків на формування податкового кредиту від наявності чи відсутності доходу по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

За аналогією, до визначення поняття підприємницької діяльності, можна зробити висновок, що господарська діяльність також як і підприємницька, проводиться особою на власний ризик, тобто при здійсненні всіх необхідних дій, заходів, укладанні відповідних угод, тощо, особа не може бути впевненою, що той прибуток, на який вона розраховувала протягом провадження господарської діяльності, ще й в тому самому обсязі неодмінно настане. Таким чином придбаваючи товар та відносячи суму ПДВ від цього придбання до податкового кредиту відповідного звітного періоду, платник податку не знає і не міже знати, чи виправдаються вимушені витрати майбутнім прибутком, що отримає підприємство.

Таким чином, Податковий кодекс України не встановлює жодних інших вимог, крім вказаних вище, щодо формування податкового кредиту. При цьому, порядок формування податкового кредиту не має зв'язку з фінансовим результатом звітного періоду.

Отже, висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту та від'ємного значення за перевіряємий звітний період, з огляду лише на відсутність прибутку отриманого підприємством є незаконними та необґрунтованими та не приймаються судом апеляційної інстанції у якості доказів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи позивач наголошує на тому, що ним було отримано економічний дохід від реалізації соняшникової олії на користь нерезидента "Coparea" (Британські Вержинські острови).

Так, оскільки ТОВ "Павлоградзернопродукт" є зареєстрованим платником податку на додану вартість, тому ним до складу собівартості товару у відповідності до приписів ст. 138 Податкового кодексу України, не віднесено суми непрямого податку ( ПДВ - 20%), а віднесено лише суму собівартості реалізованої партії рису.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ "Павлоградзернопродукт" правомірно було сформовано податок на додану вартість, а також отримано від'ємне значення за наслідками господарських операцій з купівлі та подальшого продажу рису.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність та необґрунтованість податкових повідомлень - рішень №0000472250 та №0000462250 від 08.08.2013 року та достатність підстав для їх скасування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі №804/691/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим